ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

LetMyPeopleGo

Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Ініціатива ЦГС запустила акцію термінової допомоги “Врятуємо Джеміля Гафарова”

29 Січня, 2020

31 січня відбудеться суд за поданим адвокатом Джеміля Гафарова позовом проти керівництва СІЗО у Сімферополі, яке відмовляло тяжкохворому Джемілю Гафарову у проведенні медичного обстеження.

Джеміль Гафаров обвинувачений у сфабрикованій справі у “тероризмі”. Він був затриманий 27 березня 2019 під час масових арештів кримських татар. Ще до взяття під варту Джеміль Гафаров мав інвалідність та хронічне захворювання нирок четвертого ступеня.

При такій хворобі навіть за російськими законами заборонено тримати людину в СІЗО. Натомість він знаходиться за гратами більше дев’яти місяців. Адвокат прямо стверджує, що його підзахисний перебуває в критичному стані, який становить загрозу життю Гафарова.

⁉️ ЩО РОБИТИ?

Ініціатива #PrisonersVoice (раніше #SaveOlegSentsov) запускає акцію термінової допомоги для порятунку Джеміля Гафарова! Ми вимагаємо припинити знущання над хворою людиною в СІЗО, провести належний медичний огляд та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Ми закликаємо усіх небайдужих долучитися до акції, роздрукувати підготовлений шаблон листа, підписати його та відправити на вказані у тексті адреси.

➡️ Текст листа можна завантажити за посиланням.
https://goo-gl.su/qzK5

Для швидкості ви можете також продублювати листи електронною поштою:

♦️ Інтернет-приймальня Генеральної прокуратури Російської Федерації
https://goo-gl.su/qwp5rcpw

♦️ Інтернет-приймальня Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації
https://goo-gl.su/Q3184

♦️ Інтернет-приймальня Уповноваженої з прав людини в Російській Федерації
https://goo-gl.su/NQXuz

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

21 Серпня, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

16 Липня, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

24 Грудня, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

16 Листопада, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

21 Жовтня, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

6 Вересня, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Руслан Зейтуллаєв Let My People Go

28 Серпня, 2017

Руслан Зейтуллаєв, кримський татарин, якого окупаційна влада призначила “терористом” та засудила до 15 років позбавлення волі. Вдома на нього чекають троє маленьких донечок.

Вже тричі Руслан оголошував голодування із вимогою зупинити політичні переслідування проти нього та всього кримськотатарського народу. Цього разу він тримав голодування 22 дні. І зупинив його перед етапуванням в Башкортостан.

У відеоролику Євромайдану SOS польські та українські дисиденти, які відсиділи свої строки за радянського режиму, та сучасні політв’язні путінського режиму звернулися до Руслана Зейтуллаєва із словами підтримки.

“Дорогий брате Руслане! Як відомо, після окупації нашої батьківщини Криму Росією, на долю нашого народу та окремих людей випало чимало бід. Ти так само проходиш через випробування й біди. Через безпідставне звинувачення тебе засудили до 15 років ув’язнення. Будь впевнений, ти не залишатимешся у неволі так довго. Всевишній допоможе нам звільнити кримський півострів від окупантів і зрадників. Ми зробимо все можливе, аби звільнити тебе. Не май сумнівів щодо цього. Ти дуже сміливий і терплячий. Нехай Аллах буде задоволений тобою. Сподіваюсь, найближчим часом ми зустрінемося на рідній землі” – лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
#LetMyPeopleGo

Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Ініціатива ЦГС запустила акцію термінової допомоги “Врятуємо Джеміля Гафарова”

29 Січня, 2020

31 січня відбудеться суд за поданим адвокатом Джеміля Гафарова позовом проти керівництва СІЗО у Сімферополі, яке відмовляло тяжкохворому Джемілю Гафарову у проведенні медичного обстеження.

Джеміль Гафаров обвинувачений у сфабрикованій справі у “тероризмі”. Він був затриманий 27 березня 2019 під час масових арештів кримських татар. Ще до взяття під варту Джеміль Гафаров мав інвалідність та хронічне захворювання нирок четвертого ступеня.

При такій хворобі навіть за російськими законами заборонено тримати людину в СІЗО. Натомість він знаходиться за гратами більше дев’яти місяців. Адвокат прямо стверджує, що його підзахисний перебуває в критичному стані, який становить загрозу життю Гафарова.

