22.07.2022

У Києві під егідою ЦГС відбувся Український тиждень міжнародного кримінального правосуддя

Щороку у світі 17 липня відзначається День міжнародного правосуддя. Ця дата встановлена на честь ухвалення у 1998 році Римського статуту Міжнародного кримінального суду – першого в історії постійного органу міжнародного правосуддя, що має юрисдикцію безпосередньо на підставі міжнародного права притягати до кримінальної відповідальності за найтяжчі злочини.

Цього року, 24-ї річниця прийняття Римського Статуту припадає на час серйозних викликів, викликаних вторгненням Росії, невизначеним та часом ворожим політичним середовищем, в якому працює МКС, і зростаючими загрозами громадянському суспільству та правозахисникам, а також багатообіцяючих можливостей – притягнути російське військове та політичне керівництво до відповідальності за воєнні злочини.

17 липня об’єднує людей у всьому світі, які бажають зміцнити правосуддя, захистити права жертв і допомогти запобігти злочинам, які загрожують миру, безпеці та добробуту світу. Цей день також є датою вшанування праці людей, які захищають права жертв злочинних дій.

День міжнародного кримінального правосуддя супроводжується проведенням різних заходів та акцій, які проводять правозахисники з усього світу, щоб ще раз підтвердити важливість боротьби з безкарністю.

Центр громадянських свобод не став виключенням. І вже третій рік поспіль спільно із Представництвом Президента України в АР Крим, Українською асоціацією міжнародного права, кафедрою кримінально-правової політики та кримінального права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Групою з міжнародного публічного права та політики (PILPG) провів 18 – 22 липня 2021 року з нагоди Дня міжнародного кримінального правосуддя серію освітніх та науково-практичних он-лайн заходів із загальною назвою “Тиждень міжнародного кримінального правосуддя”.

У 2022 році Тиждень міжнародного кримінального правосуддя відбувся у форматі лекторію під загальною назвою “And Justice for All”. До заходу долучилися 16 спікерів.

Це українські та міжнародні і юристи, дослідники, експерти, а також державні службовці та представників міжнародних та регіональних організацій громадянського суспільства.

МКС – це перший трибунал який діє на постійній основі. Центральною для розуміння роботи МКС є ідея невідворотності кримінальна відповідальність за найбільш серйозні порушення міжнародного права без строку давності.

Статут надає право Суду розглядати такі міжнародні злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії.

Суд є невід’ємною частиною міжнародного правового порядку, зокрема, унікальним інститутом у галузі міжнародного кримінального правосуддя. Він має незаперечний моральний авторитет, адже здатний надати правосуддя жертвам найтяжчих міжнародних злочинів.

Ми вважаємо що, успіх роботи суду залежить від внеску держав-учасниць, Україна як держава яка підписала РМ, але не ратифікувала його має рухатися з “сірої зони” до повного членства в системі.

Ратифікація Римського Статуту дасть Україні можливість стати повноправним членом Асамблеї держав-членів МКС та мати всі процесуальні та організаційні права, держав-учасниць Міжнародного кримінального суду. Також, ратифікація статуту є однією з вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (ст. 8 Угоди).

Ухвалення Римського Статуту не є панацеєю яка вирішить всі нагальні проблеми у контексті Російської війни проти України, але це є крок у правильному напрямку якщо міжнародна кооперація проти безкарності за найтяжчі злочини є нашою кінцевою метою.

Стійкість системи залежить від кооперації держав учасників, їх віри у спільні ідеали та розуміння необхідності універсальної юрисдикції щодо найтяжчих злочинів, а саме геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, злочину агресії.

Чому це важливо в першу чергу для України? Про це ви дізналися з наших лекціях упродовж тижня.

На відкритті виступила Олександра Романцова, виконавча директорка Центр Громадянських Свобод. Ольга Буткевич, президент Української асоціації міжнародного права, доктор юридичних наук, професор кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Анжела Стрижевська, завідувач кафедри кримінально-правової політики та кримінального права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук, заступник Генерального прокурора України у 2016-2019 роках.

