“Чеченська справа” розвалюється: докази застосування тортур до Карпюка та Клиха

З осені минулого року у Верховному суді Чечні розглядається справа за воєнними подіями 20-річної давнини.

Обвинуваченими у ній проходять двоє громадян України – один із лідерів УНА-УНСО, а в подальшому і “Правого сектору”Микола Карпюк, а також київський історикСтаніслав Клих. Їм інкримінують організацію та участь у банді, а також вбивство російських військових у ході Першої Чеченської війни.

Обставини потрапляння Карпюка та Клиха до Російської Федерації – різні, так само і як і час арешту (березень і серпень 2014 року відповідно).

Тривалий час їх родинам невідомо було їх місце утримування і чи живі вони взагалі, незалежні адвокати та українські консули не могли отримати до них доступу протягом більш ніж року.

У рамках правозахисної кампанії LetMyPeopleGo ми зараховуємо Миколу Карпюка та Станіслава Клиха до тих, кого в Росії переслідують за політичними мотивами.

Нещодавно вони також були визнані політичними в’язнями і російським правозахисним центром “Меморіал”. Представники останнього – одні з небагатьох, хто регулярно буває на судових засіданнях по їх справі.

Кілька тижнів тому слухання у справі були відкладені через необхідність проведення психіатричної експертизи Станіслава Клиха, на якого, як наполягає захист, згубно вплинули численні тортури, застосовувані слідством для вибивання свідчень із затриманого. Амбулаторна експертиза показала, втім, що Клих є осудним.

Але адвокати мають намір вимагати проведення незалежної експертизи для свого підзахисного – тим більше, що з’являється дедалі більше доказів застосування тортур до Станіслава, так само як і до Миколи.

Саме про це і йтиметься далі.

Отже, з понеділка слухання у справі, яка в українських медіа зазвичай називається “чеченською” і яка в Україні стала відома передусім через фігурування в ній Арсенія Яценюка, продовжаться з потрійним прискоренням – засідання відбуватимуться щодня.

Чи свідчить це про бажання швидше закрити справу та винести вирок, чи суд побоюється несподіваних поворотів подій – залишається тільки здогадуватися.
Тим часом, захисту Миколи Карпюка та Станіслава Клиха стає доступна дедалі більша кількість матеріалів, які можуть слугувати доказами застосування тортур до підсудних.

А це, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, автоматично ставить під сумнів законність майбутнього вироку суду.

Передісторія

У своїх письмових свідченнях, оприлюднених минулого року, Станіслав Клих та Микола Карпюк детально описали тортури, які до них застосувалися у перший період після затримання, а також разом зі своїми захисниками подали відповідні заяви про злочин.

Пізніше вони підтвердили свої свідчення вже під час судових засідань, а Станіслав Клих навіть продемонстрував рубці на своєму тілі.

Свідчення Карпюка та Клиха просто вражають уяву та змушують засумніватися, чи про ХХІ сторіччя в них ідеться.

Різноманіття тортур і їх жорстокість нагадують воєнні допити: побої, підвішування за наручники, застосування електричного струму, позбавлення сну, голки під нігтями, психотропні речовини внутрішньовенно, погрози і психологічний тиск…

Усе це середньовіччя у випадках і Карпюка, і Клиха було розгорнуте з єдиною метою – аби затриманий обмовив себе та інших осіб, що фігурують у кримінальній справі, у тому числі нинішнього прем’єра України, а також низку політичних фігур переважно правого спектру.

Шанс відмовитися від своїх свідчень обоє громадян України отримали тільки після появи у їх справах незалежних адвокатів – Марини Дубровіної влітку 2015 року – у Станіслава Клиха, та Докки Іцлаєва восени 2015 року – у Миколи Карпюка.

“Засекречені” медичні довідки

Попри статус захисника, Марина Дубровіна тривалий час не могла отримати від російських слідчих органів жодної медичної документації щодо свого підзахисного – за винятком висновків стандартних судмедекспертиз.

Що цікаво: де-факто вони проводились через погіршення стану здоров’я Станіслава, спричинене тривалими катуваннями.

Проте жодне з цих досліджень не ставило перед експертами питання: чи погіршення стану затриманого було зумовлене тортурами – незважаючи на численні видимі тілесні ушкодження та суттєву втрату ваги Станіславом (15 кг за два місяці від моменту його арешту в серпні 2014 року).

