Як українці реагують на масові протести у Москві

Сотні затриманих, десятки травмованих – у суботу, 3 серпня, у Москві вже вдруге за останні два тижні тисячі людей вийшли на вулиці з протестами через недопуск незалежних кандидатів на вибори до міської думи російської столиці.

Українські ЗМІ про події у Москві розповідали вельми докладно. На офіційному ж рівні, ще після перших мітингів та затримань 27 липня, міністерство закордонних справ (МЗС) України виступило із заявою, у якій рішуче засудила масові репресії з боку російської влади. “Варварське побиття власних громадян, численні арешти та затримання, застосування штучних та дискримінаційних передвиборчих фільтрів, покликаних забезпечити участь у виборах виключно “зручних кандидатів”, доводить неспроможність російської влади забезпечити демократичне волевиявлення, демонструє її страх перед реальною політичною конкуренцією”, – йшлося в офіційній заяві МЗС України.

Водночас жодних акцій солідарності від українського громадянського суспільства не відбулося. Чому українці, які самі у 2004-му, а згодом і у 2013-му році, виборювали право на чесні вибори та пройшли через придушення акцій протесту, стримано реагують на схожі події у сусідній країні?

Біль і травма даються взнаки

Експерт з політичних питань київського центру “Дім демократії” Анатолій Октисюк вважає, що відповідь на це питання криється у тому, що нинішні акції протесту у Москві в Україні не сприймають всерйоз. Октисюк нагадує, що спроби домогтися змін в Росії через громадянську непокору, наприклад під час протестів на Болотній площі, були і раніше, однак виявилися безрезультатними. До того ж, зміну влади підтримують далеко не всі у російському суспільстві. “Українці бачать, що там хоче змін лише невелика група людей, лібералів. Інших Путін (президент РФ Володимир Путін – Ред.) влаштовує, зокрема середній клас. А без підтримки середнього класу та студентів масового протесту не буде. Якщо це не потрібно самим росіянам, – то навіщо це українцям?” , – розмірковує Октисюк.

Олександра Матвійчук

Натомість голова правління Центру громадянських свобод, координаторка громадської ініціативи “Євромайдан-SOS” Олександра Матвійчук вважає, що у відносинах українців з росіянами дається взнаки психологічна травма останніх п’яти років: анексія Криму і війна на Донбасі. “Говорить біль і травма людських і територіальних втрат”, – каже Матвійчук.

При цьому вона переконана, що підтримка українцями росіян, які протестують проти порушення своїх виборчих прав, зараз є необхідною. “Треба визнати, ті росіяни, хто зараз протестує у Москві, були ядром антивоєнних маршів у 2014 році, не визнали окупації Криму, засуджують гібридну війну на Донбасі, розв’язану Путіним. Було б правильно українцям продемонструвати свою солідарність”, – вважає українська правозахисниця.

Матвійчук розповіла, що представники українського громадянського суспільства нині обговорюють можливості проведення акції солідарності. Однак поки що, за її словами, не визначились із форматом, який би дозволив уникнути використання такої акції пропагандистськими російськими ЗМІ з метою звинувачення України у втручанні у внутрішні справи РФ.

Також українські правозахисники нині працюють над тим, аби спростити процедуру отримання політичного притулку чи статусу біженця для росіян в Україні, оскільки прогнозують, що після масових протестів в Росії почнеться хвиля репресій проти громадських лідерів, зокрема тих, які прагнули зареєструватися незалежними кандидатами на виборах до міської думи Москви.

“Байдуже ставлення”

Російський правозахисник, доктор політичних наук і керівник київської експертної групи “Сова” Михайло Савва є одним з тих, хто раніше отримав в Україні статус біженця. Він вважає, що нині українське суспільство щонайменше абсолютно байдуже ставиться до російських масових акцій протесту через понятійні узагальнення, яке, як каже Савва, використовували українські політики, ЗМІ та правозахисники від 2014 року. “Трагічні події в Україні в українській суспільній думці були прив’язані не до режиму Путіна, а до всього російського народу. Таке узагальнення переноситься не на дії російської влади, а на весь народ, навіть на тих, хто бореться із цим режимом”, – впевнений він.