22.12.2021

Аналітична довідка до законопроектів 4190, 4191, 4192 щодо впровадження суду присяжних

Аналітична довідка

до проектів законів України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо удосконалення порядку залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних», «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя», «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя»

Резюме

Стаття 124 Конституції України встановила, що «Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних». Однак, в даний час справжнього суду присяжних в країні немає. «Присяжні судді» виконують в судовому процесі роль радянських народних засідателів: два професійних судді і три присяжних разом приймають рішення, в тому числі розглядають юридичні аспекти справи. При цьому професійні судді маю можливість впливати на думку своїх непрофесійних колег і активно використовують цю можливість.

Необхідна ліквідація системи «присяжних суддів» і перехід до класичної (англо-саксонської) моделі суду присяжних. У цій моделі представники народу приймають рішення про винуватість чи невинуватість підсудного без впливу професійного судді. Незалежність рішення присяжних обмежує суб’єктивізм судді, який виносить вирок строго на основі вердикту, тобто рішення про винуватість чи невинуватість.

Суд присяжних англо-саксонської моделі (по-іншому – суд з роздільними колегіями) має репутацію «суду справедливості». Відсоток виправдувальних вироків такого суду значно вище, ніж у професійних суддів.

Названі внесені до Верховної Ради Кабінетом міністрів 5.10.2020 року. Ці законопроекти вносяться до Верховної Ради вже вдруге. Перший раз це зробив на початку 2020 року Уряд прем’єр-міністра О. Гончарука. Однак, у зв’язку з відставкою Уряду в березні 2020 року всі внесені ним до парламенту законопроекти були відкликані.

Проекти внесених Кабінетом міністрів до Верховної Ради законів спрямовані на впровадження англо-саксонської моделі суду присяжних у складі одного судді і 7 присяжних. Принципова відмінність запропонованої моделі суду присяжних від діючої полягає в тому, що присяжні виносять вердикт самостійно, без участі професійного судді.

Відповідно до законопроектів, присяжні не є добровольцями, як в даний час, вони виконують свій громадянський обов’язок і вибираються випадковим порядком. Суд присяжних використовується у випадках, коли законом передбачено покарання понад 10 років позбавлення волі. Для цього не потрібно клопотання обвинуваченого. За клопотанням обвинуваченого суд присяжних може бути замінений судом у складі 3 професійних суддів.

У той же час, деякі пропоновані норми мінімізують значення суду присяжних і дозволяють використовувати його як імітацію суду справедливості. Такі норми містяться в запропонованій процедурі відбору присяжних для участі в судовому процесі і в процедурі скасування вердикту присяжних.

Ухвалення урядових законопроектів про введення англо-саксонської моделі суду присяжних підвищить справедливість судових рішень у справах, в яких підсудному загрожує термін ув’язнення понад 10 років. Названі законопроекти заслуговують на підтримку з боку організацій громадянського суспільства. Але деякі норми законопроекту «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя» необхідно доопрацювати в інтересах справедливості правосуддя.

Опис проблеми та шляхи її вирішення

Фактично, є суд за участю народних засідателів, дуже схожий на радянську модель. Два професійних судді і три добровольця – присяжних з народу разом вирішують, чи винен підсудний, разом з’ясовують юридични тонкощі справи, разом пишуть вирок. У суддів-професіоналів є необмежені можливості впливати на присяжних просто в силу того, що присяжні не мають досвіду і повинні довіряти більше підготовленим товаришам. Практика показує, що професійні судді активно використовують свої можливості впливу на непрофесійних колег-присяжних суддів. За результатами статистичного аналізу щодо розгляду кримінальних та цивільних справ за участі присяжних 2017-2018 рр., проведеного Українським центром громадських даних і Центром демократії і верховенства права, відсоток виправдувальних вироків в судах за участю присяжних в Україні був навіть нижче, ніж у професійних суддів.

Колегії присяжних в Україні формуються з добровольців, яких часто не вистачає. На одному з обговорень цієї проблеми «присяжний суддя» з Києва запропонував зобов’язувати людей, які отримали покарання у вигляді громадських робіт, відбувати їх на посаді присяжних.

Суди присяжних в кримінальному процесі в Україні не користуються попитом. В середньому за рік судами за участю присяжних розглядається всього півсотні кримінальних справ. За відомостями Державної судової адміністрації, у 2020 році за участю «присяжних суддів» розглянуто 44 кримінальні справи, в 2019 – 56 справ. При цьому протягом року суди України розглядають близько 100 тисяч кримінальних справ. Тобто, всього 0,05 % справ розглядається за участю «присяжних суддів». Для порівняння. У США в рік присяжними виноситься в середньому 160 тисяч вердиктів. У XX столітті в Російській імперії щорічно виносилося близько 40 тисяч вердиктів.

