ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Права людини

Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объединений Украины, а также руководство Харьковской правозащитной группы и Украинского Хельсинского союза по правам человека.

 

Адвокат  Ксения Проконова , управляющая партнерша украинского офиса SBH Law Offices, разъяснила участникам совещания юридические аспекты карантина и предоставила практические советы по защите нарушенных прав верующих в случаях, когда действия полиции не соответствуют требованиям закона:

“Карантин – это время поиска новых возможностей для всех, включая церкви. Им тоже необходимо бороться за внимание прихожан в рамках закона и общественного интереса. Впервые сложилась ситуация, когда церковь вынуждена учиться эффективно разговаривать с полицией.”

В итоге правозащитники вместе с религиозными деятелями предложили правительству следующее: ● При организации повседневных и праздничных богослужений в период карантина следовать рекомендациям по предотвращению скопления людей в храмах и других помещениях религиозных организаций, обнародованных 8 апреля Всеукраинским Советом Церквей и религиозных организаций (то есть разрешается находиться в храме или другом помещении религиозной организации до 10 человек совокупности с расчета 1 человек на 5 м. кв.)

 

● Требование самоизоляции для лиц, достигших 60-летнего возраста, не распространять на священнослужителей и лиц, задействованных в организации богослужений, а также на других работающих лиц пенсионного возраста;

 

● Учитывая запрет доступа священников к заключенным и осужденным, введенную приказом Министерства юстиции Украины, поручить администрации следственных изоляторов и пенитенциарных учреждений обеспечить возможность телевизионного просмотра богослужений и религиозных проповедей, которые регулярно транслируются Общественным вещателем на телеканалах UA: ПЕРВЫЙ и UA: КУЛЬТУРА, а также по желанию заключенных и осужденных организовать для них индивидуальные дистанционные встречи со священником-капелланом с помощью видеосвязи;

 

● Обеспечить возможность удовлетворения религиозных потребностей лиц, находящихся в учреждениях социальной защиты и учреждениях, предоставляющих паллиативную помощь, в частности путем доступа к ним священников-капелланов или организации с ними индивидуальных дистанционных встреч с помощью видеосвязи;

 

● Рекомендовать местным органам власти вместе с религиозными деятелями и волонтерами организовать места и порядок предоставления бесплатной гуманитарной помощи нуждающимся людям, в частности обеспечение пищей лиц без определенного места жительства, с соблюдением при этом санитарно-карантинных требований и предотвращая скопление людей.

 

Напомним, что Круглый стол с религиозной свободы в Украине является общественной платформой для диалога и взаимодействия религиозных, правозащитных и других общественных организаций, основанная в апреле 2019 года.

 

Институт религиозной свободы 
irs.in.ua 
Результаты поиска:

Заява щодо медіа атаки відносно дискредитації розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях

20 Серпня, 2020

Шановний пане Президенте, 

 

Звертаємо Вашу увагу на активні медіа атаки відносно діяльності заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова з метою дискредитації його зусиль, направлених на налагодження системної роботи з розслідування та притягнення до відповідальності за грубі порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та захист прав громадян в умовах збройного конфлікту. 

 

Ми, представники правозахисної спільноти, які опікуються захистом прав людини в умовах збройного конфлікту, активно спостерігаємо за діяльністю органів прокуратури та інших державних органів в контексті забезпечення належних процесів правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ефективне розслідування цих злочинів є обов’язком держави згідно з міжнародними зобов’язаннями, але, першочергово, це – обов’язок держави перед громадянами, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації.  

 

Збройний конфлікт на території України триває більше шести років, однак кримінальні провадження щодо його наслідків впродовж 5 років не отримували належної уваги та системного підходу з боку правоохоронних органів. Це призвело до втрати довіри до їхньої роботи з боку жертв найтяжчих міжнародних злочинів, громадськості та міжнародних партнерів. 

 

Починаючи з 2016 року, завдяки Гюндузу Мамедову була налагоджена спільна робота правоохоронних органів та неурядових організацій з документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та скерування доказової бази до Міжнародного кримінального суду. 

