Українського політв’язня РФ Олександра Шумкова примусили припинити голодування та відмовляються надати медичне обстеження.

Українського політв’язня РФ Олександра Шумкова примусили припинити голодування та відмовляються надати медичне обстеження.

Олександр голодував з 14 жовтня цього року. Він вимагав від РФ припинити використовувати бранців для тиску на Україну та надати йому медичне обстеження. Але через погрози примусового харчування та стан здоров’я вимушений був припинити голодування. 

На даний час стан Олександра поганий. У нього не припиняються головні болі та болі в області спини, турбують судоми. Йому досі не зробили медичне обстеження, проте дають невідомі пігулки та проводять підозрілий курс уколів. Як розповів своєму адвокату Олександр, шприци з невідомою речовиною розпаковуються та заповнюються в іншому приміщенні. Адвокат Шумкова написав низку звернень та скарг, зокрема і у Посольство України в РФ. 11 листопада адвокат повідомив, що з тюремної лікарні Олександра етапували назад в колонію.

Людмила Шумкова, тітка Олександра Шумкова:”Нас, як родину, дуже хвилює той стан, в якому наразі перебуває Олександр, а саме його фізичний та морально-психологічний стан після незрозумілого лікування в лікарні ФСВП м. Торжок, куди його 22 жовтня перевели у зв’язку з оголошеним ним голодуванням. Під час відвідин адвокатом Романом Лизловим Олександра в лікарні в рамках надання юридичної допомоги,  Олександр повідомив адвокату, що йому вводять не зрозумілі ін’єкції та надають невідомі пігулки. Причому, шприци з невідомою речовиною розпаковують та наповнюють в іншому приміщенні. Стан здоров’я не покращився. Його турбують головні болі, болі в області спини та нервові судоми, а також різкі перепади настрою. Адвокату не вдалося зустрітися з лікарем та дізнатися про призначення лікування. Олександр через адвоката передав звернення до посольства України в Рф, проте на сьогоднішній день нам не відомо результати його розгляду”.

Катерина Петренко, активістка глобальної акції #SaveOlegSentsov – “Ситуація наразі критична, бо ми можемо помітити, як сильно змінився його психологічний стан, як порівняємо крайній лист з листами, які він писав донині. Наприклад, у листі за 23 вересня Шумков писав: “З Божою допомогою доживу і вийду. Питання лише коли вийду Хочеться звісно до грудня 2020 року, Адже я твердо знаю, що потрібен в Україні багатьом людям і багато справ мене чекає”. 

Він згадував про своє останнє слово на суді, що обираючи в 16 років шлях українського націоналіста, він розумів, що таке могло статися, а могло статися ще й гірше. “Сидячи в неволі я ще більше впевнився в своїх переконаннях. І став менш емоційним, це мені треба задля того, аби не вестися на провокації тюремників, які вони роблять щодня. Він висловив сподівання, що після звільнення Бог приготував йому нові випробування і задачі, виконавши які, він зможе розвинути міць на авторитет нашої країни”, – писав Шумков. 

У Торжоцькій колонії на нього продовжували постійно психологічно і фізично тиснути, запроторювали в штрафні ізолятори та камери одиначки за надуманими звинуваченнями та вдавались до провокацій. Зараз є підозра, що його психологічна стійкість могла похитнутися у разі того, якщо “невідомі уколи” – це психотропи. Симптоми, які описував Шумков, схожі: судоми, депресивний стан (гойдалка), болі голови, спини, м’язів.  Відомо, що йому вже двічі кололи психотропи: при викраденні і у перші дні допитів.

Алексей Барановский, адвокат Олександра Шумкова – “Олександр Шумков знаходиться в специфічному таборі, крім нього там достатньо й інших “некримінальних” в’язнів, перш за все ісламської спрямованості. На жаль, можливості українського консульства обмежені, а запити Людмили Денисової просто ігноруються. Вважаю, станом здоров’я Олександра могли б потурбуватися міжнародні правозахисні організації, все-таки міжнародна увага поки ще має деяке значення, якщо не для місцевих чиновників, то для Москви точно”.

Правозахисники та родичі Шумкова закликають писати політв’язню листи. Це можна зробити через Фсин-письмо, вказуючи колонію ИК-4 і місто Торжок, Шумкову Александру Сергеевичу 1989 г. А можна звичайною поштою за адресою: 172011, Тверская область, г. Торжок, ул. Старицкая, д. 79, ФКУ ИК-4 УФСИН России по Тверской области, Шумкову Александру Сергеевичу 1989 г. р. Писати російською і з дотриманням цензури.

“Листи підтримки зменшують тиск російських тюремників на бранців, бо працівники колонії розуміють, що про бранця знають і пам’ятають. У такому разі вони утримуються від провокацій, бо не потрібний їм медійний розголос призведе до збільшення тиску міжнародної спільноти на РФ і посилення санкцій, як це було раніше. Окрім того, листи підтримують бранця психологічно, дають йому зрозуміти, що на нього чекають вдома. Неодноразово звільненні бранці говорили, що листи подеколи значно важливіші за матеріальні блага і їжу. що це ковток волі. Саме тому листи підтримки загратованим українцям треба писати” – зазначає Катерина Петренко.