«Пошук безвісти зниклих: виклики, рішення, міжнародний досвід». Найважливіше з правозахисного клубу
26 березня Центр громадянських свобод провів правозахисний клуб на тему «Пошук безвісти зниклих: виклики, рішення, міжнародний досвід». На події зокрема обговорили, з якими проблемами та перешкодами стикаються родини безвісти зниклих, наскільки ефективний національний механізм розшуку цих людей і як міжнародний досвід допомагає у ДНК-ідентифікації. Для дискусії зібралися представники державних органів та громадських організацій, міжнародні експерти, фахівці у сфері пошуку зниклих осіб, а також рідні зниклих безвісти.
Повномасштабна війна призвела до зростання випадків зникнення людей безвісти: як серед цивільного населення, так і серед військових. Зараз в офіційному реєстрі — понад 62 тисячі зниклих та понад 2400 невпізнаних тіл, що свідчить про масштабність проблеми та необхідність вдосконалення державної системи пошуку.
Програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський зазначив, що проблема пошуку зниклих безвісти є надзвичайно серйозною та тривалою. Система пошуку зниклих безвісти оборонців України в Україні вже створена, до неї залученні всі необхідні державні інституції які повʼязані з пошуком зниклих безвісти, але, вона потребує удосконалення та адаптації до сучасних умов, щоб розв’язувати це питання в найкращий спосіб. Правозахисник наголосив, що Україна повинна враховувати міжнародний досвід, але головне — це постійно оцінювати проблему та знаходити шляхи для її покращення.
А юрист-аналітик Центру громадянських свобод Валентин Сердюк додав, що чинний механізм в Україні, який орієнтований на мирний час, не є ефективним в умовах війни: «Пошуки зниклих безвісти мають бути організовані по-іншому, оскільки зараз у нас переважає поліцейська модель, що ускладнена кримінальним процесом. Це призводить до значного перевантаження та погіршення ефективності».
Сергій Ланкін, юрист АО «Globa&Globa», натомість звернув увагу на те, що механізм пошуку зниклих безвісти в Україні занадто забюрократизований: «Він здійснюється в межах кримінальних проваджень, що створює додаткові труднощі. Однак, координаційний штаб з питань військовополонених став важливим елементом, який допомагає зробити пошук ефективнішим. Що стосується соціальних гарантій, то їх сьогодні недостатньо для родин зниклих безвісти, їм потрібно більше підтримки від держави».
Заступник начальника відділу Офісу генерального прокурора Андрій Гулкевич зазначив: «Зараз зареєстровано близько 156 000 воєнних злочинів по всій Україні з початку широкомасштабного вторгнення. Навіть якби у нас був доступ до тимчасово окупованих територій, ми розуміємо, що розслідування буде тривалим процесом, який займе набагато більше часу, ніж 5 або 10 років. Наше завдання в кримінальних провадженнях не лише в тому, щоб знайти людей, а й щоб притягнути їх до відповідальності. Це вимагає значних зусиль, особливо враховуючи масштаби злочинів на окупованих територіях».
Христина Подиряко, начальниця управління організації розслідувань злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції, пояснила, як виглядає розслідування зсередини. Пані Христина розповіла про 1321 слідчого, що займаються розслідуванням зараз. Тим часом більшість кримінальних справ стосуються Донецької, Луганської та Херсонської областей, де найбільше навантаження. Також створено спеціалізовані центри для пошуку безвісти зниклих, до яких залучено додаткові сили. Відкрито 69 430 кримінальних проваджень за фактами безвісти зниклих за особливих обставин, 9 739 з них знайшли живими. Для зменшення бюрократії та покращення комунікації створені спеціалізовані центри в кожному регіоні, де працюють слідчі та криміналісти.
Начальник відділу організації розслідування злочинів в умовах війни головного слідчого управління Національної поліції України Ігор Калантай додав: «Ми розуміємо, що система не була підготовлена до таких масштабів зникнення людей, тому було створено центри для допомоги родинам зниклих. Ці центри на місцях розв’язують проблеми, які виникають під час розслідування і пошуку, зокрема, знаходити слідчого та уточнювати стан справ. Вони працюють лише рік і вже показали позитивні результати, хоча їх ще потрібно вдосконалювати. Одним із нововведень стало створення каталогів неідентифікованих осіб з описами індивідуальних ознак, що полегшує пошук та ідентифікацію зниклих осіб».
Ще один спікер від Національної поліції України зазначив, що одним із найбільш ефективних способів спрощення процесу ідентифікації військовослужбовців, які зникли безвісти, є попередній відбір біологічних зразків ще до того. Така практика вже ефективно застосовується у Національній поліції, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, ДСНС та інших службах, але в Збройних силах України цей процес досі має певні проблеми. Закон, ухвалений у 2018 році та оновлений у 2022 році, передбачав здачу біологічних зразків для військових, які вступили до лав ЗСУ після цього часу. Але ті, хто служив до цього, не мали такої можливості.
Анастасія Шидловська, начальниця відділу секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Міністерства внутрішніх справ України, також взяла слово: «Наш секретаріат координує розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та підтримує контакти з громадами, організаціями і Координаційним штабом. Ми також займаємось організацією роботи з родинами зниклих осіб, надаючи їм необхідну підтримку і роз’яснення. Важливо, що наші регіональні представники активно залучені до цього процесу і займаються комунікацією з родинами в областях. З жовтня 2023 року працює гаряча лінія Уповноваженого, за якою отримано понад 33 тисячі дзвінків. Це свідчить про важливість ефективної комунікації з людьми, які шукають інформацію або допомогу. Ми також щодня проводимо зустрічі з родинами зниклих, організовуємо обмін даними між органами для забезпечення точності пошуку та ідентифікації.