Уперше отримати доступ до медкарток її клієнта Дубровіній вдалося через Європейський суд з прав людини, який передав Українській Гельсінській спілці з прав людини документи, які ЄСПЛ, своєю чергою, отримав після запиту до РФ.

У цих документах, які ми відразу оприлюднили, містяться відомості про численні рубці на тілі Станіслава. Проігнорувавши більшість пунктів запиту ЄСПЛ, РФ не надала жодної інформації щодо попереднього стану здоров’я Станіслава, передавши тільки медичну картку Станіслава, яка була заведена лише після його перевезення у грозненське СІЗО.

Але навіть отримані захистом відомості, занесені до формулярів складночитабельним лікарським почерком, опосередковано засвідчили застосування тортур до Станіслава.

Epic Fail Слідчого комітету

Утім, більш ніж обґрунтованими обвинувачення в застосування незаконних методів ведення слідства і до Клиха, і щодо Карпюка – стали тепер, після отримання захистом кількох важливих документів. Вони були б епік фейлом для російських органів слідства – якби для них були важливими законність і здоровий ґлузд.

Ідеться про наступні документи:

– результати двох судмедекспертиз (СМЕ), проведених в Ґрозному щодо Карпюка та Клиха у грудні 2015 року – відносно нещодавно;

– результати СМЕ, проведеної щодо Клиха ще в Зеленокумську, у вересні 2014 року – тобто відразу після його затримання;

– постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо застосування до Карпюка незаконних методів ведення слідства від січня 2016 року.

Про що ж нам повідомляють ці документи, і чому вони такі важливі, навіть розгромні для державного обвинувачення та слідства?

Найперше і найголовніше: у зеленокумській експертизі, проведеній відразу після затримання Клиха (що є стандартною процедурою), – він абсолютно “чистий”, тобто жодних слідів тортур на його тілі немає (завантажити висновки експертизи можна ось тут)

Утім, вже грозненська експертиза, проведена більш ніж через рік перебування Клиха в різних СІЗО Кавказу, показує десятки рубців на руках, ногах, обличчі та сідницях.

Після тривалої паузи, спричиненої спершу зимовими канікулами, а потім експертизою Станіслава Клиха, Верховний суд Чеченської Республіки інтенсивно наздоганятиме графік.

Варто наголосити, що весь цей час – від вересня 2014-го до грудня 2015-го, Станіслав Клих перебував виключно під ефективним контролем правоохоронних органів Російської Федерації.

Отже, ці травми він міг отримати тільки під вартою в котромусь із СІЗО – Зеленокумська, Владикавказу, Єсентуків, Грозного.

Навіть якщо припустити, що ці рубці утворилися не в результаті катувань, практика Євросуду каже, що відповідальність щодо доведення їх походження лежить не на ув’язненому, а на державі, яка здійснює над особою ефективний контроль, в даному випадку – на Російській Федерації.

Це ключове. І саме це автоматично ставить під сумнів законність майбутнього рішення суду щодо Клиха.

Така сама картина спостерігається і щодо Миколи Карпюка.

У відмові щодо порушення кримінальної справи щодо застосування до нього тортур є посилання на кілька свідчень, які констатують відсутність слідів насильства на тілі Миколи – вочевидь, намагаючись вивести з-під підозри тих осіб, які на той час несли безпосередню відповідальність за життя та здоров’я Карпюка.

Утім, вже в грудневій експертизі чітко зафіксовані рубці на зап’ястках та стопах затриманого (завантажити документ-підтвердження).

Звертає на себе увагу і те, що в експертизах і Карпюка, і Клиха від грудня 2015 року не спростовується застосовування до них тортур.

В обох документах є, наприклад, вражаюче твердження про “відсутність методик визначення слідів впливу електричного струму у живих осіб”.

Тобто, слід вважати, що спершу підозрюваним треба померти…

Експерти розписуються в своїй неспроможності зробити висновки щодо походження рубців на тілі обох. А це, між іншим, взагалі виключає вживання щодо цих дій поняття “експертиза”.

Якщо керуватись визначеннями СМЕ, яке дає КПК РФ, обидві СМЕ цьому визначенню просто не відповідають, адже вони не містять конкретних висновків щодо походження ушкоджень (статті 57 та 74) – а отже, є лишень освідченням, тобто констатацією наявних тілесних ушкоджень, без висновків щодо їх природи (стаття 179 КПК РФ).