 

З метою консолідації розслідувань та підвищення їх ефективності в Офісі Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту наприкінці минулого року. 

 

З моменту створення Департаменту ми спостерігаємо прогрес щодо запровадження системного та консолідованого підходу до організації роботи як в Криму, так і на Донбасі, приділяється увага підвищенню фаховості працівників Департаменту, ведеться робота з жертвами, створюються відповідні реєстри жертв та зруйнованого майна, відбувається активна взаємодія, як з громадянським суспільством , так і з міжнародними партнерами, тощо. Все це сприяє підвищенню спроможності української правоохоронної системи з притягнення винних за найтяжчі злочини до кримінальної відповідальності  на національному  і на міжнародному рівнях.

 

В Департаменті перебувають провадження, ефективне розслідування щодо яких має великий суспільний інтерес не тільки всередині країни, але й всієї міжнародної спільноти. Зокрема, це провадження щодо збитого боїнгу MH17, факту збройної агресії РФ проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняються окупаційною владою на території України. 

 

Активні медіа атаки (такі, як атаки ботів на сторінці ОГП під дописами, що стосуються Гюндуза Мамедова, зокрема, розслідування щодо збитого боїнгу в Тегерані, МН-17, публікації на ненадійних інтернет-ресурсах матеріалів, які не засновані на фактах та їх поширення, а також організований публічний тиск через апеляцію до родини)  та спроби неправомірного втручання та перешкоджання діяльності Департаменту, яким курує заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, ймовірно, вчиняються з метою дискредитації його зусиль, направлених на протидію злочинам РФ та окупаційної влади. З огляду на це, ми також не виключаємо, що вони можуть організовуватися та куруватися з території РФ та мати «російський слід».    

 

Враховуючи зазначене, чутливість та складність кримінальних проваджень, високий ступінь довіри громадськості, в тому числі жертв конфлікту, специфічність цього напряму роботи, просимо Вас, як гаранта додержання Конституції України, приділити увагу цій ситуації з метою забезпечення безперешкодної роботи Департамента та недопущення переслідування заступника Генерального прокурора Гюндуза Мамедова за виконання своїх обов’язків як незалежного прокурора. 

 

Ми вдячні Вам за розуміння та Вашу підтримку! 

ГО Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Регіональний центр прав людини”

Кримська правозахисна група

Харківська правозахисна група

ГО Truth Hounds

Центр громадянських свобод

ГО “КРИМСОС”

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 

Восток SOS

Правозахисний центр “Поступ”

Звернення до президента екс-політв’язнів і правозахисників про необхідність амністії в Україні

10 Липня, 2020

Президенту України В.О. Зеленському

Голові Верховної Ради України Д.О. Разумкову

Народним депутатам України

 

 

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

 

 

Звертаємось до вас у зв’язку з протидією поширенню Covid-19 в пенітенціарних установах України. Одразу зазначимо, що ми не віримо офіційним даним щодо захворюваності, які публікує з 24 квітня Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Не може такого бути, що станом на 23 червня захворіли лише 4 в’язні, 5 медичних працівників та 26 працівників персоналу установ – загалом 35 людей, з яких одужали 25. При цьому проведено лише 613 тестів. 

 

Ці дані свідчать, що, по-перше, тестування засуджених та осіб, узятих під варту, вочевидь не проводяться взагалі, навіть тих, хто був у контакті з працівниками, які захворіли. По-друге, дані про кількість працівників персоналу, що захворіли, є вкрай сумнівними. Важко очікувати, що вони будуть такі малі (в тисячу разів менші!) з огляду на динаміку зростання захворюваності в країні та ідеальні умови для розповсюдження коронавірусу в СІЗО та установах виконання покарань. 

 

Приклад з Дарницьким інтернатом для дівчат, де був встановлений діагноз у однієї працівниці і провели тестування всім, є вражаючим. Позитивний результат тесту виявився у 81 людини. А що було б, якби таке тестування провели всім працівникам та ув’язненим, наприклад, Кропивницького СІЗО, де захворіло 4 людини? Це показало би реальний рівень захворюваності хоча б в одній установі.