⁉️ ЩО РОБИТИ?

Ініціатива #PrisonersVoice (раніше #SaveOlegSentsov) запускає акцію термінової допомоги для порятунку Джеміля Гафарова! Ми вимагаємо припинити знущання над хворою людиною в СІЗО, провести належний медичний огляд та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Ми закликаємо усіх небайдужих долучитися до акції, роздрукувати підготовлений шаблон листа, підписати його та відправити на вказані у тексті адреси.

➡️ Текст листа можна завантажити за посиланням.
https://goo-gl.su/qzK5

Для швидкості ви можете також продублювати листи електронною поштою:

♦️ Інтернет-приймальня Генеральної прокуратури Російської Федерації
https://goo-gl.su/qwp5rcpw

♦️ Інтернет-приймальня Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації
https://goo-gl.su/Q3184

♦️ Інтернет-приймальня Уповноваженої з прав людини в Російській Федерації
https://goo-gl.su/NQXuz

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

21 Серпня, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

16 Липня, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

24 Грудня, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

16 Листопада, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

21 Жовтня, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

6 Вересня, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Руслан Зейтуллаєв Let My People Go

28 Серпня, 2017

Руслан Зейтуллаєв, кримський татарин, якого окупаційна влада призначила “терористом” та засудила до 15 років позбавлення волі. Вдома на нього чекають троє маленьких донечок.

Вже тричі Руслан оголошував голодування із вимогою зупинити політичні переслідування проти нього та всього кримськотатарського народу. Цього разу він тримав голодування 22 дні. І зупинив його перед етапуванням в Башкортостан.

У відеоролику Євромайдану SOS польські та українські дисиденти, які відсиділи свої строки за радянського режиму, та сучасні політв’язні путінського режиму звернулися до Руслана Зейтуллаєва із словами підтримки.

“Дорогий брате Руслане! Як відомо, після окупації нашої батьківщини Криму Росією, на долю нашого народу та окремих людей випало чимало бід. Ти так само проходиш через випробування й біди. Через безпідставне звинувачення тебе засудили до 15 років ув’язнення. Будь впевнений, ти не залишатимешся у неволі так довго. Всевишній допоможе нам звільнити кримський півострів від окупантів і зрадників. Ми зробимо все можливе, аби звільнити тебе. Не май сумнівів щодо цього. Ти дуже сміливий і терплячий. Нехай Аллах буде задоволений тобою. Сподіваюсь, найближчим часом ми зустрінемося на рідній землі” – лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
#LetMyPeopleGo

Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Ініціатива ЦГС запустила акцію термінової допомоги “Врятуємо Джеміля Гафарова”

29 Січня, 2020

31 січня відбудеться суд за поданим адвокатом Джеміля Гафарова позовом проти керівництва СІЗО у Сімферополі, яке відмовляло тяжкохворому Джемілю Гафарову у проведенні медичного обстеження.

Джеміль Гафаров обвинувачений у сфабрикованій справі у “тероризмі”. Він був затриманий 27 березня 2019 під час масових арештів кримських татар. Ще до взяття під варту Джеміль Гафаров мав інвалідність та хронічне захворювання нирок четвертого ступеня.

При такій хворобі навіть за російськими законами заборонено тримати людину в СІЗО. Натомість він знаходиться за гратами більше дев’яти місяців. Адвокат прямо стверджує, що його підзахисний перебуває в критичному стані, який становить загрозу життю Гафарова.

⁉️ ЩО РОБИТИ?

Ініціатива #PrisonersVoice (раніше #SaveOlegSentsov) запускає акцію термінової допомоги для порятунку Джеміля Гафарова! Ми вимагаємо припинити знущання над хворою людиною в СІЗО, провести належний медичний огляд та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Ми закликаємо усіх небайдужих долучитися до акції, роздрукувати підготовлений шаблон листа, підписати його та відправити на вказані у тексті адреси.