Виходом є впровадження нового суду присяжних в класичній англо-саксонської формі. Основною відмінністю суду присяжних від звичайного суду або суду за участю присяжних засідателів є роздільне співіснування «суддів права» (професійні юристи) і «суддів факту» (колегія присяжних засідателів, яка складається, як правило, з осіб, які не є юристами). В ході процесу завдання присяжних зводиться до того, щоб відповісти на три головні питання: доведений факт злочину, чи доведено, що його вчинив підсудний, і чи винен він у скоєному злочині. У разі визнання підсудного винним ставиться питання про те, чи заслуговує він поблажливості. Виправдувальний вердикт обов’язковий для головуючого судді, в цьому випадку суд виправдовує підсудного. Обвинувальний же вердикт присяжних не є обов’язковим для виконання судом. Якщо суддя визнає, що обвинувальний вердикт винесено щодо невинного, то приймається постанова про розпуск колегії присяжних і кримінальна справа направляється на новий розгляд іншим складом суду.

Суд присяжних часто називають судом справедливості. І це дійсно так. Такий суд, де представники народу виносять вердикт про факти – чи був злочин, чи вчинив його обвинувачений, дає набагато більше виправдувальних вироків в порівнянні з будь-яким іншим видом суду. Присяжні не вдаються до юридичних тонкощів, та й вони і не здатні на це, оскільки не є юристами. Присяжні керуються лише здоровим глуздом, оцінюючи аргументи адвоката і прокурора. Вони приймають принципове рішення про винуватість чи невинуватість підсудного, і суддя не має права втручатися в цей процес. Суддя лише оформляє прийняте присяжними рішення. Наприклад, в разі вердикту про винність вирішує, яке покарання має бути призначено. Таким чином суд присяжних обмежує можливості судді винести суб’єктивне рішення.

Статистика судових рішень підтверджує думку про суди присяжних як суди справедливості. В авторитарній Росії у наш час професійні судді виносять приблизно 0,2 – 0,3 % виправдувальних вироків, тоді як суди присяжних – від 13 до 25 % в різні роки.

Класичний суд присяжних (англо-саксонська модель) підходить для країн з відносно низькою правовою культурою і базовим рівнем демократії. Суди присяжних не просто забезпечують «глас народу», вони формують довіру людей до судової системи і підвищують рівень правової культури. В кінцевому підсумку, класичні суди присяжних дають відповідь на запит народу на справедливість і таким чином допомагають забезпечити соціально-політичну стабільність.

Розпочата в 2014 році реформа судової системи України загострила суспільну дискусію про зміну моделі суду присяжних в країні. Робоча група Центру громадянських свобод у 2017 році розробила концепцію нового законодавства про суд присяжних в Україні. Ці розробки були використані при підготовці урядових законопроектів «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо удосконалення порядку залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних», «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя», «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя». Ці законопроекти були внесені до Верховної Ради на початку 2020 року. У березні 2020 року уряд прем’єр-міністра О. Гончарука пішов у відставку. У зв’язку з цим всі внесені в парламент проекти законів були відкликані. Відкликання законопроектів в даному випадку не має відношення до їх якості, це формальна вимога законодавства.

Характеристика законопроектів, які знаходяться на розгляді у Верховній Раді

У жовтні 2020 року законопроекти «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо удосконалення порядку залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних», «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя» були знову внесені до Верховної Ради.

Вони передбачають такі зміни в порівнянні з чинним законодавством України про присяжних:

Розгляд кримінальних проваджень, в яких за вчинення злочину передбачено позбавлення волі понад 10 років або довічне позбавлення волі, буде здійснюватися судом присяжних у складі одного судді й 7 присяжних, а за клопотанням обвинуваченого − колегіально судом у складі трьох суддів. Ця остання норма спрямована на захист прав обвинуваченого, оскільки в деяких випадках його інтересах саме професійний суд, а не суд за участю представників народу. Це справи, розгляд яких вимагає глибоких професійних знань, і в той же час в них можна очікувати упередженості з боку присяжних (наприклад, економічні та корупційні звинувачення).

Присяжні стверджують вердикт самостійно, без участі професійного судді. Вердикт вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше 5 з 7 присяжних.

Адміністративну відповідальність особи, внесеної до списку присяжних, за неявку без поважних причин за викликом суду, а також кримінальну відповідальність присяжного за надання завідомо недостовірних відомостей на питання головуючого та сторін кримінального провадження.

Зменшення мінімального віку присяжного з 30 до 25 років.

Видалення місцевих органів влади з процесу формування списків присяжних. Цей обов’язок покладається на Державну судову адміністрацію України та її територіальні управління з використанням інформації, що міститься в Державному реєстрі виборців.

У Верховній Раді знаходиться ще один законопроект про реформу суду присяжних в Україні. Депутат Верховної Ради С.В. Власенко («Батьківщина») вніс законопроект № 2062 від 04.09.2019 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення функціонування суду присяжних в Україні». Цей законопроект передбачає введення англо-саксонської моделі суду присяжних у складі одного професійного судді і 12 присяжних. При цьому присяжні приймають вердикт без участі професійного судді.

Концептуально законопроект депутата С.В. Власенка близький урядовим законопроектам. В той же час, концепція законопроекту С.В. Власенка має деякі відмінності від урядових. Наприклад, він пропонує 12 присяжних, а не 7. Як показують численні дослідження, розмір колегії впливає на вердикти присяжних. Проведені в США наукові порівняння колегій з 12 і з 6 присяжних показали, що:

1. Рішення, які приймають колегії з 6 чоловік, менш передбачувані, ніж вердикти великих колегій.

2. Члени колегій з 12 чоловік роблять менше помилок, ніж члени невеликих колегій.

3. Менші за розмірами колегії виносять більше обвинувальних вердиктів.

Великі колеги забезпечують більш спрведливость рішення. У той же час, вони дорожче обходяться державі, оскільки присяжні отримують компенсацію за час, проведений в судовому процесі.

В даний час чисельність колегій присяжних в різних країнах різна, від 15 до Шотландії до 6 в штаті Флорида.

Очевидно, що урядові законопроекти пропонують колегію з 7 людей з міркувань економії бюджетних коштів. Спроба збільшити кількість присяжних призведе до затримки прийняття законопроектів, оскільки може почати новий раунд узгоджень з центральними органами виконавчої влади.

Також законопроект С.В. Власенка пропонує, що обвинувачений клопоче про суд присяжних або відмовляється від такого суду щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі. Урядові законопроекти пропонують автоматичний порядок призначення суду присяжних у випадках, коли обвинуваченому загрожує термін ув’язнення понад 10 років або довічне ув’язнення. У таких випадках суд присяжних призначається за замовчуванням, але підсудний може відмовитися від нього. Автоматичний порядок призначення суду присяжних більш відповідає інтересам спрведливость в суді.

Комітет з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради розглянув на своєму засіданні 27 листопада 2019 р. (протокол № 13) проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення функціонування суду присяжних в Україні» (реєстр. № 2062), поданий народним депутатом України С.В. Власенком, і прийняв рішення повернути законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

При всіх позитивних новаціях урядових законопроектів, у законопроекті «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя» присутні норми, які дають можливість впливати на суд присяжних.

Другу частину статті 390 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) пропонується викласти в редакції: «Присяжний може бути усунутий за вмотивованою заявою сторін кримінального провадження від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження рішенням головуючого, що постановляється на місці без виходу до нарадчої кімнати, крім випадків, коли вихід до нарадчої кімнати буде визнаний судом необхідним». Ця норма дає можливість головуючому, тобто професійному судді, використовувати будь-які претензії сторін для зміни складу колегії присяжних. Доцільно змінити цю норму на більш об’єктивну, яку запропонував законопроект С.В. Власенка: «Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження, за наявності підстав передбачених цим Кодексом та за мотивованою ініціативою головуючого рішенням більшості від складу суду присяжних, яке приймається в нарадчій кімнаті та оформлюється вмотивованою ухвалою» (пункт 21 законопроекту С.В. Власенка). Така норма дає можливість при необхідності виключити присяжного з процесу, але це рішення приймається не індивідуально суддею, а колегією присяжних.

Також урядовий законопроект фактично надає можливость скасування вердикту в апеляції без нового розгляду справи присяжними. Законопроект передбачає доповнити статтю 407 КПК нормою: «4. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду присяжних суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити вирок суду без змін; 2) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; 3) скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді присяжних». Особливо важливий варіант № 2 – апеляційний суд може самостійно, без присяжних винести новий вирок. Ця норма мінімізує роль суду присяжних оскільки заснований на вердикті вирок можна легко скасувати в апеляційній інстанції. Скасування заснованого на вердикті вироку без нового розгляду справи судом присяжних не повинно бути.

Тим більше, що пропонуються дуже широкі підстави для скасування заснованого на вердикті присяжних вироку. Статтю 409 КПК пропонується доповнити нормою: «Підставою для скасування або зміни вироку суду присяжних при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 2. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого».

Доцільно викласти новий пункт 4 статті 407 КПК в редакції: «4. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду присяжних суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити вирок суду без змін; 2) скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді присяжних». У запропонованій редакції зберігається можливість скасування вироку, заснованого на вердикті присяжних, але таке рішення буде означати новий розгляд справи судом присяжних. Це значно знижує можливість судового свавілля в апеляційній інстанції.

Необхідність зміни цих норм переконливо підтверджується негативними практиками Російської Федерації, в якій суд присяжних англо-саксонської моделі діє з 1993 року. Політично мотивоване управління рішеннями суду присяжних здійснюється за допомогою змін складу колегій присяжних і скасування заснованих на вердиктах вироків.

Таким чином, запропоновані Урядом України законопроекти надзвичайно важливі для підвищення якості правосуддя, просування судової реформи та посилення довіри народу до правосуддя. Організаціям громадянського суспільства необхідно підтримати прийняття цих законопроектів.

Ряд названих вище норм законопроекту «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя» необхідно скорегувати, що можна зробити між першим і другим читаннями законопроекту у Верховній Раді.

Довідка підготовлена доктором політичних наук, членом Експертної ради Центру громадянських свобод Михайлом Саввою.

Попередня