ДОРОЖНЯ КАРТА для парламенту у сфері подолання наслідків збройного конфлікту в Україні

У 2020 році виповнюється 6 років з початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Ми, представники правозахисних громадських організацій, які усі ці роки опікуються питаннями відновлення справедливості, документування злочинів, допомагаємо й захищаємо права постраждалих внаслідок збройного конфлікту, маємо консолідовану позицію щодо того, якими мають бути першочергові кроки парламенту задля подолання наслідків збройного конфлікту. Реалізація зазначених рекомендацій дозволить Україні, окрім виконання зобов’язань перед власними громадянами, зробити кроки до розбудови сталого миру, бо цей мир починається не з виконання Мінських угод, а з того, як в Україні дотримуються і реалізуються права тих, хто постраждав внаслідок конфлікту. 

1. Гармонізувати національне кримінальне законодавство із міжнародним, ухваливши  законопроект №2689. Він вносить зміни до Кримінального кодексу України та надає можливості національним органам слідства та суду для ефективного кримінального переслідування осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. Наразі у Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам міжнародного права.
2. Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС). Це дасть змогу посилити спроможність національної системи розслідувати та притягати до відповідальності осіб, які вчиняли найтяжчі міжнародні злочини під час конфлікту в Криму та на Cході, а Україна отримає привілеї держави-учасниці Міжнародного кримінального суду, як-от брати участь у відборі суддів та прокурорів, формулювати пріоритети та стратегію подальшої роботи Суду, рекомендувати ситуації до розгляду в різних країнах Офісом Прокурора МКС.  
3. Запровадити послідовну та ефективну санкційну політику стосовно осіб, причетних до політично мотивованих незаконних переслідувань громадян України. В Україні існує санкційне законодавство, яке є недосконалим і потребує значних змін задля ефективного застосування санкцій до осіб, причетних до порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях України та в РФ в зв’язку зі збройним конфліктом (в тому числі, за проведення РФ політики зміни демографічного стану населення окупованого Криму). Наразі відсутній механізм контролю за виконанням санкцій та відповідальності за їхнє порушення. Необхідно впорядкувати та посилити державну політику в сфері застосування санкцій враховуючи рекомендації слухань в Комітеті ВРУ з питань прав людини та національних меншин і міжнаціональних відносин на тему «Удосконалення державної політики у сфері застосування санкцій до осіб причетних до політично мотивованих незаконних переслідувань громадян України» від 21 листопада 2018 року.
4. Допомогти особам, які незаконно переслідуються з політичних мотивів на окупованих територіях України та в Росії. Станом на 18 лютого 2020 року, за даними правозахисних організацій, РФ незаконно з політичних мотивів утримує щонайменше 89 громадян України в окупованому Криму та на своїй території та щонайменше 125 осіб – військових та цивільних – утримуються на контрольованих Росією окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Однак і досі в Україні відсутній комплексний закон, який би надавав державну підтримку такій категорії громадян. Він має відповідати нормам міжнародного гуманітарного права та права прав людини, чітко визначати всі категорії осіб, незаконно утримуваних у рамках збройного конфлікту, види допомоги, а також встановити прозору незалежну процедуру прийняття рішення про надання державної допомоги цим особам. Такий текст був розроблений у 2019 році і став результатом спільної роботи органів державної влади, представників неурядового сектору, громадських організацій військовополонених, цивільних заручників та політичних в’язнів. Наразі текст законопроєкту знаходиться на погодженні в Офісі Президента.
