Жертви воєнних злочинів Росії не повинні мовчати, – правозахисники
Люди, які стали жертвами воєнних злочинів Російської Федерації на території України, не повинні мовчати, і мають боротися за відновлення справедливості, зокрема, звертатися до ЄСПЛ. Про це йшлося під час спеціальної пресконференції в Українському кризовому медіа центрі (УКМЦ), що відбулася в УКМЦ напередодні, 8 листопада. Захід організували «Центр Громадянських Свобод» (ЦГС) та Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ).
Під час заходу, зокрема, Святослав Рубан, документатор ініціативи “Трибунал для Путіна” від Центру Громадянських Свобод, розповів про те, що для ініціативи принципово важливо допомогти правоохоронній системі задокументувати воєнні злочини. Дуже часто жертви таких злочинів не готові тісно співпрацювати з правоохоронцями і бути повністю з ними відвертими.
«За 256 днів російського вторгнення стало очевидно, що РФ умисно чинить на території України злочини, в яких, згідно Римського статуту, вбачаються ознаки геноциду, воєнних злочинів, злочинів проти людяності. На сьогодні «Трибунал для Путіна» зафіксував понад 24 тис. подібних кейсів. Для нас важливо зібрати ці дані, щоб притягнути до відповідальності виконавців, добитися справедливості», – наголосив він.
Також правозахисник розповів про інші аспекти діяльності ініціативи, зокрема, про інформаційні кампанії, про роботу з оцінки масштаби злочинів, польові виїзди.
«Іноді … постраждалі не розуміють, що вони стали жертвами воєнних злочинів. Адже воєнні злочини – це не лише вбивство мирного населення, це і використання людей в якості живого щита, і викрадення, привласнення майна, приниження, інші форми насильства над людьми», – додав Святослав Рубан.
На пресконференції були також і жінки, що постраждали внаслідок воєнних злочинів. Вони розповіли свої власні історії. Всі ці історії: Любові Столюк з Бородянського району Київської області, 10-річна донька якої загинула внаслідок обстрілу, Оксани Корнєвої з Донеччини, яка вижила дивом після того, як осколок касетного снаряду минув життєво важливі органи і «зупинився» у хребті, чи Олени Цигіпи, яка розшукує викраденого російськими військовими чоловіка, свідчать про величезний масштаб злочинів російської армії проти українського народу.
Варто зазначити, що юристи Української Гельсінської спілки з прав людини скерували до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) 50 заяв по справах українців, постраждалих від воєнних злочинів.
Під час пресконференції Олена Куваєва, юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ, наголосила на тому, що правозахисники вдячні людям, які погоджуються оприлюднити свої історії, попри те, що це морально важко.
«Адже для документування, для кримінального провадження надзвичайно важливо опитати їх дуже детально. Ми робимо це, зокрема, для того, щоб розповісти про ці злочини міжнародній спільноті. Всі ці три історії – це воєнні злочини, і порушення прав людини. Тому ми маємо звертатися до ЄСПЛ. Росія вийшла з ЄКПЛ (Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод – ред.). Вона думає, що її положення не впливають на неї, але це не так. За все, що сталося до 15 вересня, Росія повинна відповідати», – наголосила Олена Куваєва.
Вона також розповіла, чому, власне, надзвичайно важливо звертатися до ЄСПЛ.
«Це потрібно людям і всьому суспільству. Найголовніше – звертатися треба за правосуддям, окрім того, це ще й можливість отримати компенсацію. Понад те, справи в ЄСПЛ і рішення за ними – це один зі способів показати Раді Європі, всій Європі, масштаб того, що відбувається в Україні. Закликаю всіх звертатися до юристів, звертатися до ЄСПЛ. У нас з’явився свій, український сенс фрази «Ніколи знову!». Кожна така задокументована історія важлива. З іншого боку рішення ЄСПЛ можуть стати певною преюдицією до майбутнього міжнародного трибуналу (над Росією – ред.) Усі ці матеріали, кожна історія – зрештою, піде до того трибуналу, який буде і засудить Росію. Звертайтеся до УГCПЛ, до інших організацій, справедливості можна досягнути!», – резюмувала свій виступ Олена Куваєва.