“Створення Міжнародного кримінального суду (МКС) стало повноцінною відповіддю країн-засновниць на те, що такі злочини не мають повторюватися. Для України є пріоритетним завданням стати повноправним членом Міжнародного кримінального суду. Це нам необхідно для нашого правосуддя, якого потребують тисячі жертв воєнних злочинів. Тому ми хочемо познайомити всіх з усіма аспектами того, що треба знати для того, аби правосуддя для воєнних злочинців РФ настало”, – зазначила виконавча директорка ЦГС Олександра Романцова у своєму вступному слові.

Створення 24 роки тому Міжнародного кримінального суду ознаменувало практичне втілення галузі міжнародного права – міжнародного кримінального права. Про це, зокрема, говорила, вітаючи учасників заходу Ольга Буткевич, президентка Української асоціації міжнародного права.

Ця ідея не нова. Після Першої світової війни, під час Паризької Мирної конференції держави союзників Велика Британія, Франція та Італія домовились судити імператора Німеччини кайзера Вільгельма II, який мав постати перед першим в історії міжнародним трибуналом. Кайзер уник суду переховуючись у нейтральній Голландії. Після тяжких злочинів, скоєних під час Другої світової війни, ключовим в історії розвитку міжнародного кримінального права став Нюрнберзький процес. Ці та інші етапи (такі як Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 260 від 9 грудня 1948 — Конвенція про запобігання та покарання злочину геноциду, робота Комісії міжнародного права щодо проекту Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства, який розпочався в 1947 році) привели нас 24 роки тому до підписання Римського статуту та утвердження міжнародної кримінально-правової системи.

“Наразі нагальним є створення міжнародного трибуналу через злочин агресії з боку Росії. Міжнародні трибунали по Руанді, Югославії не стали панацеєю (проти міжнародних злочинів, злочинів проти людяності) … Тому, як завжди після радикальних змін світового порядку, міжнародне право зараз має стати кращим, сильнішим, саме завдяки міжнародному кримінальному правосуддю”, – додала вона.

“Римський статут відіграє величезну роль у становленні міжнародного кримінального правосуддя. Тому для України критично важливо ратифікувати Римський статут. Це вже не просто «на часі», це вже давно мало відбутися. І зараз немає підстав, окрім надуманих, для того, щоб його ратифікувати. Маємо також адаптувати національне законодавство до принципів МГП”, – своєю чергою зазначила Анжела Стрижевська, завідувачка кафедри кримінально-правової політики та кримінального права КНУ ім. Тараса Шевченка.

Дискусійна тема першого дня: Двадцята річниця діяльності Міжнародного кримінального суду: від неоднозначного минулого до успішного майбутнього?

З лекцією виступив Микола Гнатовський суддя Європейського суду з прав людини, український юрист і науковець. Кандидат юридичних наук, доцент. Перший віце-президент «Української асоціації міжнародного права» (УАМП). Alma mater: Інститут міжнародних відносин КНУ.

Пан Гнатовський наголосив, перш за все, на необхідності ратифікації Римського статуту Україною. Головною проблемою у цьому контексті, на жаль, є слабке розуміння проблеми тими українськими політиками, які ухвалюють відповідні рішення.

Тема виступу: “Мрія про міжнародне кримінальне правосуддя: очікування, реальність та перспективи”.

У академічній лекції “Міжнародний кримінальний суд в українському контексті: перешкоди та досягнення” пані Ґаяне Нуріджанян охарактеризувала структуру суду та його процедурні механізми.

Ґаяне юристка, науковиця, викладачка кафедри міжнародного та європейського права Національного університету “Києво-Могилянська академія”, дослідниця проекту “FAKENEWS” в Університеті Тромсе, Норвегія. Доктор філософії у галузі права (Університетський коледж Лондона), магістр права (Кембриджський університет). Працювала юристкою в Європейському суді з прав людини, Раді Європи та Міжнародному кримінальному суді.

Пані Нуріджанян наголосила, що МКС призначений доповнювати, а не змінювати національну судову систему. Юрисдикція Суду не має зворотної дії в часі. Злочини, які він розслідує мають бути вчинені після 1 липня 2002 року.

