ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Суд

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому. 

 

“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”,переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.

 

“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, –  заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .

 

Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.

 

“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.

 

Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.

 

“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.

 

Запис онлайн-трансляції можна переглянути за посиланням: 

https://www.facebook.com/ccl.org.ua/videos/920130431757629/

 

Рекомендації Моніторингової місії ООН з прав людини: http://www.un.org.ua/images/documents/4888/2%20May%202020%20UKR.pdf

 

Довідково: 2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові зіткнення в центрі міста та на Куликовому полі. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень, які вони отримали під час сутичок на Грецькій площі та біля неї. Внаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули 42 людини. Ці трагічні події були черговим елементом реалізації Росією проекту “Новоросія” для дестабілізації Сходу та Півдня України. 

 

У випадку будь-яких додаткових питань звертайтесь до Любов Галан, Центр громадянських свобод за телефоном +380673814088 або на пошту ccl.org.ua@gmail.com 

COVID-19 – не причина для порушення принципу відкритості судового розгляду – заява правозахисників

27 Квітня, 2020

Громадськість закликає Верховний Суд, Вищу раду правосуддя та Раду суддів України забезпечити реалізацію конституційної засади гласності судочинства

 

17 березня Рада суддів України, а пізніше і Вища рада правосуддя для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19  рекомендували обмежити допуск до судових засідань осіб, які не є учасниками цих засідань, і за можливості проводити судові засідання за допомогою відеоконференції.

 

Багато судів, реагуючи на ці рекомендації, зачинили свої двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Фактично суди проводять судові засідання в закритому режимі, не допускаючи представників громадськості, ЗМІ. Лише деякі суди, як Вищий антикорупційний суд і судді окремих інших судів, організовують трансляцію судових засідань, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Проте ця практика не є повсюдною.

 

Окремі судові засідання суди проводять у режимі відеоконференції. Трансляція цих засідань згідно з вимогами процесуальних кодексів є обов’язковою, але в більшості випадків ця вимога не дотримується.

 

Практика ігнорування судами конституційної засади гласності судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції) підриває легітимність судової влади. Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Україною принципу відкритості судового процесу (Лучанінова проти України, Шагін проти України). 

 

Європейський суд з прав людини зазначив, що “публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності” (див. п. 56 рішення ЄСПЛ у справі “Шагін проти України”).

 

Сьогодні в Україні спостерігаються масові порушення засади гласності судового процесу. Обмежувальні заходи внаслідок карантину не можуть бути виправданням для цього, адже наявні в судах засоби цілком дозволяють організувати трансляцію судових засідань на Youtube-каналах чи Facebook-сторінках судів. 

 

Так само Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати повинні проводити свої засідання відкрито (ч. 1 ст. 30 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Однак після карантину, зачинивши двері для відвідувачів, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не провели жодного засідання у відкритий спосіб, хоча зала засідань обладнана засобами трансляції.

 

У разі  недотримання цих вимог стирається різниця між судовою та виконавчою гілками державної влади. Судова влада, яка цінує свою незалежність, не повинна допускати цього.

 

Закликаємо суди та Вищу раду правосуддя з повагою ставитися до принципу гласності (відкритості) та гарантувати прозорість і відкритість своєї діяльності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

 

Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”

 

Центр політико-правових реформ

 

Громадська організація “Відкрита Україна”

 

Проект “Відкритий Суд”

 

Громадська організація “Вектор прав людини”

 

Центр громадянських свобод

 

Члени Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

 

Фонд місцевої демократії

 

Одеський інститут соціальних технологій

 

Дніпровський центр соціальних досліджень

 

Центр досліджень місцевого самоврядування

 

Регіональний громадський благодійний фонд “Право і Демократія”

Суд частково задовольнив скаргу казахстанської опозиційної активістки Ахметової і призупинив процес екстрадиції

25 Лютого, 2020

Нагадаємо, раніше наш Центр підписав спільну заяву українських правозахисних організацій щодо ситуації з відмовою у видачі статусу біженця Жанарі Ахметовій, казахстанській опозиційній активістці, яка була змушена рятуватися від політичного переслідування.

