21 в’язень Кремля. Як в Росії і Криму утримують українських заручників
Щонайменше 21 громадянин України з доброї ласки ФСБ зустрічатимуть новий рік за тюремними ґратами в Росії та окупованому Криму. Символом цих людей для цілого світу стала льотчиця Надія Савченко, яка своєю мужністю вразила навіть прагматичних європейських політиків. У резолюціях Європарламенту та світових медіа можна зустріти ще імена режисера Олега Сенцова та активіста Сашка Кольченка. Водночас, допомоги потребує кожен із 13 ув’язнених на території Росії та 8 в окупованому Криму.
Серед великої кількості сфабрикованих кримінальних справ та грубих порушень прав людини в Росії, ці справи вирізняються чітким політичним мотивом та спрямованістю проти громадян України. Окупаційна війна, яку веде Росія в Криму та Донбасі, має свій інформаційний вимір. Для формування “образу зовнішнього ворога” затриманих охрестили “терористами”, “карателями”, “диверсантами”, “бандитами”, “шпигунами”. Власне, це те, що об’єднує таких різних львівського студента Юрка Яценко, луганського збирача металолому Сергія Литвинова, кримського татарина, заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза та київського журналіста Станіслава Клиха.
Ув’язненим пред’явлені обвинувачення, які часто виходять за межі здорового глузду. За версією слідчого комітету, ці люди або разом із прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком вбивали російських військослужбовців у часи Першої чеченської війни, або за гроші Ігоря Коломойського зґвалтували 8 жінок та 12 річну дівчинку для “погіршення демографічної обстановки серед російськомовного населення”, або шляхом вчинення терористичних актів – підпалу вікна та дверей офісу, площею п’ять квадратних метрів – намагалися здійснити “вплив на прийняття органами РФ рішення при вихід Криму із її складу”, або прицільно кидали камінь із мотивів “ідеологічної ненависті та ворожнечі” у співробітника кримського Беркуту.
Попри видиму абсурдність звинувачень, заручникам Кремля марно сподіватися на справедливе правосуддя. Його в авторитарній Росії взагалі не існує. Їх звільнення можливе тільки у разі винесення політичного рішення на найвищому рівні. І воно зараз не на їх користь.
Аби переломити цю ситуацію та під міжнародним тиском змінити це рішення, Євромайдан SOS у квітні 2015 року розпочав кампанію LetMyPeopleGo. Кампанія ставить за мету домогтися звільнення усіх ув’язнених за політичними мотивами, а до цього моменту – забезпечення їм людських умов утримання – свободу від тортур, вільний доступ до адвоката, належне медичне лікування. Для цього звучати мають усі без винятку імена ув’язнених Росією. Високий рівень публічності створює хоч якісь гарантії безпеки та дає шанс на можливе звільнення у майбутньому. Ми стежимо за перебігом кожної справи 21-го ув’язненого, які знає у деталях. У багатьох із людей зізнання вибивали під катуваннями, місяцями не допускали українського консула, відмовляли у доступі незалежних адвокатів, намагалися зламати, переконуючи, що про них забули.
Один із фігурантів «чеченської справи», заступник керівника УНА-УНСО Микола Карпюк у зверненні до Європейського суду з прав людини так описує свій досвід «спілкування» зі слідчими: «Мені зв’язали мотузками ноги і руки, наручники зняли. До другого пальця правої ноги і середньому пальцю правої руки приєднали клеми. Потім почали пропускати через мене електричний струм з різною тривалістю… Я ні в чому не зізнавався… Струм пропускали через різні частини тіла: через все тіло, через серце, через статеві органи. Мені засовували під нігті якісь голки, але я болю не відчував, мабуть через те, що не відчував пальці рук… Сказав, що вони втомилися від моєї впертості і він дав команду схопити мого сина і привезти, щоб на моїх очах піддати його тим же тортурам… Я заявив, щоб не чіпали сина і дружину, я готовий прийняти провину і підписати усі необхідні документи».
Для України у питанні захисту ув’язнених громадян не має бути таких розрізнень. Не можна лишати жодної родини сам-на-сам із цією бідою. Аби не чути болісних слів матері Геннадія Афанасьєва, що до несподіваного зізнання про надання свідчень під тортурами, мало хто переймався долею її сина.
Ми закликаємо відправити листівочки будь-кому із списку LetMyPeopleGo та передати їм за тюремні грати трохи новорічного тепла. І це додасть їм сили. Адже солідарність сильніша за тюрми. Перелік адрес кожного з 21 в’язнів зазначений тут.