Є випадки коли держави, які не є учасниками Римського Статуту, мають право скористатися спроможністю МКС розслідувати міжнародні злочини шляхом попереднього визнання юрисдикції. Держава дає свою згоду суду розглядати справу на ad hoc основі (Україна зробила це у 2014 та 2015 році).

МКС призначений , а не змінювати національну судову систему.

Також, з лекцію англійською мовою виступила Кейт Гібсон. Тема її доповіді “Справедливість судових процесів МКС”.

Пані Гібсон спеціалізується на міжнародному кримінальному праві та міжнародному праві прав людини, вона представляє інтереси клієнтів перед міжнародними кримінальними судами та трибуналами з 2005 року у справах через конфлікт в Руанді, ДРК, колишній Югославії, Сьєрра-Леоне, Камбоджі та Косово. Зокрема, вона була адвокатом двох обвинувачених у МКС (Жан-П’єр Бемба та Боско Нтаганда), а також була юридичним консультантом Місії ООН із встановлення фактів у М’янмі. Також вона обіймає посаду старшого юридичного консультанта Міжнародної організації права розвитку (IDLO) у Римі та є старшим юрисконсультом у групі з міжнародного публічного права та політики (PILPG) у Вашингтоні, округ Колумбія.

Прослухати лекції першого дня Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя можна тут.

Дискусійна тема другого дня: Злочин агресії проти України – можливі шляхи переслідування та покарання на міжнародному рівні.

З лекцією на тему “Ми живемо в світі, де диктатори не відповідають за агресію. Як це змінити?” виступив Сергій Петухов старший викладач кафедри міжнародного та європейського права Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заступник Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції в 2015-2019 роках

Фредеріка Швайгоферова розповіла про проекти Парламентарів за глобальні дії в Україні.

Фредеріка юрист-міжнародник, експертка з прав людини, директорка кампанії промоції системи Римського статуту, керуючий старший юридичний спеціаліст у Parliamentarians for Global Action (Парламентарі за глобальні дії).

Прослухати лекції другого дня Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя можна тут.

В рамках другого дня окремої уваги заслуговують виступи Девіда Донат-Каттіна та Говарда Морісона.

Девід Донат-Каттін, Генеральний секретар Парламентарі за глобальні дії (PGA); доцент кафедри міжнародного права, Центр глобальних питань Нью-Йоркського університету (NYU) прочитав лекцію на тему “Злочин агресії: між широким визначенням ООН і перевагами внесення змін до Римського статуту”. Відеозапис його лекції за посиланням.

Спеціальний гість Українського міжнародного тижня кримінального правосуддя – сер Говард Моррісон говорив про перспективи створенню Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.

Пан Моррісон відомий британський юрист, з 2011 по 2021 рік суддя Міжнародного кримінального суду в Гаазі, Нідерланди, незалежний радник Генерального прокурора України Ірини Венедіктової з питань військових злочинів.

У 2015 Моррісон був посвячений в лицарі королеви Єлизавети II як кавалер ордена Святого Михаїла і Святого Георгія (KCMG) за заслуги у розвитку міжнародного правосуддя і верховенства права. Також він є носієм Найвизначнішого Ордену Британської Імперії (Order of the British Empire) та є членом Queen’s Counsel.

Серед іншого він торкнувся масштабів злочину агресії; можливі шляхи та правові механізми майбутніх судових процесів щодо російських військових злочинів, скоєних в Україні; різниця між справою, розглянутою в МКС або в окремому спеціальному трибуналі; роботи Ради Безпеки ООН і миротворчих операцій. Відеозапис.

В середу 20 липня 2022 року, на третій день конференції ми говоримо про “Перспективи перехідного правосуддя в Україні: що змінилося після 24 лютого 2022 року?“

Денис Чистіков, заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим говорив про ситуацію в окупованому Криму, масові порушення прав людини окупаційними адміністраціями півострова, зокрема щодо кримських татар, військові злочини, які російська армія чинить на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, та необхідність деокупації всіх без винятку територій суверенної України.

Пан Чистіков розповів про агітацію молоді в школах та університетах Криму, “патріотичні уроки”, агітацію до вступу до військових вузів рф та на строкову службу.