Державна міграційна служба вже неодноразово виносила рішення, згідно з яким в справі Ахметової немає політичного переслідування. Дані рішення піддавалися обгрунтованій критиці з боку українських і міжнародних правозахисних організацій.
Важливо відзначити, що спецслужби Казахстану звернулися з екстрадіційним запитом до України. Таким чином, в разі, якщо міграційна служба не видасть статус біженця, Ахметова буде відправлена ​​в Казахстан, де їй загрожують катування та політично вмотивована кримінальна справа.

Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити апеляційну скаргу Жанари Ахметової частково, скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні Жанарі Ахметовій статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов’язати Державну міграційну службу України повторно розглянути її справу про отримання статусу шукача притулку.

Таким чином, органи міграційної служби зобов’язані повторно вивчити усі доводи, які свідчать про наявність підстав для надання Жанарі Ахметовій статусу біженця, та ухвалити відповідне рішення.Дане рішення говорить про те, що Ахметова залишається під проміжним захистом, як людина, яка знаходиться в процедурі отримання статусу біженця.

У той же час, ряд правозахисних організацій неодноразово критикували міграційну службу України та систему видачі статусу біженця, через фактично замкнене коло при розгляді справ. Міграційна служба в більш ніж 90% випадків видає відмови в наданні відповідного статусу, суди у понад третині випадків визнають дані відмови незаконними, однак перенаправляють справу назад в міграційну службу, де знову друкується ідентичний відмова і процедура може повторюватися роками.Центр Громадянських Свобод виступає з підтримкою в справі Жанари Ахметової і вимагає від міграційної служби України припинення штучного затягування справ і дотримання міжнародних договорів в частині надання статусу біженця.

У суді у справі про вбивство Ноздровської можуть надати докази фальсифікації і обмови підозрюваного

24 Лютого, 2020

Запрошуємо ЗМІ висвітлити судове засідання по вбивству громадської діячки Ірини Ноздровської, на якому можуть бути представлені докази фальсифікації справи.

30 вересня 2015 Дмитро Россошанський, племінник голови Вишгородського районного суду, на автомобілі на смерть збив Світлану Сапатинську. Її сестра, Ноздровська Ірина Сергіївна, адвокатка за професією, представляла сторону загиблої в суді. Ноздровській погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ноздровської заяви про те, що вона не має до винуватця ДТП претензій. Незважаючи на затягування справи, у травні 2017 року Дмитра Россошанського засудили до семи років в’язниці. 

 

1 січня 2018 року в річці було знайдено оголене тіло Ірини Ноздровської з колото-різаними ранами. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов заявив, що він бере розслідування під свій контроль. Буквально через сім діб МВС заявило про арешт потенційного вбивці. 8 січня нардеп і член колегії МВС Антон Геращенко повідомив що жорстоке вбивство юриста Ірини Ноздровскій розкрито.

 

Однин з найгучніших злочинів – вбивство громадської діячки Ірини Ноздровської досі розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, незважаючи на те, що правоохоронні органи блискавично заявили про успішне розкриття справи. Однак, за час слідства і розгляду справи в суді у родичів загиблої лише з’явилися підстави стверджувати, що затриманий і звинувачений у тяжкому злочині обмовив себе під тиском та погрозами. Ще 12 січня 2018 року підозрюваний визнав свою вину і описав деталі злочину. Однак 23 січня Юрій Россошанський відмовився від своїх свідчень. Він став стверджувати, що «обмовив себе під тиском правоохоронців»

 

Докази, які свідчать про існування вищезазначених обставин, будуть досліджуватись 25 лютого 2020 року о 13:30 у Шевченківському районному суді м. Києва.


Запрошуємо засоби масової інформації висвітлити це судове засідання, а також звернути увагу на нові факти, які можуть повністю змінити хід розслідування.

В українському суді триває розгляд про екстрадицію казахстанської опозиціонерки

18 Лютого, 2020

Шостий апеляційний адміністративний суд сьогодні відбулося чергове засідання у справі про можливу екстрадицію до Казахстану Жанари Ахметової. Раніше Центр Громадянських Свобод підписав спільну заяву українських правозахисних організацій, в якій засуджувалась відмова в статусі біженця для казахської активістки, а також наводилися факти, що підтверджують загрози, в в разі повернення Ахметової в Казахстан.