 

Фактично пенітенціарні установи, де працює приблизно 28 тисяч персоналу, відбувають покарання близько 33 тис. засуджених, а в СІЗО та установах виконання покарань з функціями СІЗО утримується близько 20 тис. в’язнів, майже повністю виведені з-під державного моніторингу та контролю. 

 

Максимально можливе звільнення в’язнів як засіб запобігання пандемії COVID-19 є загальною рекомендацією усіх міждержавних організацій і фактично єдиним засобом пом’якшення наслідків хвороби, оскільки жодна тюремна система в світі не впоралася з викликами пандемії. Тільки після цього з’явиться шанс для ефективного запобігання розповсюдженню хвороби. Ув’язнених звільнили в різний спосіб – по амністії, через помилування або умовно-достроково щонайменше 26 країн у світі, в тому числі й з жорсткими політичними режимами (наприклад, в Ірані). В Європі цю політику підтримали Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Португалія, Кіпр, Бельгія, Норвегія, Великобританія (особливо Північна Ірландія і Шотландія), Ірландія, Словенія, Албанія, Білорусь, Азербайджан, Туреччина. В Сполучених Штатах звільнено більше 40 тис. засуджених.

 

Міністерство юстиції розробило за участю експертів Харківської правозахисної групи два законопроекти – про амністію та умовно-дострокове звільнення, 24 квітня Кабінет міністрів їх схвалив, і 27 квітня вони були внесені урядом на розгляд парламенту за р.н. 3397 та 3396. 

 

Якщо законопроект №3397 буде ухвалений, то будуть звільнені частина неповнолітніх засуджених, вагітні жінки, жінки з дітьми до 5 років, люди пенсійного віку, інваліди 1 та 2 групи, а також ті, що відбувають покарання за нетяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, ненасильницькі злочини і вже відбули певну частину покарання за призначеним судом вироком. Законопроект містить довгий перелік статтей Кримінального кодексу щодо злочинів, у випадку скоєння яких амністія неможлива. Тобто засуджені за насильницькі тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають. Загалом буде звільнено приблизно 3000 засуджених (9% від загальної кількості засуджених).

 

У законопроекті №3396 пропонується на період карантину зобов’язати установи виконання покарань у 3-денний термін з моменту настання права на умовно-дострокове звільнення подавати заяви про УДЗ до суду, а якщо суд погодиться з адміністрацією установи, що УДЗ застосувати не можна, то УДЗ не буде застосоване. Якщо він буде прийнятий, то по УДЗ звільниться приблизно 10-12 тис. засуджених.

 

Амністія завжди була і залишається актом прощення та милосердя. До 2011 року вона була щорічною, потім її оголошували в 2014 та 2016 роках. Відсутність амністії протягом чотирьох років є ознакою антигуманного характеру державної політики, яка суперечить положенням Конституції України, отже, тільки з цієї причини вона є необхідною. УДЗ – це захід, передбачений Кримінальним кодексом. Ми добре знаємо, що його застосовували не більше, ніж у 35% випадків, тому що адміністрація вимагає хабарі за позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних покарань протягом року. Проте в умовах пандемії значення і амністії, і УДЗ стає ще більшим: це не тільки засоби рятування від смертельної хвороби, але й запобіжники проти поширення COVID-19 в установах виконання покарань, вони сприятимуть створенню належних умов відбування покарання в цих установах та проведенню пенітенціарної реформи.

 

Проте тільки 17 червня профільний комітет парламенту розглянув ці законопроекти і відправив проект №3397 на доопрацювання, а проект №3396 взагалі відхилив! 

 

Таке рішення пояснюють тим, що Президент проти ухвалення цих законопроектів, бо це непопулярний захід, який погане вплине на його рейтинг, і в парламенті вважають, що внаслідок цього шанси на їх ухвалення відсутні.