Це є грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права. Ми нагадуємо, що відповідно до Конвенції про права дитини дітей, до 17 років не можна навчати поводженню зі зброєю.

ЦГС нагадує, що залучення дітей до збройних конфліктів є неприпустимим.

За інформацією прокуратури АР Крим та м. Севастополя, за роки окупації, рф призвала близько 34 тис. кримчан до лав армії. Це є порушенням Четвертої Женевської конвенції (ст. 51, ст. 147) та воєнним злочином відповідно до Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (ст. 8 (2)(a)(v)).

Академічна лекція Катерини Бусол “Перехідне правосуддя до переходу до миру? Прецедент України для світу” ознайомила слухачів з концепцією перехідного правосуддя.

Пані Бусол PhD, старша викладачка Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Як практикуюча юристка, щодо питань відповідальності та перехідного правосуддя в контексті російсько-українського збройного конфлікту співпрацювала з Global Survivors Fund, ООН Жінки, Global Rights Compliance, органами кримінальної юстиції та правозахисними організаціями України. Є аналітикинею Chatham House та була запрошеною фахівчинею Офісу прокурора МКС.

Зокрема ми дізналися про право на правду (right to know), на правосуддя (right to justice), на репарації (right to reparation) і гарантіями неповторення (guarantees of non-recurrence), практику створення комісій правди. Також ми дізналися про сексуальне насильство як тактику війни, яку росія використовує проти України.

У рамках виступу наша спікерка Катерина Бусол, зокрема, розповіла про використання сексуального насилля як зброї під час ведення війни.

ЦГС нагадує, що сексуальне насильство в зонах конфлікту заборонено. Російська армія використовує сексуальне насильство як тактику війни. На даний час десятки справ розслідуються правоохоронними органами. У зонах конфлікту всі жінки й жінки з спеціальними професіями: медики, журналістки, активістки, миротворці, правозахисниці піддаються репресіям і залякуванню.

Ми засуджуємо та закликаємо до припинення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом та гендерно-обумовленого насильства.

На думку Олександри Матвійчук, голови Центру Громадянських Свобод (ЦГС) сексуальне насильство – елемент політики терору російської армії в Україні. Сексуальне насильство є найбільш прихованим злочином під час війни, і масштаб таких злочинів можна оцінити лише згодом. Ми засуджуємо та закликаємо до припинення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом та гендерно-обумовленого насильства. Пані Бусол згадала про ініціативу Центру Громадянських Свобод “Трибунал для Путіна”. Більше читайте тут.

Корпус писаного міжнародного гуманітарного права і звичаєве право забороняє сексуальне насильство. Забороняється чинити сексуальне насильство над мирним населенням противника, комбатантами та особами, які їх супроводжують, а також військовополоненими.

Прослухати лекції третього дня Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя можна тут.

Дискусійна тема четвертого дня: кримінального переслідування та покарання за міжнародні злочини.

Дмитро Коваль, доцент кафедри міжнародного та європейського права НАУКМА, к.ю.н., Стипендіат програми імені Фулбрайта в Стенфордському університеті (США) – 2019-2020 рр. розповів про “Застосування статті 438 Кримінального кодексу України (“Порушення законів та звичаїв війни”): які підводні камені загрожують правозастосовній практиці?”

На питання аудиторії про правовий статус іноземного легіону ЗСУ та як відрізнити легіонера від найманця наш спікер пан Дмитро Коваль розповів про статтю 47 1-го Додаткового протоколу до Женевської конвенції.

Стаття 47. Найманці

1. Найманець не має права на статус комбатанта або військовополоненого.
2. Найманець – це будь-яка особа, яка:

a) спеціально завербована на місці або за кордоном для того, щоб брати участь у збройному конфлікті;
b) фактично бере безпосередню участь у воєнних діях;
c) бере участь у воєнних діях, керуючись, головним чином, бажанням одержати особисту вигоду, і якій дійсно було обіцяно стороною або за дорученням сторони, що перебуває в конфлікті, матеріальну винагороду, що істотно перевищує винагороду, яка обіцяна чи сплачується комбатантам такого ж рангу і функцій, які входять до особового складу збройних сил даної сторони;
d) не є ні громадянином сторони, що перебуває в конфлікті, ні особою, яка постійно проживає на території, яка контролюється стороною, що перебуває в конфлікті;
e) не входить до особового складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті;
f) не послана державою, яка не є стороною, що перебуває в конфлікті, для виконання офіційних обов’язків як особи, яка входить до складу її збройних сил.