Слухання у спра

Суд відмовив, оскільки часу на ознайомлення та оцінку нових документів у сторони було недостатньо. Також розбирати їх одразу під час слухання суддя відмовився й запропонував подати їх на розгляд у четвер.

Жанара Ахметова заявила, що крок ДМС з показами за 14.02 – це “маніпуляція”, на що суддя зазначив наступне: “сторони взагалі маніпулюють усі”.
Жанара Ахметова звернулася до судді із твердженням, що цими діями судді порушують Закон України. На що суддя відповів, що це Жанара Ахметова “порушує порядок судового засідання”.

Суд виніс рішення вивчити нові документи та покази, перенісши засідання на наступний вівторок, а саме 25 лютого, об 11:40.

Правозахисний порядок денний бере участь в слуханнях у Верховній Раді щодо закону про суд присяжних

12 Лютого, 2020

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань правової політики проводять спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні»

 

Центр громадянських свобод вже кілька років послідовно працює над завданням створення в Україні сучасного та ефективного суду присяжних. У рамках нашої платформи правозахисних організацій Правозахисний порядок денний ми створили експертну групу, яка працювала над першим проектом закону

 

Насамкінець 2019 року Міністерство юстиції підтримало проект про суд присяжних і зареєструвало його у Верхоній Раді України.

 

Форматом спільних комітетських слухань передбачено, що за результатами проведеного обговорення та висловлених учасниками слухань пропозицій будуть розроблені відповідні Рекомендації та надіслані відповідним органам державної влади та їх посадовим особам для обов’язкового розгляду та використання у своїй роботі, представникам експертного середовища та громадськості.

Результаты поиска:

Заява про неприпустимість призначення недоброчесних суддів, зокрема – Віктора Кицюка

4 Грудня, 2020

Вищій раді правосуддя

Президенту України

Верховній раді України

 

Громадськість вимагає припинити злочинне призначення недоброчесних суддів

 

Стаття 127 Конституції передбачає, що на посаду судді призначаються лише компетентні та доброчесні громадяни. Задля встановлення відповідності цим критеріям запроваджена спеціальна процедура – кваліфікаційне оцінювання суддів за участі Громадської ради доброчесності (ГРД). Лише тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, можна призначати на посаду безстроково.

У громадськості є багато претензій до результатів такого оцінювання, але досі процедура принаймні формально дотримувалась.

Тепер же Вища рада правосуддя (ВРП) вирішила грубо порушити ці однозначні норми Конституції та призначити суддями осіб, які навіть не пройшли обов’язкову процедуру оцінювання. Це вже має ознаки злочину.

У листопаді та грудні ВРП внесла подання Президенту про призначення безстроково суддів, щодо яких ГРД ухвалила негативні висновки. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій та статус суддів” за наявності негативного висновку ГРД члени ВККС обов’язково мають проголосувати щонайменше 11-ма голосами “за”, інакше суддя визнається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Однак щодо жодного із цих суддів ВККС голосувань не проводила. 

Особливий цинізм у тому, що 3 грудня ВРП планує призначити безстроково суддею Печерського суду Віктора Кицюка, який у часи Революції Гідності на догоду владі свідомо засуджував невинних з метою залякування та придушення протестів. Він став символом керованого кривосуддя та свавілля. Його призначення стане свідченням не лише повного провалу реформи, а й повернення системи у 2013 рік. Окрім того, 26 червня 2018 році ВККС припинила оцінювання Кицюка, тобто він навіть не завершив тестування та не проходив співбесіди.

Ці дії ВРП виправдовує кадровим голодом у судовій системі. Однак він штучно створюється самою ВРП, яка досі не завершила розгляд належних рекомендацій ВККС про призначення нових суддів, які ВРП отримала ще влітку 2019 року.

З огляду на викладене ми вимагаємо від:

– Вищої ради правосуддя припинити грубо порушувати Конституцію, скасувати незаконні рішення та призначати лише тих суддів, які належно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання;

– Президента залишити без розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду суддів, який не пройшли кваліфікаційного оцінювання;

– Президента та Верховної Ради України якомога швидше внести та ухвалити законопроєкти, які нарешті забезпечать перезавантаження Вищої ради правосуддя та запустять Вищу кваліфікаційну комісію відповідно до виборчих обіцянок та міжнародних зобов’язань України.