5. Вирішити на законодавчому рівні проблеми доступу до правосуддя, які виникли через окупацію, а також врегулювати питання повернення ув’язнених громадян із місць несвободи на окупованих територіях. Необхідно розробити механізм повернення на підконтрольну уряду України територію осіб, які були засуджені Україною та перебувають в місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях або примусово переміщені в РФ. Наприклад, за даними правозахисних організацій, з місць позбавлення волі Криму до РФ було примусово переміщено не менше 12000 громадян України. Крім того, необхідно розробити та запровадити механізм для вирішення проблем правосуддя, що виникли внаслідок тимчасової окупації частини території України: проблеми досудового розслідування, судового слідства, виконання вироків щодо підозрюваних / обвинувачених, матеріали кримінальних проваджень яких залишились на тимчасово окупованих територіях.
6. Відновити можливості реалізації права на соціальний захист мешканців тимчасово окупованих територій, передусім забезпечити отримання пенсії. Наразі майже 700 тисяч пенсіонерів з Донецької та Луганської областей, які до війни отримували пенсію, її не отримують, в результаті сформувався борг, який постійно зростає. Суттєві перешкоди в оформленні пенсійних виплат чиняться і для ВПО з Криму, включаючи незаконну практику Пенсійного фонду України щодо передачі персональних даних кримчан до РФ. Важливим є створення ефективного механізму, який дозволить особам, що залишилися проживати на окупованих територіях або перемістилися звідти, отримувати належну їм пенсію.
7. Забезпечити справедливу та розумну компенсацію за житло, яке було зруйноване чи пошкоджене внаслідок збройного конфлікту. Така компенсація має відбуватися за прозорою доступною позасудовою процедурою, закладеною окремим спеціальним законом, що відповідає всім критеріям легітимних очікувань щодо захисту майнових прав. Важливим є вдосконалення механізму виплат компенсацій за зруйноване / пошкоджене житло внаслідок збройної агресії Російської Федерації, передбаченого Постановою КМУ від 18.12.2003 № 947. Потрібно також розробити національний механізм компенсації жертвам серед цивільного населення, які постраждали під час війни або чиї члени сім’ї загинули під час конфлікту.
8. Запровадити адміністративну (позасудову) процедуру реєстрації фактів народження та смерті на тимчасово окупованих територіях. Наразі існує, хоча і спрощена, проте судова процедура встановлення цих фактів, що непропорційно ускладнює процес отримання документів мешканцями тимчасово окупованих територій. Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” передбачає існування позасудової процедури, проте наразі така процедура не створена. Для мешканців окупованого Криму така можливість відсутня взагалі. Як наслідок – всього 37% дітей, народжених у Донецькій і Луганській областях, та 13,5% дітей, народжених в Криму і Севастополі, після початку окупації цих територій мають свідоцтва про народження українського зразка. 
9. Скасувати Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та розробити та прийняти закон про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території з дотриманням стандартів прав людини. При цьому важливо, щоб цей новий закон не містив дискримінаційного положення щодо визнання громадян України, які мешкають та/або зареєстровані на території окупованого Криму, нерезидентами у банківських та інших фінансових відносинах, а також норму, яка розповсюджує норми митного законодавства на перетин адміністративного кордону з окупованим Кримом. Разом із тим, ті норми закону про ВЕЗ Крим, які спрямовані на захист прав людини, мають знайти відображення в інших законах (наприклад, в Законі України “Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України”).
10. Запровадити  комплексний підхід до соціального захисту та реабілітації цивільних осіб, що постраждали внаслідок конфлікту. Згідно з даними Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, станом на 15 травня 2019 року за понад 5 років збройного конфлікту на сході України поранено  більше 9000 цивільних осіб і 3354 цивільних осіб загинуло. Однак досі на державному рівні не запроваджено  комплексного підходу до забезпечення реабілітації, виплати компенсації, надання необхідної безоплатної психологічної допомоги та соціальної підтримки постраждалим особам. Один із елементів цього комплексного підходу — доопрацювання та прийняття законопроєкту №1115 “Про статус і соціальний захист цивільних осіб, постраждалих внаслідок збройного конфлікту на території України”.

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

КримСОС

ГРУПА ВПЛИВУ

Восток-СОС

Донбас-СОС

УГСПЛ

Український інститут з прав людини