Вийшов безплатний онлайн-курс «Історія українського громадянського суспільства», однією зі співавторок якого стала Олександра Матвійчук
Вийшов освітній курс про суспільно-політичні події та процеси на шляху становлення українського громадянського суспільства. Його створили для представниць і представників громадського сектору, органів державної та місцевої влади, освітян і всіх охочих, які цікавляться історією розвитку українського суспільства.
Ознайомитись з курсом можна на онлайн-платформі «Зрозуміло».
Однією зі співавторок освітнього продукту стала голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. А до розробки концепції та програми долучилися українські й міжнародні експерти з філософії, історії, права, суспільних наук, політології та журналістики: Вахтанґ Кебуладзе, Ольга Онух, Севгіль Мусаєва, Євген Глібовицький, Емілі Ченнел-Джастіс, Емма Матео, Ігор Козловський, Алім Алієв, Катерина Зарембо, Тарас Лютий та Тетяна Терен.
Протягом курсу слухачі дізнаються про: прояви цінностей українців від 1990-х років і дотепер; «Помаранчеву революцію», її передумови, перебіг і основних учасників; становлення й розвиток незалежних українських медіа; причини й передумови Революції гідності; концепцію мультикультуралізму та її втілення в Україні; політичне та громадське життя кримських татар в Україні; історію українських громадянських рухів і спільнот на Сході України; силу і вплив об’єднання суспільства у кризових ситуаціях.
«Я мала за честь готувати одну із 12 лекцій курсу “Історія українського громадянського суспільства”, яка присвячена ролі громадян у становленні української держави. Людина стає громадянином не тоді, коли отримує паспорт, а тоді, коли зона її відповідальності починає охоплювати ширші категорії, ніж вона сама чи її родина. Держави, які пережили досвід тоталітаризму, мають спільну характеристику. Вони можуть налічувати чисельне населення, але попри це малу кількість громадян.
Життя в страху виробляє певний спосіб мислення, на кшталт, “я звичайна людина”, “від мене нічого не залежить”, “все одно вирішуємо не ми”. Це синдром “вивченої безпорадності” в дії. Демократія, верховенство права, права людини – це знову ж таки про спосіб мислення, про певну парадигму сприйняття світу, яка визначає, як людина думає та буде діяти. Тому мало знати чи чути, що це важливо, переконання формуються через дії. Потрібно щоденно практикувати демократію, і то не тільки громадянам держав, які перебувають у транзиті», – ділиться Олександра Матвійчук.