Костянтин Задоя, професор кафедри кримінально-правової політики та кримінального права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук, доцент виступив на тему: “Українська судова практика у справах про воєнні злочини: quo vadis?”

Щодо питання аудиторії про можливу страту іноземних військовослужбовців ЗСУ у так званих днр-лнр – ЦГС нагадує, що згідно з Женевськими конвенціями, до них слід ставитися як до комбатантів та військовополонених. Таке поводження з військовополоненими є грубим порушенням МГП.

Юрій Білоус, адвокат, який збирає докази злочинів окупантів під час лекції “Що таке геноцид і чи вчиняє його Росія в сучасній Україні?” розповів про Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього а також про відповідні норми Римського Статуту Міжнародного кримінального суду.

Конвенція визначає геноцид як будь-які з наступних дій, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

вбивство
нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень
навмисне створення життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення
дії, розраховані на унеможливлення народження дітей
насильницька передача дітей цієї групи іншій

Конвенція про геноцид чітко встановлює, що на відміну від переслідувань як злочину проти людяності в рамках Нюрнберзького процесу, щодо геноциду не потрібна наявність зв’язку зі злочинами проти миру або воєнними злочинами.

Конвенція про геноцид “спрямована на захист права на життя груп людей як таких”. Тому вона робить геноцид виключно тяжким злочином та відрізняє його від інших тяжких злочинів, зокрема від переслідування, тим, що винний обирає своїх жертв через їхню приналежність до певної спільноти (Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (далі по тексту – МТЮ), справа Радислава Крстича).

З одного боку Конвенція дає чітке визначення поняттю геноцид та складу злочину, з іншого певні держави заперечують геноцидні звинувачення щодо їх дій в минулому (Туреччина щодо вірмен).

14-го квітня Верховна Рада визнала дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, геноцидом українського народу. Станом на сьогодні декілька держав ( 8 держав – Україна, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Канада, Чехія, Ірландія) визнали геноцид українців у війні 2022 року.

Конвенція вплинула на право як на національному, так і на міжнародному рівні. Визначення геноциду було прийнято міжнародними та змішаними трибуналами, такими як Міжнародний кримінальний суд.

ЦГС нагадує, шо 26 лютого 2022 року МКС розпочав судова справа щодо неіснуючого «геноциду» російськомовних в Україні або Судовий процес проти Російської Федерації через вторгнення російських військ в Україну.

Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти Російської Федерації) є справою, поданою до Міжнародного Суду (МКС), головного судового органу Організації Об’єднаних Націй. Вона була подана Україною 26 лютого 2022 року проти Росії після її вторгнення в Україну в 2022 році, яку Росія намагалася частково виправдати необґрунтованими заявами про те, що Україна була причетна до актів геноциду в Луганській та Донецькій областях. Україна зазначила, що ці претензії спричинили суперечку відповідно до Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, і ґрунтується на застосуванні юрисдикції Міжнародного суду щодо вирішення спорів, пов’язаних із Конвенцією. 16 березня 2022 року суд постановив, що Росія повинна “негайно припинити військові дії” в Україні, дочекавшись остаточного рішення у справі.

На думку Ю. Білоуса конкретний намір на вчинення саме геноциду є сутністю геноциду та відмінною характеристикою цього конкретного злочину.

Геноцид є одним із найтяжчих злочинів, відомих людству, і його тяжкість знаходить відображення у суворій вимозі щодо наявності у винних конкретного наміру знищити (Апеляційна палата МТЮ).

Щоб дізнатися більше про позицію пана Ю. Білоуса, будь ласка, прочитайте статтю “Геноцид”. Що ховається за сухими формулюваннями”, УП, 11 травня 2022 року.

Прослухати лекції четвертого дня Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя можна тут.