➡️ Текст листа можна завантажити за посиланням.
https://goo-gl.su/qzK5

Для швидкості ви можете також продублювати листи електронною поштою:

♦️ Інтернет-приймальня Генеральної прокуратури Російської Федерації
https://goo-gl.su/qwp5rcpw

♦️ Інтернет-приймальня Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації
https://goo-gl.su/Q3184

♦️ Інтернет-приймальня Уповноваженої з прав людини в Російській Федерації
https://goo-gl.su/NQXuz

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

21 Серпня, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

16 Липня, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

24 Грудня, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

16 Листопада, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

21 Жовтня, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

6 Вересня, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Руслан Зейтуллаєв Let My People Go

28 Серпня, 2017

Руслан Зейтуллаєв, кримський татарин, якого окупаційна влада призначила “терористом” та засудила до 15 років позбавлення волі. Вдома на нього чекають троє маленьких донечок.

Вже тричі Руслан оголошував голодування із вимогою зупинити політичні переслідування проти нього та всього кримськотатарського народу. Цього разу він тримав голодування 22 дні. І зупинив його перед етапуванням в Башкортостан.

У відеоролику Євромайдану SOS польські та українські дисиденти, які відсиділи свої строки за радянського режиму, та сучасні політв’язні путінського режиму звернулися до Руслана Зейтуллаєва із словами підтримки.

“Дорогий брате Руслане! Як відомо, після окупації нашої батьківщини Криму Росією, на долю нашого народу та окремих людей випало чимало бід. Ти так само проходиш через випробування й біди. Через безпідставне звинувачення тебе засудили до 15 років ув’язнення. Будь впевнений, ти не залишатимешся у неволі так довго. Всевишній допоможе нам звільнити кримський півострів від окупантів і зрадників. Ми зробимо все можливе, аби звільнити тебе. Не май сумнівів щодо цього. Ти дуже сміливий і терплячий. Нехай Аллах буде задоволений тобою. Сподіваюсь, найближчим часом ми зустрінемося на рідній землі” – лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
#LetMyPeopleGo

Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Ініціатива ЦГС запустила акцію термінової допомоги “Врятуємо Джеміля Гафарова”

29 Січня, 2020

31 січня відбудеться суд за поданим адвокатом Джеміля Гафарова позовом проти керівництва СІЗО у Сімферополі, яке відмовляло тяжкохворому Джемілю Гафарову у проведенні медичного обстеження.

Джеміль Гафаров обвинувачений у сфабрикованій справі у “тероризмі”. Він був затриманий 27 березня 2019 під час масових арештів кримських татар. Ще до взяття під варту Джеміль Гафаров мав інвалідність та хронічне захворювання нирок четвертого ступеня.

При такій хворобі навіть за російськими законами заборонено тримати людину в СІЗО. Натомість він знаходиться за гратами більше дев’яти місяців. Адвокат прямо стверджує, що його підзахисний перебуває в критичному стані, який становить загрозу життю Гафарова.

⁉️ ЩО РОБИТИ?

Ініціатива #PrisonersVoice (раніше #SaveOlegSentsov) запускає акцію термінової допомоги для порятунку Джеміля Гафарова! Ми вимагаємо припинити знущання над хворою людиною в СІЗО, провести належний медичний огляд та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Ми закликаємо усіх небайдужих долучитися до акції, роздрукувати підготовлений шаблон листа, підписати його та відправити на вказані у тексті адреси.

➡️ Текст листа можна завантажити за посиланням.
https://goo-gl.su/qzK5

Для швидкості ви можете також продублювати листи електронною поштою:

♦️ Інтернет-приймальня Генеральної прокуратури Російської Федерації
https://goo-gl.su/qwp5rcpw

♦️ Інтернет-приймальня Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації
https://goo-gl.su/Q3184

♦️ Інтернет-приймальня Уповноваженої з прав людини в Російській Федерації
https://goo-gl.su/NQXuz

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

21 Серпня, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

16 Липня, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

24 Грудня, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

16 Листопада, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

21 Жовтня, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

6 Вересня, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Руслан Зейтуллаєв Let My People Go

28 Серпня, 2017

Руслан Зейтуллаєв, кримський татарин, якого окупаційна влада призначила “терористом” та засудила до 15 років позбавлення волі. Вдома на нього чекають троє маленьких донечок.

Вже тричі Руслан оголошував голодування із вимогою зупинити політичні переслідування проти нього та всього кримськотатарського народу. Цього разу він тримав голодування 22 дні. І зупинив його перед етапуванням в Башкортостан.

У відеоролику Євромайдану SOS польські та українські дисиденти, які відсиділи свої строки за радянського режиму, та сучасні політв’язні путінського режиму звернулися до Руслана Зейтуллаєва із словами підтримки.

“Дорогий брате Руслане! Як відомо, після окупації нашої батьківщини Криму Росією, на долю нашого народу та окремих людей випало чимало бід. Ти так само проходиш через випробування й біди. Через безпідставне звинувачення тебе засудили до 15 років ув’язнення. Будь впевнений, ти не залишатимешся у неволі так довго. Всевишній допоможе нам звільнити кримський півострів від окупантів і зрадників. Ми зробимо все можливе, аби звільнити тебе. Не май сумнівів щодо цього. Ти дуже сміливий і терплячий. Нехай Аллах буде задоволений тобою. Сподіваюсь, найближчим часом ми зустрінемося на рідній землі” – лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
#LetMyPeopleGo

Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Ініціатива ЦГС запустила акцію термінової допомоги “Врятуємо Джеміля Гафарова”

29 Січня, 2020

31 січня відбудеться суд за поданим адвокатом Джеміля Гафарова позовом проти керівництва СІЗО у Сімферополі, яке відмовляло тяжкохворому Джемілю Гафарову у проведенні медичного обстеження.

Джеміль Гафаров обвинувачений у сфабрикованій справі у “тероризмі”. Він був затриманий 27 березня 2019 під час масових арештів кримських татар. Ще до взяття під варту Джеміль Гафаров мав інвалідність та хронічне захворювання нирок четвертого ступеня.

При такій хворобі навіть за російськими законами заборонено тримати людину в СІЗО. Натомість він знаходиться за гратами більше дев’яти місяців. Адвокат прямо стверджує, що його підзахисний перебуває в критичному стані, який становить загрозу життю Гафарова.

⁉️ ЩО РОБИТИ?

Ініціатива #PrisonersVoice (раніше #SaveOlegSentsov) запускає акцію термінової допомоги для порятунку Джеміля Гафарова! Ми вимагаємо припинити знущання над хворою людиною в СІЗО, провести належний медичний огляд та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Ми закликаємо усіх небайдужих долучитися до акції, роздрукувати підготовлений шаблон листа, підписати його та відправити на вказані у тексті адреси.

➡️ Текст листа можна завантажити за посиланням.
https://goo-gl.su/qzK5

Для швидкості ви можете також продублювати листи електронною поштою:

♦️ Інтернет-приймальня Генеральної прокуратури Російської Федерації
https://goo-gl.su/qwp5rcpw

♦️ Інтернет-приймальня Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації
https://goo-gl.su/Q3184

♦️ Інтернет-приймальня Уповноваженої з прав людини в Російській Федерації
https://goo-gl.su/NQXuz

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

21 Серпня, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

16 Липня, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

24 Грудня, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

16 Листопада, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

21 Жовтня, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

6 Вересня, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Руслан Зейтуллаєв Let My People Go

28 Серпня, 2017

Руслан Зейтуллаєв, кримський татарин, якого окупаційна влада призначила “терористом” та засудила до 15 років позбавлення волі. Вдома на нього чекають троє маленьких донечок.

Вже тричі Руслан оголошував голодування із вимогою зупинити політичні переслідування проти нього та всього кримськотатарського народу. Цього разу він тримав голодування 22 дні. І зупинив його перед етапуванням в Башкортостан.

У відеоролику Євромайдану SOS польські та українські дисиденти, які відсиділи свої строки за радянського режиму, та сучасні політв’язні путінського режиму звернулися до Руслана Зейтуллаєва із словами підтримки.

“Дорогий брате Руслане! Як відомо, після окупації нашої батьківщини Криму Росією, на долю нашого народу та окремих людей випало чимало бід. Ти так само проходиш через випробування й біди. Через безпідставне звинувачення тебе засудили до 15 років ув’язнення. Будь впевнений, ти не залишатимешся у неволі так довго. Всевишній допоможе нам звільнити кримський півострів від окупантів і зрадників. Ми зробимо все можливе, аби звільнити тебе. Не май сумнівів щодо цього. Ти дуже сміливий і терплячий. Нехай Аллах буде задоволений тобою. Сподіваюсь, найближчим часом ми зустрінемося на рідній землі” – лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
#LetMyPeopleGo

Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарн