29.06.2022

ЦГС засуджує “смертні вироки” іноземним військовослужбовцям ЗСУ

9 червня 2022 року двоє британських громадян, 28-річний Ейден Аслін та 48-річний Шон Піннер та громадянин Марокко Сааудуном Брахімом постали перед “судом” в окупованому Донецьку, на підконтрольній Росії території.

Їх звинувачують у найманстві та в скоєнні дій, спрямованих на захоплення влади та повалення так званого конституційного ладу невизнаного псевдо республіки “днр”. “Суд” призначив найвищу міру покарання – смертну кару. 

Коректне застосування закону має вирішальне значення для тисяч солдатів і некомбатантів з обох сторін барикад. Наприклад, застосування Женевської конвенції III, серед іншого, визначає гарантії та стандарти позбавлення волі, призначеного для полонених.

Ми чітко бачимо “днр” як частину російського незаконного вторгнення в Україну. Тому що російський компонент відіграє центральну, керівну у роль у веденні бойових дій. Інтенсивність конфлікту та завдана матеріальна шкода, жертви війни безпосередньо пов’язані з російською агресивною війною та незаконним вторгненням.

“днр” є штучним утворенням, що повністю підконтрольне РФ і саме РФ несе повну відповідальність за дії вчинені її представниками.

У цьому випадку три концепції МГП повинні бути застосовані до полонених солдатів: поняття комбатанта, імунітету комбатанта і статус військовополоненого.

Статус комбатанта. Звинувачення у найманстві є некоректним, оскільки Україна прийняла їх до особового складу Збройних Сил України у законодавчо визначеному порядку. Вони проходять службу на основі того самого контракту, що й інші солдати ЗСУ. Вони були військовослужбовцями, які повинні бути захищені Женевськими конвенціями про військовополонених.

Імунітет комбатанта. Як законні комбатанти, вони мають суб’єктність, привілеї учасника бойових дій, вони мають право брати участь у бойових діях разом із зобов’язаннями, такими як поважати МГП, уникати заподіяння надмірних страждань, розрізняти військові та цивільні об’єкти, не піддавати цивільних осіб ризику тощо.

Згідно з Женевськими конвенціями, до них слід ставитися як до комбатантів. Це означає, що вони військовополонені які мають право на імунітет учасника бойових дій, мають право безпосередньо брати участь у військових діях. Військовослужбовці не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за виконання законних наказів або виконання законних військових завдань під час їх участі у бойових діях.

З 1997 року у росії на смертну кару накладено мораторій. Тому це рішення суперечить Конституції РФ і РФ повинна зупинити здійснення позасудової страти солдат ЗСУ, оскільки це є злочином як за російським законодавством, так і за міжнародним кримінальним правом.

Це показовий процес на кшталт політично обумовлених процесів радянсько-нацистської доби, спрямований на імітацію судових процесів над російськими солдатами, які зараз відбуваються в Києві. Росія використовує своїх маріонеток, щоб перешкодити іноземцям вступати до лав ЗСУ. Такий «суд» — це пропагандистська спроба виправдати існування днр та підірвати легітимність української владу.

І Україна, і росія є сторонами чотирьох Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I, II 1977 року. Також, міжнародне право прав людини продовжує діяти під час обох типів збройних конфліктів.

Таке поводження з військовополоненими є грубим порушенням МГП.

Автор: Роман Неколяк, проектний координатор ЦГС

Назад
Попередня Наступна