Дискусійна тема п’ятого дня: “Київ – Гаага: чи все зроблено для ефективного співробітництва України та Міжнародного кримінального суду?”

Вікторія Мозгова, директор департаменту взаємодії з Національною поліцією України Міністерства внутрішніх справ України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник говорила про “Організаційно-правові особливості співробітництва України з Міжнародним кримінальним судом на стадії попереднього розслідування Суду“.

МКС – це перший міжнародний трибунал який діє на постійній основі. Станом на сьогодні 123 країни ратифікували Римський Статут. Україна підписала, але не ратифікувала.

Пані Мозгова коротко охарактеризувала функції, юрисдикцію і структуру суду. Також ми дізналися про процедурні фази розгляду справи, які включають попереднє вивчення (англ. Preliminary investigation), розслідування (англ. Investigation), попередній розгляд (англ. Pre-Trial), судовий розгляд (англ. Trial), апеляційний розгляд (англ. Appeals), примусове виконання рішення суду (англ. Enforcement of sentence).

Також вона проаналізувала статтю 28 Римського Статуту про відповідальність командирів.

Командна відповідальність (інститут командної відповідальності) згідно норм сучасного міжнародного кримінального права є відповідальністю військового командира, особи, що фактично діє як цивільний командир, або іншого начальника за їхню бездіяльність, що стала причиною міжнародного злочину (наприклад, воєнного злочину) підлеглого, за наявності умисного чи необережного ставлення до останньої обставини. Таким чином, командна відповідальність абсолютно відповідає принципам особистої та винної відповідальності.

Вона зауважила, що Римський статут встановив чотири основні міжнародні злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини і злочини агресії. За ці види злочинів не має строку давності.

Микола Пашковський, науковий співробітник Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, член Правління Української асоціації міжнародного права, кандидат юридичних наук, доцент, адвокат, науковий радник АО “БАРРІСТЕРС” виступив з темою “Співробітництво з Міжнародним кримінальним судом: чому потрібен КПК?”

Фредеріка Швайгоферова презентувала тему “Співпраця з МКС: мета, моделі та чому ефективне національне законодавство є ключем до її успіху” англійською мовою.

Почесний гість конференції Девід М. Крейн, прочитав заключну лекцію Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя: “Створення Спеціального трибуналу для покарання злочину агресії проти України”.

Пан Крейн засновник Global Accountability Network, засновник та Головний прокурор Спеціального суду ООН у Сьєрра-Леоне

Прослухати лекції п’ятого дня Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя можна тут та виступ пана Девіда Крейна.

Всі виступи спікерів супроводжувалися сесією запитань і відповідей, яку модерував координатор проектів ЦГС Роман Неколяк.

Словник:

– Міжнародний кримінальний суд (МКС) — це міжнародний трибунал, який був створений у 1998 році для розслідування та переслідування осіб, звинувачених у геноциді, військових злочинах та злочинах проти людяності. Це перший трибунал який діє на постійній основі. Гаазький суд почав роботу з липня 2002 року після того як шістдесят країн ратифікували статут. На даний момент 123 країни є учасниками системи (а 139 підписантами статуту). Він здійснює юрисдикцію щодо злочинів, які сталися після набрання чинності його статутом у 2002 році.

– геноцид – намір знищити певну національну, расову, етнічну або релігійну групу.

– злочини проти людяності – масштабне переслідування мирного населення.

– воєнні злочини – порушення законів та звичаїв ведення війни (наприклад, щодо поводження з військовополоненими або використання заборонених видів зброї).

– злочини агресії – планування або здійснення особою, яка здійснює контроль над силовими формуваннями акту агресії, який є порушенням Статуту ООН (далі разом ці злочини – міжнародні злочини).

– воєнний злочин – це порушення законів та звичаїв війни. Воєнні злочини належать до сфери виключно міжнародного кримінального права.

– військовий злочин – це передбачені розділом XIX Кримінального кодексу України злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними.

– сторона міжнародного збройного конфлікту – суб’єкт, що має зобов’язання з дотримання норм міжнародного гуманітарного права під час збройного конфлікту.

Попередня Наступна