Ця підміна понять також є процесуальним порушенням з боку суду та слідчих.

Прикметно, що подеколи місця, де зафіксовані рубці в Карпюка та Клиха – збігаються. Хоча в Клиха їх кількість значно більша, що підтверджує попередню інформацію про те, що “ламали” його значно довше та інтенсивніше за Карпюка.

Це – зап’ястки, де зазвичай розміщуються наручники, а також стопи, де, імовірно, могли залишитися сліди від застосування електричного струму.

Що стосується наручників, то в свідченнях Клиха є твердження про багатогодинне підвішування його за кайданки, а в заяві Карпюка – про те, що він отримав опік зап’ясть через наручники, коли до нього застосовували електричний струм.

Спадкоємці Вишинського

Окрему цікавість являє собою вже згадана постанова Слідкому про відмову в порушенні кримінальної справи щодо застосування тортур до Карпюка. Варто сказати, що в справі Клиха така відмова також присутня – утім, її тексту захист досі не отримав.

Що ж до Карпюка, то ГСУ Слідчого комітету РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу відмовило захисту в порушенні кримінальної справи, оскільки “доводи Карпюка М.А, щодо здійснених щодо нього протиправних діянь не знайшли свого об’єктивного підтвердження”.

Давайте поглянемо, на чому ж засновується такий висновок.

Постанова звертається до свідчень, зокрема, слідчого Курбанова, який очолював слідчу групу у “чеченській справі”, а також проводив затримання та допит Карпюка у березні 2014 року.

Окрім твердження про те, що Карпюк “намагається дискредитувати органи попереднього слідства і таким чином уникнути кримінальної відповідальності за здійснені ним злочини”, у якості аргументу на користь того, що до Карпюка тортури не застосовувалися, – слідчий наводить той факт, що підсудний визнав свою провину: “Примушувати обвинувачених давати свідчення ніхто не намагався, про що може свідчити той факт, що обвинувачений Карпюк Н.А. в період попереднього слідства свою вину визнавав”.

Хто знайомий із класикою жанру “признание – царица доказательств”, оцінить потужність аргументу слідчого Курбанова.

Але навіть не це найцікавіше.

Адвокат-чарівник

Підлеглий Курбанова Петров, чиї свідчення також наведені в постанові, посилається на те, що “всі свідчення, що містяться в протоколах допитів підозрюваного, були занесені безпосередньо зі слів самого Карпюка М.А., котрий спільно з адвокатом після ознайомлення, підписував їх у відповідних рядках”.

Під адвокатом мається на увазі бесланський адвокат Мамукаєва Л.Т., котра була начебто надана Карпюкові перед проведенням допиту тим самим слідчим Петровим.

Усе б нічого, але і сам Карпюк, і його захист раніше вже заявляли про те, що Мамукаєва на допитах Карпюка присутньою не була.

І справа не лише в свідченнях самого Карпюка. Це підтверджується також матеріалами кримінальної справи.

У постанові, втім, наведені свідчення і самої адвокатки Мамукаєвої Л.Т., котра безапеляційно стверджує, що “при проведенні слідчих дій за участі її підзахисного порушень його законних прав та інтересів допущено не було.”

Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи Докка Іцлаєв, звісно, оскаржуватиме, а в подальшому матеріали будуть передані до Євросуду з прав людини.

На завершення варто сказати, що навіть якби не було цих документів, які суттєво підважують майбутнє рішення суду, для адекватної судової системи достатньо було б аналітичного висновку правозахисного центру “Меморіал”.

“Розбір польотів” від організації, яка проводила колосальну правозахисну роботу під час обох чеченських воєн, не залишає каменя на камені від 700-сторінкового обвинувального висновку разом з інтерв’ю Бастрикіна. Варто віддати належне російським правозахисникам.

І хоча суд навряд чи ризикне долучити ці розгромні матеріали до справи – але сподіваємося, що вони принаймні стануть “дзвіночком” для суду присяжних.

Марія ТОМАК, Центр Громадянських Свобод, координатор кампанії LetMyPeopleGo,

Надія ВОЛКОВА, юрист Української Гельсінської спілки з прав людини,

спеціально для УП.Життя

Опубліковано на сайті “Українська правда” 06.02.2016: http://life.pravda.com.ua/society/2016/02/6/207779/