Суд у справ охоронця зачиненого укриття Мошкіна продовжив допит свідків. Засідання моніторив ОЗОН
У вівторок, 26 березня, Деснянський районний суд міста Києва продовжив розгляд справи за обвинуваченням охоронця Вадима Мошкіна. Нагадаємо, 1 червня 2023 року внаслідок падіння уламків російської ракети в Києві загинуло троє людей, серед них одна дитина. Вони чекали біля поліклініки Деснянського району, двері укриття в яку були зачинені. Після трагедії підозру отримали п’ятеро осіб, серед яких — охоронець Вадим Мошкін. Засідання розпочалося о 12:05.
Склад суду та присутні під час засідання:
- Головуючий суддя — Дмитро Шмигельський;
- Прокурор — Назарій Фединяк;
- Адвокат — Андрій Остапенко;
- Двоє свідків, серед яких — дружина Вадима Мошкіна Тетяна;
- Журналісти видання «Ґрати» та «Watchers media».
Покази свідків
О 12:06 почала свідчити пані Наталія. Жінка раніше Мошкіна не знала. У день трагедії вона прокинулася від тривоги, почула вибухи, які лунали звіддаля, після чого швидко зібралася та пішла до поліклініки в укриття. Коли пані Наталя прийшла, то побачила людей, які стояли та стукали у двері поліклініки. Жінка стала біля бетонної стіни разом з іншими людьми й тоді побачила вогняні кулі, які летіли на поліклініку. Пролунав вибух, пані Наталя відкрила очі й побачила вибиті двері поліклініки, людей поруч вже не було. Жінка витягнула телефон і почала дзвонити швидше за все до поліції (точно не памʼятає). Потім побачила жінку, яка лежала біля дверей. Поки пані Наталя тримала у руках телефон, побачила що з її голови крапає кров і вона лягла на землю. Після, пригадує, що якийсь чоловік її перевернув і вона намагалася показати, що перебуває при свідомості. Пані Наталя пригадує, що до трагедії звук тривоги з вулиці не чула, а користувалася для цього додатком на телефоні. Раніше жінка користувалася укриттям у поліклініці й воно було завжди відкрите. Щодо стану, то, каже, укриття не комфортне, але сховатися можна. Не памʼятає чи була їжа, вода, вентиляція та вогнегасники. По стелі йдуть каналізаційні труби та кабелі.
О 12:23 розпочався допит наступного свідка — дружина Вадима Мошкіна пані Тетяни. Оскільки прокурор не заявляв про допит цього свідка, а сторона захисту наполягала на допиті, суддя запитав учасників процесу, чи немає заперечень щодо зміни порядку слухання. Прокурор та інші учасники не заперечували. Пані Тетяна працювала разом з чоловіком сторожем у поліклініці, на цій посаді перебуває і зараз. В посадових обовʼязках сторожів є пункт — стежити за входами та виходами з поліклініки, яких є 12. За словами жінки, всі двері крім вхідних, були опечатані. Пані Тетяна у вільних показах зазначила, що розпорядження тримати двері завжди відкриті – не було. Також не було розпорядження пускати чи ні людей в укриття. Але коли люди приходили, стукали у двері, то їх тоді відкривали. У день трагедії Мошкіна була вдома. 2:57 проснулася від вибуху, потім почула сирену, потім знову пару вибухів і один такий сильний, від якого затрусилися вікна. Після цього лягла спати. Десь о 7:30 дізналася про вибух в поліклініці. Коли прийшла туди, то побачила свого чоловіка (сторожа Вадима Мошкіна) в дуже поганому стані здоровʼя, який дуже переживав і теж був поранений. Запропонувала йому звернутися до лікаря, але прийшла поліція і забрала чоловіка у СІЗО. Жінка зазначає, що коли була на роботі, то ніколи не чула сирени. Чула лише тоді, коли вже люди стукали у двері. А згідно з посадовою інструкцією, каже, заборонено пускати сторонніх осіб в неробочий час.
Адвокат обвинуваченого запитав пані Тетяну, чи відомо їй про існування наказу про те, що відповідальність за своєчасне відкриття укриття покладено на чергових сторожів. Вона про це не знала, до відома ніхто не ставив. Щодо стану укриття, жінка розповідає, що у підвалі запасів їжі і води не було, в туалет люди ходили на перший поверх лікарні, вентиляція повітря там природна. До того ж у підвальному приміщенні був теплопункт. Мошкіна розповіла, що передній інженер поліклініки дав ключ людям від запасного входу у підвальне приміщення (двері розташовані знадвору). Жінка знову зазначила, що не отримувала навіть усних вказівок відкривати двері під час повітряної тривоги.
Тільки інженер (який дав ключі людям) усно сказав, що коли приходять люди, то їх треба пускати в укриття. За словами жінки, люди почали користуватися підвалом як укриттям з першого дня повномасштабної війни. Стабільно 30-50 людей приходило під час тривоги. На уточнювальне питання прокурора Мошкіна відповіла, що надворі вказівників до укриття не було. Є три запасних входи до укриття (два зовні й один всередині).
Вхід в підвал з середини лікарні був закритий, бо в людей був ключ від входу знадвору і в цілях безпеки двері в підвал на першому поверсі лікарні були закриті. Мошкіна розповіла, що раніше, коли поліклініка входила до складу дитячої лікарні, то там інженер сказав пускати людей. А коли поліклініка перейшла до іншої лікарні (де є зараз), то ніхто нічого не казав, як працювати й чи пускати людей, тому сторожі працювали, як раніше. Про надходження скарг щодо доступності укриття пані Тетяні відомо не було.
Допит закінчився 12:57. Через неявку інших свідків до суду, суддя ініціював перенесення засідання на 22 квітня на 14:00. Прокурор та сторона захисту не заперечували. О 12:59 засідання закінчилося.