2 грудня 2020 року

Громадська рада доброчесності

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація DEJURE

Адвокатська дорадча група

Центр громадянських свобод

Медійна ініціатива за права людини

Громадський люстраційний комітет

Харківський антикорупційний центр

Трансперенсі Інтернешнл Україна

Кампанія ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Центр економічної стратегії

Центр протидії корупції

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр ДІЯ

Антикорупційний штаб

Адвокат В’ячеслав Якубенко про рішення у справі Медведчука проти книги Стуса «Не кидайте тапками в суддю!»

19 Жовтня, 2020

Не кидайте тапками в суддю!

За дорученням Харківська правозахисна група (ХПГ) мав честь представляти Вахтанг Кіпіані у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса».

Виктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз».
З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота.
Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними.
А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК!. Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах суд захистив позивача більше, ніж той просив.
Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука.

Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції. Спасибі їй за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

А книжку (з усіма оскарженими фрагментами) можна вільно друкувати і купувати принаймні до розгляду в апеляційній інстанції.
Посилання на наші судові дебати: https://www.youtube.com/watch?v=_Drva5G3AZ8

P.S. У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Позиція ЦГС по судовому процесу Медведчука проти історика Кіпіані

7 Липня, 2020

В п’ятницю, 10 липня, о 10:00 в Дарницькому районному суді Києва відбудеться засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика, лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та просить суд заборонити видання (виготовлення), розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”, поширення будь-якої інформації про книгу в ЗМІ та в інтернеті.

 

Важливо зауважити, що сама книга грунтується на архівних документах, які зберігалися в КДБ СРСР і інших відомствах, а також на виписках і документах із матеріалів кримінальної справи проти Стуса. Дані документи були неодноразово вивчені адвокатами та експертами в галузі права, багато з яких вказують на те, що адвокат Медведчук, замість захисту свого підсудного, виконував роль “другого прокурора”. Чого варта збережена стенограма засідання суду, в якому адвокат Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його (Василя Стуса) дій вірною”.

 

Центр громадянських свобод переконаний, що заборона творів, заснованих на аналізі історичних документів, за ознакою захисту честі і гідності може створити дуже небезпечний прецедент цензури. 

 

Ми переконані, що висновки про історичну роль тих чи інших публічних особистостей повинні робити самі читачі, виходячи із різних джерел інформації. Публікація критичних книг, статей і фільмів про політиків, громадських діячів та інших відомих особистостей є абсолютною нормою в усіх розвинених і демократичних країнах.

Чому українці в трійці скаржників до ЄСПЛ: пояснення правозахисниці

26 Травня, 2020

Європейський суд з прав людини став для тисяч громадян судом “останньої надії”. Україна стабільно тримається в рейтингу на третьому місці серед країн, чиї громадяни надсилають найбільшу кількість справ до ЄСПЛ.

Чому так відбувається і як на статистику впливає агресія Росії в прямому ефірі на 24 каналі розповіла правозахисниця, голова нашого Центру Olexandra Matviychuk

Матеріал на сайті 24 каналу за посиланням

Appeal of international organizations in defense of the International Criminal Court

7 Травня, 2020

New York, 28 April 2020


Your Excellency,

 

We, the undersigned organizaoons, call on your State and all States Paroes to the Rome Statute to show support for the Rome Statute system and the Internaoonal Criminal Court (ICC), especially in the face of threats to its independence and mandate. Although threats to the pursuit of internaoonal jusoce, including in the context of the ICC, are not new, protect- ing the ICC is parocularly important today in the face of escalaong hosolity towards the Court.

 

The ICC’s crucial role in complemenfing the primary role of naoonal courts cannot be over- stated. We acknowledge that the ICC would benefit from changes to strengthen its perfor- mance, but ensuring a fair, effecove, and independent Court depends on support from States Paroes. We welcome the reaffirmaoon of ICC States Paroes to “uphold and defend the principles and values enshrined in the Rome Statute and to preserve its integrity unde- terred by any threats against the Court.” We urge States Paroes to uphold the Rome Statute system by making strong, concrete expressions of support and to defend it by unequivocally condemning threats. The challenges faced by the Court require nothing less.