Враховуючи міжнародний досвід та бажання покращити процес пошуку, у 2023 році запровадили спеціальну анкету для зниклих безвісти за особливих обставин. Вона доступна у “єдиному вікні” на сайті МВС та значно спрощує процес збору даних для пошукових заходів. Зокрема, у ній передбачено окремий розділ щодо особливих прикмет та деталей, які можуть сприяти встановленню особи. Це суттєво полегшує роботу підрозділів, які здійснюють розшук через аналіз відкритих джерел в інтернеті. З минулого року завдяки цьому підходу ідентифікували понад 1500 осіб, які перебували у полоні. Вся зібрана інформація передається до Координаційного штабу, Національної поліції та інших уповноважених органів».
Представник Генерального штабу та полковник Олег Нещадим запевнив, що для керівництва ЗСУ та головнокомандувача Збройних Сил питання пошуку зниклих безвісти українських військовослужбовців — на пріоритетному місці. Генеральний штаб на постійній основі утворює спеціалізовані групи, які працюють у районах виконання завдань. Вони діють на ротаційній основі, а їхня діяльність координується відповідно до завдань командування. Також вони взаємодіють з іншими державними структурами та обмінюються даними з відповідними інституціями. Звітність щодо виконаних робіт надається щоквартально. Групи займаються пошуком тіл загиблих та їхніх решток, щоб ідентифікувати їх та передати родинам.
Групи працюють в складних умовах, оскільки всі переміщення відбуваються вночі, переважно пішки. Пошук в районах ведення бойових дій ускладнений тим, що противник використовує багато fpv-дронів, тому на відстань до 10 км до лінії бойового зіткнення є небезпека щодо ураження ними груп пошуку. У зв’язку з цим ведеться робота над удосконаленням методів пошуку та залученням нових технологій. Постійно проводяться тренінги з групами спільно з МКЧХУ щодо судової археології, ідентифікації останків (тіл) невстановлених загиблих оборонців. ЗСУ, а саме Центральне управління цивільно-військового співробітництва ГШ ЗСУ, постійно організовує та проводить спільно з Уповноваженим з питань зниклих безвісти за особливих обставин зустрічі з обʼєднаннями та членами сімей зниклих безвісти військовослужбовців.
Анастасія Патраман, старша фахівчиня департаменту захисту МКЧХ, поділилася: «Ми присутні під час репатріації в ролі нейтрального посередника, забезпечуючи гідне поводження з тілами загиблих. Якщо сторони цього потребують і попередньо про це домовилися, ми надаємо їм матеріальну та технічну підтримку. Це може включати засоби для транспортування, організаційні аспекти та інші логістичні питання. Конкретні дані щодо кількості тіл, що підлягають репатріації, списків загиблих тощо — це не наша компетенція. Ми забезпечуємо саме технічну та матеріальну підтримку процесу.
Коли делегати МКЧХ відвідують місця утримання військовополонених, вони пропонують їм написати лист рідним або встановити інший спосіб комунікації. Це може бути коротке усне повідомлення, яке ми передаємо телефоном, або письмове повідомлення, яке сканується та надсилається родині. Так само рідні можуть передати відповідь військовополоненому через наші представництва. Ми намагаємося оперативно організовувати цей процес, щоб полонені та їхні сім’ї могли отримати новини одне від одного».
Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини підтримує комунікацію з омбудсменом Росії для обміну інформацією та посилками, а також для взаємного повернення оборонців і пошуку зниклих безвісти. На цьому наголосив Станіслав Куліш, директор департаменту додержання прав у системі органів сектору безпеки і оборони Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини: «Через цей канал вдається підтверджувати перебування наших військовослужбовців в полоні. З останнього списку зниклих безвісти на 1000 осіб, переданих російській стороні, було підтверджено перебування в полоні 56 з них. Найкращою платформою для координації зусиль різних органів є Координаційний штаб з питань полонених, через який здійснюється організація і координація роботи з пошуку та ідентифікації зниклих безвісти».
Представник Координаційного штабу пояснив: «Інколи буває так, що нашим людям, які перебувають в полоні в Росії, якимось дивом вдається передати вісточку через абсолютно різні канали. І якщо вона доходить до рідних і близьких, ті, відповідно, можуть в особистому кабінеті Координаційного штабу додати цю інформацію. Оператори та консультанти візьмуть її до уваги і враховують на подальших етапах. Водночас Служба безпеки України та представники Координаційного штабу не дарма проводять консультації та інструктажі з рідними щодо взаємодії з боку ворога, оскільки ситуації можуть бути небезпечні.
В Росії питання пошуку зниклих безвісти та полонених загиблих в складному і дикому стані, а в офіційних російських структурах цієї проблеми фактично не існує. Україна, як європейська країна, зробила значні кроки для того, щоб спростити цей процес і організувати його».
Нагадаємо, Центр громадянських свобод випустив інструкцію для пошуку безвісти зниклих осіб внаслідок війни, яка розповідає чіткий алгоритм для родичів як військових, так і цивільних.
Матеріал підготувала волонтерка Центру громадянських свобод Вероніка Демʼянченко.
