Правозахисники утворять міжнародну робочу групу для пропозицій з реформування МГП
Правозахисники декількох країн домовилися створити міжнародну робочу групу з розробки пропозицій щодо реформи міжнародного гуманітарного права. Таке рішення було ухвалене за результатами чергової дискусії у форматі Solidarity Talks на тему “Російська агресія проти України: які необхідні зміни міжнародного гуманітарного права?”, яку провели «Центр Громадянських Свобод» (ЦГС) та Міжнародна Гельсінська асоціація.
Так під час дискусії правозахисники України, Росії та інших країн обговорили необхідність та напрями реформи міжнародного гуманітарного права (МГП).
Більшість учасників заходу наголошували на тому, що найбільша у Європі війна після Другої світової продемонструвала як слабкість світової системи безпеки, так й слабкість міжнародного гуманітарного права.
«Прокуратура України говорить про більш ніж 44 тисячі воєнних злочинів, які вчинили російські військові в Україні. Серед злочинів, скоєних російськими військовими, є ексцеси виконавців, але більшість скоєно в рамках державної політики Російської Федерації», – наголосив Михайло Савва, експерт «Центру Громадянських Свобод».
Варто зазначити, що люди, які створювали базові документи МГП, зробили максимум можливого у політичних реаліях свого часу, тобто сімдесят-п’ятдесят років тому. Але, Женевські конвенції та додатковий протокол до них уже застаріли.
Юлія Полехіна, юристка української правозахисної організації «Січ» наголосила: «не працюють норми контролю за виконанням міжнародного гуманітарного права, у держав відсутні стимули виконувати свої зобов’язання, а світова спільнота не має механізмів впливу на порушників».
Ніколя Ліньоль, партнер паризького адвокатського бюро «Кабінет Ліньоль», своєю чергою запропонував працювати з урядами для того, щоб вони вводили до кримінальних кодексів своїх країн відповідальність за порушення міжнародного гуманітарного права їхніми громадянами.
Михайло Савва, експерт Центру громадянських свобод, виділив три групи проблем.
Перша група – невідповідність норм МГП сучасним технологіям. А саме, відставання цих норм від можливостей, що дають комунікаційні технології наших днів. Наприклад, у часи, коли приймалися Женевські конвенції та протокол до них, не було інтернету та електронної пошти. Тому російська влада не дозволяє українським військовополоненим та цивільним затриманим використовувати для листування з рідними електронну пошту.
Друга група – проблеми неконкретних формулювань. МГП забороняє свідомо знищувати цивільну інфраструктуру. Росія це робить на очах. Найнаочніший приклад – обстріл енергетичної інфраструктури. Терористи не досягнуть своїх цілей. Є дослідження, які свідчать: стратегія знищення енергетичної інфраструктури не працює у сучасних війнах. Але ця стратегія посилює страждання людей. При цьому РФ вдає, що енергетичні об’єкти – законні воєнні цілі. Необхідно провести чіткі межі законних воєнних цілей та цивільної інфраструктури.
Третя група – слабкість контролю над дотриманням норм МГП. Ці проблеми є ключовими. Україна та Росія є учасниками Женевських конвенцій. Обидві країни заявили на початку цієї війни, що мають намір дотримуватися норм МГП. При цьому спостерігачі ООН констатують величезну кількість порушень МГП і роблять висновок, що з боку РФ ці порушення мають системний характер. Міжнародне гуманітарне право не виконує жодну з найважливіших функцій – превенції. Іншими словами, у його нинішньому форматі МГП не здатне запобігати воєнним злочинам, порушенням прав людини та стражданням людей.
Нагадаємо, під час останньої дискусії у форматі Solidarity Talks правозахисники наголосили на тому, що російська агресія має стати тим уроком, який призведе до реформування всієї системи міжнародного гуманітарного права і дозволить зменшити масштаб порушень прав людей під час війни.