 

Складається враження, що у тих, хто приймає рішення, немає жодного розуміння, яку велику загрозу несе сплеск коронавірусу в пенітенціарних установах – не тільки для в’язнів та персоналу, а й для населення тих місцевостей, де установи знаходяться. Можна очікувати й украй негативну реакцію і ув’язнених, і персоналу. Ми не хочемо повторення італійського сценарію, де були масові бунти в тюрмах, а персонал відмовився працювати.

 

Отже, якщо керівництво держави всерйоз каже про боротьбу з поширенням COVID-19, воно просто зобов’язане проводити тести в’язням та персоналу в установах, де є підтверджений діагноз, державним коштом і терміново розглянути заново законопроекти 3397 та 3396. Незручно навіть нагадувати норми статті 3 Конституції, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю і що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, та статті 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Бо ставлення керівництва держави до коронавірусу в пенітенціарних установах, яке демонструється, показує, що ці норми Конституції сприймаються ними як лише лицемірні та пустопорожні декларації. 

 

З повагою,

 

Політв’язні радянського періоду:

Мустафа Джемілєв, 1966-1967, 1969-1972, 1974-1977, 1979-1982, 1983-1986

Мирослав Маринович, 1977-1987

Василь Овсієнко, 1973-1987

Микола Горбаль, 1970-1977, 1979-1988

Богдан Горинь, 1966-1968

Олекса Різників, 1959-1961, 1971-1977

Олесь Шевченко, 1980-1987

Микола Кульчинський, 1969-1972

Йосиф Зісельс, 1978-1981, 1984-1987

Кузьма Матвіюк, 1972-1976

Богдан Чорномаз, 1972-1975

Раїса Руденко, 1981-1987

Зорян Попадюк, 1973-1987

Інна Чернявська-Набока, 1981-1984

Лариса Лохвицька, 1981-1984

Леонід Милявський, 1981-1984

Орина Сокульська, вдова політв’язня Івана Сокульського та сестра політв’язня Ярослава Лесіва, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих

 

Полів’язні у 2014-2019 рр.

Микола Карпюк

Олег Сенцов

Євген Панов

Роман Сущенко

Ахтем Чийгоз

Ігор Козловський

Станіслав Асєєв

Володимир Балух

Ігор Мовенко

 

Вплив гендерних аспектів в медіації, посередництві та управління конфліктами – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Діалоги, як форма посередництва для миру або чому діалоги дешевше війн для людства? – матеріал Олександри Романцової

15 Червня, 2020

Центр громадянських свобод розповів про необхідність амністії в Україні

12 Червня, 2020

Правозахисники розповіли про те, що Україна вимагає звільнення ув’язнених в Криму через загрозу пандемії в тюрмах, що є цілком справедливим, проте далеко не в усіх місцях позбавлення волі в нашій країні ситуація значно краще. Адвокатка і правозахисниця Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод Марина Ліліченко, розповіла про умови утримання в українських тюрмах і СІЗО: гігієнічні умови залишають бажати кращого, дотримання дистанції між ув’язненими фактично неможливе, а медична допомога часто на дуже низькому рівні.

Амністії в Україні не було вже близько 4 років, у той час як в розвинених країнах прийнято приймати подібне рішення ледь не щороку.

Про те, чому Україні необхідна амністія, і чому вона не призведе до звільнення вбивць, гвалтівників і рецидивістів – у відео:

 

Велике інтерв’ю Олександри Матвійчук для Gazeta.ua

10 Червня, 2020

Над чим працюєте?

– Багато робимо для звільнення політв’язнів із Російської Федерації та окупованого Криму, полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, часто непублічними, зупинити катування. Щоб людині надали медичну допомогу чи допустили незалежного адвоката.

Міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Зараз увагу країн через пандемію звернено на своїх громадян. Увага до України послабилася.

Коронавірус підлив олії в усі давні тліючі проблеми. Тюрми і СІЗО – на порозі епідемії. Люди в замкненому просторі не можуть себе захистити. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я мовчу про забезпечення ліками. У тюрмі не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Спалах коронавірусу там може стати вибухом.

Ми запустили петицію Prisoners Voice – закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб показати країнам і міжнародним організаціям, що ця проблема – важлива.

Читайте повне інтерв’ю за посиланням:

Правозахисники закликають зробити права людини пріоритетом в програмі Уряду

18 Травня, 2020

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

 

 

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

 

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

 

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

 

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

 

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”

Україна у правовому шпагаті. Як карантин порушує наші права

7 Травня, 2020

В Україні добігає кінця другий місяць карантину. Напевне, кожен з нас відчув на собі пов’язані з ним обмеження. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. Чи всі запроваджені обмеження є виправданими і адекватними ситуації? Чи не перегинає палицю українська держава?

 

Під час правозахисної програми Rights now! 17 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA експерти розбиралися, які карантинні обмеження порушують права людини? 

 

Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» бачить дві стратегії поводження у цій ситуації.

 

«Одна з них в психології називається «синдромом вивченої безпомічності», тобто ми чекаємо закінчення карантину. Це стратегія, на боці якої грає коронавірус. І є протилежна стратегія. Це стратегія самоорганізації. Коли діють групи взаємодопомоги лікарям, людям похилого віку тощо. Друга стратегія у загальному напрямку – це контроль ефективності органів державної влади в умовах кризи», – пояснила Матвійчук.

 

Повний текст читайте тут:
https://glavcom.ua/publications/ukrajina-u-pravovomu-shpagati-yak-karantin-porushuje-nashi-prava-677313.html?fbclid=IwAR0LdYiYxNfaaS1gY8n-w8vK4tluxRhbpW62eDE5g50ScKERv1VKTAcaQDI

Rights now! COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?

26 Квітня, 2020

Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінило наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу інших уразливих груп. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув’язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.

 

Спікер(к)и:

Олександра Матвійчук – голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод».

Антон Геращенко – заступник Міністра внутрішніх справ України;

Лариса Ґаладза, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні;

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ.

Модераторка: Анастасія Станко, журналістка.

 

Закликаємо забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів

16 Квітня, 2020

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

 

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБОпропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

 

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

 

  •  Санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);

 

  • Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;

 

  • Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;
  • Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;

 

  • Стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

 

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

 

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

 

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

  • Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;
  • Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;
  • Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

 

Учасники Коаліції «За вільний Інтернет»:

ГО «Платформа прав людини»

ГО «Лабораторія цифрової безпеки»

ГО «Центр прав людини ZMINA»

ГО «Кримська правозахисна група»

ГО «Центр громадянських свобод»

Представництво Freedom House в Україні

Микола Костинян, співзасновник Коаліції «За вільний Інтернет»

 

Громадські організації-підписанти:

НУО Європейська Медіа Платформа, директор Оксана Приходько

The Influencer Platform

ГО «Інститут розвитку регіональної преси»

Асоціація УМДПЛ

Заборона Медіа

Точка опори ЮА

Проєкт «Без кордонів»

Українська фундація безпекових студій

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних

ГО «Український інститут медіа та комунікації»

ГО «Докудейз»

Детальніше з оцінкою правомірності санкційних указів в частині обмеження доступу до інформаційних ресурсів можна ознайомитись тут:

Юридичний аналіз Указу Президента №126/2018  Коаліції «За вільний Інтернет» тут.

Аналітичний огляд «Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?» від Freedom House.

Результати дослідження Лабораторії цифрової безпеки щодо виконання провайдерами вимог блокування сайтів.

Круглий стіл з питань релігійної свободи вперше пройшов в онлайн режимі

15 Квітня, 2020
Эксперты правозащитных организаций и религиозные деятели подготовили для Кабинета Министров ряд предложений, направленных на обеспечение свободы вероисповедания в период карантина. 

Онлайн-совещание по этой проблематике организовали совместно Институт религиозной свободы и Центр гражданских свобод в формате Круглого стола по религиозной свободе в Украине, сообщает  ReligiousFreedom.in.ua

В дискуссии приняли участие религиозные деятели различных конфессий, в частности христианских, иудейских и мусульманских религиозных объедин