 

As you know, on 20 January 2020, one month after the ICC Prosecutor announced that the situaoon in Palesone merits invesogaoon, Israeli Prime Minister Benjamin Netanyahu called for “sancoons against the internaoonal court, its officials, its prosecutors, everyone.” On 17 March 2020, U.S. Secretary of State Michael R. Pompeo threatened to impose puniove mea- sures against two named senior ICC staffers, other ICC staffers, and their families. His re- marks came after the ICC authorized an invesogaoon into the situaoon in Afghanistan. These are among the latest in a series of a acks that undermine the Court itself and inomidate its staff in order to protect poliocal interests at the expense of internaoonal jusoce.

 

This combinaoon of threats and the U.S. visa ban policy seeks to undermine the Court’s abil- ity to deliver jusoce to vicoms whenever States are unwilling or unable to genuinely inveso- gate and prosecute crimes under the Rome Statute. The ICC must be free to carry out its mandate, without fear or favor, on the basis of the legal requirements delineated in the Rome Statute—not on the basis of poliocal consideraoons.

 

As a State Party to the Rome Statute, your country has clearly commi ed to ending impunity for crimes within the ICC’s jurisdicoon, regardless of the perpetrator’s naoonality. Defending the Court’s independence is key to fulfilling that pledge. We urge you to act with your fellow States Paroes to champion the Court’s mandate and independence and uphold the Rome Statute’s integrity by: 

     

  1. 1. Expressing your government’s strong and cononued commitment to the ICC and its prosecutorial and judicial independence in bilateral, mulolateral, and public forums at the domesoc, regional, and internaoonal levels; 
  2.  

  3. 2. Calling on the U.S. government to repeal its ICC visa ban policy and to refrain from a acking the Court, its staff, or their families in any way;
  4.  

  5. 3. Calling on the Israeli government to repudiate its call for sancoons against the Court and its staff;

 

  1. 4. Publicly expressing your government’s determinaoon to cooperate fully with the Court across its work;
  2.  

  3. 5. Calling on all relevant actors to cooperate with the invesogaoon into the situaoon in Afghanistan and any possible invesogaoon into the situaoon in Palesone;
  4.  

  5. 6. Raofying, if not previously done, the Agreement on the Privileges and Immunioes of the Internaoonal Criminal Court (APIC);
  6.  

  7. 7. Domesocaong, if not previously done, the Rome Statute; and
  8.  

  9. 8. Signing, if not previously done, all relevant cooperaoon agreements with the ICC (for example, on the protecoon of witnesses and vicoms; the release of persons, includ- ing interim release; and the enforcement of sentences).

 
 
Thank you for your commitment and support for the Rome Statute system and the ICC.

 

Sincerely, 

 

ACAT-Burundi
ACAT-Switzerland
Ac?on Humaine pour le Développement Intégré au Sénégal (AHDIS)
Africa Center for Interna?onal Law and Accountability
Africa Legal Aid (AFLA)
African Development and Peace Ini?a?ve
AL Ensan Center for think individual development
Al-Haq
Amman Center for Human Rights Studies
Anfal Storys Organiza?on
Arry Organiza?on for Human Rights
Asociación Pro Derechos Humanos de España
Associa?on Française pour la promo?on de la Compétence Universelle (AFPCU)
Australian Centre for Interna?onal Jus?ce
Avocats Sans Fron?ères
Bema Organiza?on for Economic and Social Rights
Center for Civil Liber?es
Center for Cons?tu?onal Rights
Center for Jus?ce and Accountability

Civil Associa?on Democracia Global – Movimiento por la Unión Sudamericana y el Parlamen-
to Mundial

Civil Rights Defenders (CRD)
Coali?on Ivoirienne pour la CPI
Coali?on Malienne pour la CPI/CM-CPI
Comisión Mexicana de Defensa y Promoción de los Derechos Humanos
Comision por la Carta Democra?ca Interamericana
COMPPART Founda?on for Jus?ce and Peacebuilding – Nigeria
Congo Peace Ini?a?ve
Culture pour la Paix et la Jus?ce (CPJ)
Defence of Human Rights – Pakistan
Documenta – Center for Dealing with the Past

