Колонія за правду. Історія боротьби правозахисника Олега Орлова
27 лютого суддя Головинського суду Москви Олена Астахова засудила співголову центру «Меморіал» та російського правозахисника Олега Орлова до двох з половиною років колонії загального режиму — за статтею про «повторну дискредитацію» армії. До того, на засіданні 26 лютого, обвинувачення запросило 2 роки та 11 місяців. Наразі правозахисник перебуває у СІЗО-7 «Капотня».
Фашистський тоталітаризм
Раніше Олега Орлова вже судили за цим звинуваченням. Навесні 2022 року він сім разів виходив на антивоєнні пікети. Там його щоразу затримували, а два з них суд визнав дискредитацією армії. За рішенням суду 11 жовтня 2023 року чоловіка оштрафували на 150 тисяч рублів. Проте прокуратура подала апеляцію, нібито у справі не помітили мотив політичної та ідеологічної ненависті. Суд погодився провести повторний розгляд і несподівано знайшлися мотиви ворожнечі «проти традиційних російських духовно-моральних та патріотичних цінностей» та ненависті до російських військовослужбовців.
У листопаді 2023 року французьке видання Mediapart опублікувало статтю Олега Орлова французькою мовою з назвою «Їм хотілося фашизму. Вони його отримали». Версію російською мовою чоловік виклав у себе на сторінці у Фейсбуці. У матеріалі він наголошував що війна в Україні — тяжкий удар по майбутньому Росії й всіляко засуджував воєнні дії. Режим в самій РФ він називав «фашистським». Що і стало, за думкою суду, третім вираженням дискредитації російських збройних сил.
«Країна, яка 30 років тому пішла від комуністичного тоталітаризму, скотилася назад у тоталітаризм, але тепер фашистський», — писав він.
Проте два з половиною роки колонії загального режиму, як і попередній вирок у листопаді 2023-го, — це просто кара за те, що Орлов назвав речі своїми іменами. Адже у сучасних реаліях будь-яка критика органів державної влади або особиста думка, яка відрізняється від офіційної, — це вже підсудна справа. Це цензура, яка обмежує права людини. І це підтверджує правоту Олега Орлова.
Спроба заглушити голос правозахисного руху
Звичайно, під час судового процесу допустили порушення. Зокрема Орлова позбавили захисника Дмитра Муратова, право захисту на ознайомлення із матеріалами справи обмежили, а висновки в обвинуваченні не відповідають фактичним обставинам кримінальної справи.
«Вирок Олегу Орлову — спроба заглушити голос правозахисного руху в Росії, будь-яку критику держави. Влада Росії зобов’язана негайно зняти всі звинувачення з Орлова. Свободу всім політв’язням!», — йдеться у заяві центру з«Меморіал».
Сам Орлов під час суду наголосив: «Держава в нашій країні знову контролює не лише суспільне, політичне, економічне життя, а й претендує на повний контроль над культурою, науковою думкою, вдирається у приватне життя. Він стає всеосяжним. І ми це бачимо. Протягом лише чотирьох з невеликим місяців, які пройшли з закінчення мого першого судового процесу в цьому ж суді, відбулося багато подій, що показують, як швидко наша країна все глибше і глибше занурюється в цю темряву».
27 лютого підтримати Орлова до зали суду прийшли сотні людей, їх було так багато, що вистроїлася черга. Зокрема це були правозахисники, дипломати, друзі та просто небайдужі люди, а також представники посольств таких країн: Чехія, Польща, Португалія, Австралія, Австрія, Великобританія, Канада, Нова Зеландія, Латвія, Німеччина, Франція, США, Швеція, Швейцарія, Норвегія, Бельгія, Нідерланди, Словенія, Данія. Крім того — посол Євросоюзу Ролан Галараг та посол США Лінн Трейсі.
«Ми з ним разом створювали “Меморіал”. Але найголовніше, що ми створили – це команду. Команду, яка працюватиме незалежно від того, буде Олег на волі чи ні. Тож працюватимемо. Будемо жити. І сподіватися, що колись те, що зараз відбувається, скінчиться», — попри все зазначила дружина правозахисника Тетяна Касаткіна.
Знущання з правосуддя
Центр «Меморіал» та ще 31 правозахисна організація випустили спільну заяву про неправосудний і політично мотивований вирок Олегу Орлову. Зокрема це Human Rights Watch, Amnesty International, International Federation of Human Rights (FIDH), Center for Civil Liberties, World Organisation Against Torture, Andrei Sakharov Institute, Human Rights Center Viasna та інші.
«70-річний Олег Орлов є багаторічним діячем правозахисного руху, який присвятив своє життя викриттю порушень прав людини та боротьбі за справедливість для постраждалих. Його “злочин” полягав у протесті проти розв’язаної кремлем війни проти України та проти посилення політичних репресій в самій Росії. Суд над Орловим став знущанням над правосуддям і посяганням на основоположне право на свободу вираження поглядів. Він і його група юристів заявили, що оскаржуватимуть рішення суду.
Російська влада повинна скасувати вирок Олегу Орлову і негайно звільнити його разом з усіма, кого позбавлено свободи лише за реалізацію основних прав людини включно з правом на публічну критику зловживань влади. Ключові міжнародні гравці повинні скористатися своїм впливом і вжити всіх можливих заходів для того, щоб домогтися звільнення Орлова та притягти владу Росії до відповідальності за тяжкі й тривалі порушення прав людини», – йдеться у заяві.
Людина честі
Олег Орлов – співзасновник організації-лауреата Нобелівської премії миру 2022, центру «Меморіал». Чоловік присвятив своє життя боротьбі за права людини в Росії та понад 30 років виступає проти будь-яких війн. Він справжня людина честі, яка бореться за справжні цінності не тільки на словах, адже зокрема рятував полонених російських солдатів під час війни в Чечні.
«Олег — людина принципової чесності та відповідальності. Він був змушений покинути улюблену науку біологію, щоб захищати права та свободи людей у ситуаціях, коли право не працює. Горда його знати.
Усі ці 10 років війни ми працювали пліч-о-пліч із “Меморіалом” для захисту незаконно ув’язнених громадян України в ході російської агресії. Організовували спільні польові місії для документування воєнних злочинів, у яких він особисто брав участь. Багато чого я не можу зараз розказати, просто висловлю вдячність та захоплення мужністю Олега Орлова.
Я познайомилася з ним та іншими колегами із “Меморіалу” багато років тому, коли тільки почала займатися правозахистом. Пригадую його розповіді, як під час Чеченської війни на перемовинах із бійцями Шаміля Басаєва він та ще кілька його колег погодилися стати добровільними заручниками, щоб гарантувати виконання досягнутих домовленостей про обмін полоненими. Власне, він і зараз став таким заручником, адже навіть після порушення політично вмотивованої кримінальної справи не шукав можливості виїхати за кордон, а вирішив боротися до кінця та на своєму прикладі довести, що його стаття про фашистський режим в Росії, за яку його власне і судили, точна та вірна», – розповідає голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.
«Перша наша зустріч і особисте знайомство відбулося тоді, коли я “визволяв” Олега Орлова, якого затримали українські прикордонники на вокзалі по прибутті до Харкова у 2015 році. Його затримали, щоб з’ясувати, з якою метою цей громадянин Росії прибув до Харкова у розпал воєнного протистояння. Відпустили відразу, коли ми довели, що це наші колеги — правозахисники.
Разом з Олегом Орловим ми здійснювали спільні поїздки у 2015-2016 роках по територіях поблизу лінії розмежування. Були в Сєверодонецьку, Волновасі, в Маріуполі, Станиці Луганській, Торецьку, Бахмуті Мар’їнці, Красногорівці, Сартані й багатьох інших містах та селах. Нашою метою було зібрати дані про те, якої шкоди завдає війна населенню цих територій, зафіксувати факти порушення прав людей. Олег якраз проводив дослідження і на підконтрольній, і на непідконтрольній території. Туди він їхав через Україну, бо не хотів порушувати українські закони. На окупованих територіях збір даних був великим ризиком, Олег і його колега дуже серйозно ризикували через відсутність спеціальних дозволів, та на щастя, ця по суті гуманітарна місія завершилась успішно.
Ми були в Маріуполі під час проросійських мітингів, на які виходили переважно літні люди. Люди були негативно налаштовані щодо правозахисників, втім Олегу вдалося опитати їх завдяки російському паспорту і вмінню відігравати певну наївність у потрібний час. Нашим завданням було зробити дослідження щодо порушень прав людини, а згодом і звіт — спільний від Харківської правозахисної групи та російського Меморіалу. На мою думку, на той час це був один з найкращих звітів, який надалі ми презентували в Європейському парламенті.
У 2022 році ми разом брали участь в процедурі нагородження Нобелівською премією в Осло. Олег Орлов представляв Меморіал, який вже на той момент був заборонений в Росії. Я був вражений, що під час свого виступу на відкритому мітингу на привокзальній площі, Олег виступив з промовою і звернувся до сотень людей, зазначаючи, що Росія є фашистською державою, яка вчиняє низку воєнних злочинів. Це був різкий і правдивий виступ. Я запитав Олега, чи, можливо, він вирішив не повертатися більше до Росії, втім він заперечив.
Олег мав можливість виїхати за кордон і залишитися там — про це йому казали і представники влади, які хотіли аби він не повертався. Втім він умисно повернувся і завершилося все реальним терміном — 2,5 роки позбавлення волі абсолютно ні за що. У віці 70 років — це тяжке покарання. Причина покарання — це опублікована стаття, в якій він назвав війну війною і звинуватив Росію в розв’язанні війни», — ділиться спогадами виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
«Коли в 1994 році я увійшов до правління Міжнародного товариства “Меморіал”, ми з Олегом бачилися регулярно, бо він теж був членом правління. З того часу ми багато спілкувалися, тому що він був один з небагатьох, хто в правлінні займався правами людини, як і я.
Олег дуже мужня і хоробра людина. Він їздив в усі гарячі точки, де спалахнув чи мав спалахнути збройний конфлікт, намагався з’ясувати причини цих конфліктів. Він намагався бути перемовником, щоб примирити опонентів та не допустити насильства. Крім того, Олег багато допомагав Сергію Ковальову, який тоді був першим омбудсменом РФ. Але як людина скромна, він завжди був в тіні.
Після 2014 року Олег почав їздити з моніторинговими місіями в Україну на територію збройного конфлікту. На підконтрольну територію ми їздили разом з Харківською правозахисною групою (ХПГ), а на непідконтрольну територію московські правозахисники з “Меморіалу” намагалися їздити самі. Коли їздив з ХПГ, Олег один із перших потрапляв в ті регіони, де ставалися жахливі події та описував їх. Ми тоді ще ближче почали спілкуватися.
Було очевидно, що російська влада не хоче його засуджувати з позбавленням свободи. Йому різними способами натякали, щоб він поїхав в еміграцію. Його випускали всюди, де він просився. Його вмовляли друзі, щоб він припинив цю лінію на те, щоб його посадили. Але Олег вважав, що коло свободи в Росії треба закріплювати. Тож він перевіряв таким чином, посадять його чи ні, що можна робити в Росії, а що — не можна. Я його, до речі, теж вмовляв поїхати, він навіть зацікавився, але все одно вирішив по-своєму.
Після того, як він написав статтю “Вони прагнули фашизму. Вони його отримали”, йому спершу присудили штраф у вигляді 150 тисяч рублів. Але це рішення він оскаржив в апеляційному порядку, вважаючи, що це покарання не є адекватним, адже він нічого не порушував і просто висловив свою думку. Після цього російська влада збісилася: об’явила його іноземним агентом, дуже швидко створила нове обвинувачення, де вже був мотив ідеологічної ненависті. Що це таке, дуже важко зрозуміти, чесно кажучи. На новому суді Олега захищала адвокатка, але він відмовився від відповіді на запитання, адже боявся заподіяти шкоди своїм друзям, які були свідками захисту (серед них, наприклад, був Дмитро Муратов, головний редактор “Нової газети”, лауреат Нобелівської премії миру). Він залишив собі право на останнє слово, а весь судовий процес, який тривав кілька днів, сидів і читав роман Франца Кафки “Процес”. Результат процесу був призначений до його початку. В підсумку йому дали два з половиною роки за ґратами.
На Олега одягли наручники прямо в залі суду. Треба було бачити його обличчя. Він урочисто посміхався. На другий день адвокат, який сходив до нього, сказав, що він ніколи не бачив засуджену людину, яка б мала такий гарний настрій. Він досяг того, чого бажав: щоб його посадили. Він вважав, що місце порядної людини в Росії сьогодні тільки у в’язниці.
Олег — правозахисник, наш союзник. Він виходив чотири рази на одиничні пікети в Росії проти війни з Україною. Чотири рази його за це затримували. І це вже загрожувало йому позбавленням волі. Він доводив, що в Росії є люди, які проти режиму Путіна, проти війни, “за” Україну. Це демонстрація того, що не всі росіяни думають так, як каже Путін та його оточення», — зауважує голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини та директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Справедливого правосуддя не може і бути
Арешти правозахисників, як і у випадку з Олегом Орловим, показник того, що російська влада не готова терпіти навіть легітимну критику. Що верховенства права та справедливого правосуддя не може і бути, адже докази просто не перевіряють, а стороні обвинувачення нічого не пояснюють. Натомість людей звинувачують у дискредитації та поширенні свідомо хибної інформації, у думках, які не сходяться з уявленнями керівної верхівки про мир. Радянська тоталітарна система працювала так само, називаючи брехнею і зрадою будь-яку критику.
Олег Орлов — невинний, його кримінальне переслідування суперечить Конституції Росії, а слідство та провадження у справі в суді пройшли з порушеннями закону. Російська влада не може і далі ув’язнювати правозахисників за те, що вони роблять свою роботу і кажуть правду, а суд доводити до такого неправомірного рівня. Інакше в цій країні ніколи нічого не зміниться.
