28.10.2020
Чому Україні терміново потрібні зміни в законодавстві для захисту жертв домашнього насильства
21 вересня президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства». Про необхідність прийняття подібного документа, а також посилення державної політики щодо захисту жертв домашнього насильства неодноразово заявляли українські та європейські правозахисні організації.
Чому важливо вносити зміни до законодавства саме зараз, та в чому полягає проблема правоохоронної системи у боротьбі із домашнім насильством в Україні?
Зокрема – проблема в пандемії коронавірусу. Ізоляція підняла величезну кількість соціальних проблем, проте, за усім зрозумілим зниженням доходів населення і проблемами бізнесу, ховається і суттєве зростання домашнього насильства в умовах карантину.
Саме тому, Президент наголосив на важливості боротьби із домашнім насильством в умовах пандемії. Навіть за даними прес-служби Президента, з початку епідемії збільшилась кількість звернень до поліції з приводу домашнього насильства. Утім, представники Національної поліції стверджують, що з початку року кількість таких звернень не збільшилась, попри те, що за статистикою ГО “Ла-Страда Україна”, кількість дзвінків на гарячу лінію зросла вдвічі.
Представниця організації, психологиня Тетяна Харківська, пояснює таку різницю у кількості звернень трьома основними чинниками:
Недовіра до представників поліції. Постраждалі від насильства не вірять, що після звернення до правоохоронних органів ситуація зміниться – адже немає куди тікати, а жертва, частіше за все, і далі вимушена залишатися в одному приміщенні з агресором, а в умовах ізоляції під час пандемії ця проблема постала найбільш гостро.
Страх розголосу та неготовність постраждалих витрачати свій час і сили на бюрократичну тяганину в незрозумілій системі заяв і звернень.
Відмова поліцейських приїжджати на виклик. Тетяна описує випадки, коли, найчастіше в малих населених пунктах, поліція просто не виїжджає на вказану адресу. Наступного разу, коли вчиняється насильство, зрозуміло, що в поліцію не звертатимуться.
Щоб вирішити територіальне питання, поліцейські, що прибули на місце виклику, повинні виписати терміновий заборонний припис, що змусить кривдника покинути помешкання. Та пані Харківська розповідає про ситуації, коли поліцейські відмовлялися складати цей документ через різні причини, навіть – відсутність з собою бланків. До речі, притулків, куди може звернутися жертва, не вистачає, а ті, що є – переповнені.
Бувають екстрені ситуації, коли психологам гарячої лінії доводиться порушувати принцип анонімності і запитувати імена, адреси потерпілих, щоб викликати їм поліцію, швидку – та навіть тоді трапляється таке, що за вказаною адресою не відчиняють двері поліціянтам, запевняючи, що в них все добре.
«Дуже важливо, – каже Тетяна – пояснювати потерпілим, що без їх згоди, без їх участі і активних дій ситуація не зміниться. Наша мета – показувати позитивні приклади вирішення ситуацій, розповідати про жінок, яким вдалось досягти справедливості.»
У випадках же системного насильства, яке триває в сім’ї роками, служба психологічної підтримки надає контакти відповідних структур та соціальних служб, а для тих, хто вже подав заяву в поліцію – пропонують юридичний супровід протягом всього бюрократичного процесу. Головна ідея – ніхто не повинен залишатися із своїми страхами наодинці. Існують численні лінії психологічної підтримки, соціальні служби, юридичні консультації, які допоможуть вибратися із замкненого кола насильства. Проблема в тому, що більша частина населення не проінформована про це, і просто не знає про можливості, якими вона може скористатися. На жаль, законодавство, яке повинно це питання регулювати, має безліч «білих плям». Саме тому правозахисні організації роками працюють над ратифікацією Стамбульської конвенції, яка би врегульовувала усі зазначені вище проблеми.
Зважаючи на ці факти і статистичні дані – ні у кого не повинно залишатися сумнівів, чи дійсно в Україні необхідно терміново змінювати законодавство і захищати жертв домашнього насильства.
Платформа Правозахисного порядку денного проводить постійну адвокацію щодо ратифікації Стамбульської конвенції – європейського документа, який визначає механізми протидії домашньому насильству, задля того, щоб в Україні запрацювала система захисту потерпілих від нього.
Якщо ви стали жертвою чи свідком домашнього насильства, можете звернутись на Національну «гарячу» лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 15-47 або 0 800 500 335. Сервіс працює цілодобово. Всі дзвінки є безкоштовними як зі стаціонарних, так і з мобільних номерів.
Також можете звернутися до служба безоплатної психологічної допомоги на карантині «Розкажи Мені».
Завжди можна звернутися до Національної Поліції України за номером- 102 або через мобільний додаток My Pol. Із загостренням ситуації на карантині, МВС також запустило чат-бота з протидії домашньому насильству #ДійПротиНасильства @police_helpbot
Матеріал підготовлений волонтеркою Центру громадянських свобод Anastasia Nahirniak