Dr. Denis Mukwege Founda?on
EuroMed Rights
Fédéra?on interna?onale pour les Droits Humains (FIDH)
Femmes et Droits Humains
Fundacion Federalista Dominicana
Fundacion Nacional para la Democracia
Global Centre for the Responsibility to Protect
Housing and Land Rights Network – Habitat Interna?onal Coali?on
Human Rights Center (HRIDC) – Georgia
Human Rights Center of Azerbaijan
Human Rights Center ZMINA
Human Rights Concern – Eritrea (HRCE)
Human Rights Defenders Solidarity Network Uganda
Human Rights Watch
Humanitarian Law Center – Belgrade
Interna?onal Commission of Jurists – Norway
Ini?a?ves for Peace and Human Rights (iPeace)
Ins?tute for Environmental Security, Green Transparency and Ecological Defence Integrity
Interna?onal Associa?on of Lawyers Against Nuclear Arms
Interna?onal Coali?on Against Impunity-HOKOK
Interna?onal Coali?on for the Responsibility to Protect
Interna?onal Commission of Jurists – Kenya
Interna?onal Platorm of Jurists for East Timor (IPJET)
Iranian Center for Interna?onal Criminal Law (ICICL)
Jus?ce Interna?onal
Kenya Human Rights Commission
Kurdish Organiza?ons Network Coali?on for the Interna?onal Criminal Court (KON-CICC)
Kurdistan without Genocide
La Comisión de Derechos Humanos de El Salvador (CDHES)
La Ligue Burundaise des droits de l’homme Iteka
Lawyers for Jus?ce in Libya
Lawyers for Pales?nian Human Rights
Le Center Marocain de la Paix et la Loi
Le Club des amis du droit du Congo
Le Groupe LOTUS – RDC
MADRE
Mission for Establishment of Human Rights (MEHR)
MOM Organiza?on
Mouvement Panafricain de la Jeunesse Féminine pour la paix
Na?onal Centre for Human Rights and Development (NACFOHRD)
Norwegian Helsinki Commi_ee
Nuba Women Organiza?on for Development
Observatoire Centrafricain des Droits de l’Homme (OCDH)
Odhikar
Open Society Jus?ce Ini?a?ve
Organiza?on Against Weapons of Mass Destruc?on in Kurdistan

Organiza?on of the Jus?ce Campaign
Pales?nian Centre for Human Rights (PCHR)
Parliamentarians for Global Ac?on
REDRESS
Regional Centre for Human Rights – Ukraine
Reporters sans fron?ères / Reporters Without Borders (RSF)
Réseau Equitas Côte d’Ivoire (REQCI)
Rights for Peace
Rights Interna?onal Spain (RIS)
Robert F. Kennedy Human Rights
SACCORD
Sahayta
Society for Threatened Peoples – Switzerland
SOS-Torture/Burundi
Southern Africa Li?ga?on Centre (SALC)
StoptheDrugWar.org
Students for Global Democracy – Uganda
Sudanese Women Human Rights Defenders Project
Sudanese Women Rights Ac?on
Swedish Founda?on for Human Rights
The Arab Center for the Independence of the Judiciary and Legal Profession (ACIJLP)
Transi?onal Jus?ce Coordina?on Group
Transi?onal Jus?ce Working Group of Liberia
TRIAL Interna?onal
Tunisian Coali?on for the ICC
Union for Civil Liberty – Thailand
United Church of Christ, Jus?ce and Witness Ministries
United Na?ons Associa?on – Sweden
United Na?ons Associa?on of Greater Philadelphia
Voluntary Aid Associa?on – India
WITNESS
Women’s Ini?a?ves for Gender Jus?ce
World Ci?zens Associa?on of Australia
World Federalist Movement – Ins?tute for Global Policy (WFM-IGP)
World Renewers Organiza?on
World Without Genocide at Mitchell Hamline School of Law

Правозахисники і журналісти розповіли про розслідування подій в Одесі 2 травня 2014 року

5 Травня, 2020

Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2  травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко,  клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач  Борис Херсонский та  художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.

 

“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок  та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили