16.09.2022

Покарання за «екстремізм» – зручне прикриття для політичних репресій, – правозахисники

Правозахисники мають використати весь потенціал міжнародної співпраці для того, аби поняття «екстремізм» більше не було зручними прикриттями для політичних репресій. Важливо те, що такого плану політично вмотивовані переслідування є проблемою не лише в авторитарних режимах, а й в країнах так званої розвиненої демократії. Про це йшлося під час чергової міжнародної правозахисної дискусії «Звинувачення у тероризмі та екстремізмі як спосіб політично вмотивованого переслідування: як із цим боротися?” у форматі Solidarity Talks, організованої «Центром Громадянських Свобод» і Міжнародною Гельсінською асоціацією.

Участь у дискусії взяли представники правозахисних кіл з різних країн Євразійського регіону. Зокрема, Аміна Садулаєва, яка працює виконавчою директоркою чеченської правозахисної асоціації Vayfond та живе у Швеції; Володимир Яворський – член Експертної ради «Центру Громадянських Свобод» з Києва; Лейла Сейітбек –керує громадською організацією «Свобода Євразії», що базується у Відні; Олександр Верховський – директор Інформаційно-аналітичного центру «Сова» з Москви.

Спікери та учасники дискусії наводили приклади використання звинувачень у тероризмі та екстремізмі для переслідування опозиціонерів, релігійних діячів та правозахисників. Яскравим прикладом переслідування за вигаданим владою обвинуваченням в «екстремізмі» є справа таджицького правозахисника Фархода Одинаєва, члена забороненої партії ісламського відродження Таджикистану. Фарход був змушений втікати до Європи і нині ховається у Німеччині.

Загалом, правозахисники дійшли до висновку, що проблема такого роду політично-вмотивованого переслідування не локалізована в одній державі чи групі країн, вона характерна для всіх недемократичних режимів, а також для деяких демократій. Відомо, що законодавство певних країн містить дуже широкі визначення «екстремізму», які можна довільно трактувати. Людям, які зазнають переслідувань в якості «екстремістів і терористів», важко отримати притулок в інших країнах – вони розглядаються владою таких країн як потенційно небезпечні.

«Змагання між безпекою та правами людини дуже часто закінчується на користь безпеки навіть у демократичній Європі…», – наголосив Михайло Савва, модератор дискусії, член Експертної ради «Центру Громадянських Свобод».

Володимир Яворський зазначив, у міжнародному праві немає поняття «екстремізм», і українським правозахисникам вдалося не допустити появи цього поняття у законодавстві України, попри численні спроби впровадити його.

Олександр Верховський нагадав про згубну силу прикладу: деякі репресивні норми авторитарні режими запозичили у своїх цілком демократичних колег. Аміна Садулаєва позначила необхідність сильної експертної підтримки в Європі тих біженців, яких на батьківщині звинувачують в екстремізмі. «Європейські судді не знають ситуації в країнах, звідки прибули ці люди, і ухвалюють помилкові рішення», – наголосила вона. Лейла Сейітбек також запропонувала створити міжнародну мережу організацій, які б забезпечували експертну підтримку людям, яких несправедливо звинуватили у тероризмі та екстремізмі.

Підсумовуючи дискусію, Михайло Савва зазначив: «Сьогодні Solidarity Talks вкотре підтвердив, що це прикладний формат. Напрацьовані кілька дуже важливих пропозицій. Однією з загроз для дотримання прав людини є міжнародне співробітництво репресивних національних органів, а також фінансових інститутів. Так, якщо людину звинуватили в «екстремізмі», то в іншій країні їй можуть відмовити у відкритті рахунку у банку чи отриманні грошового переказу. Разом з тим нікого не турбує обґрунтованість звинувачень. Нам потрібно використати силу міжнародної солідарності правозахисників для вирішення цієї проблеми».

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, під час останньої дискусії у форматі Solidarity Talks йшлося про справжній наступ на права людини, який розпочала російська влада під приводом покарання за «дискредитацію збройних сил РФ.

Назад
Попередня Наступна