Звільнення без доказів: як цивільним довести своє ув’язнення країною-агресором? Головне з презентації аналітичного звіту

Кожна третя спроба підтвердити факт незаконного ув’язнення цивільних через агресію РФ завершується відмовою. Про це свідчать дані Мінреінтеграції (нині — Міністерство національної єдності України) станом на листопад 2023 року, які є у відкритому доступі. Внаслідок цього люди, які зазнали тортур, утримувалися без будь-яких прав і документів, залишаються без необхідної державної підтримки через складність і непрозорість процедур. Відмова у встановленні факту незаконного позбавлення особистої свободи стосується переважно тих людей, які звільнилися поза процедурою взаємних звільнень.

Об’єднання родичів політв’язнів Кремля за підтримки Міжнародного благодійного фонду “Відродження” провело ґрунтовне дослідження процедури доведення факту незаконного ув’язнених цивільними особами які були звільнені поза межами процедури взаємних звільнень. На основі виявлених проблем було розроблено низку рекомендацій, щоб покращити цю процедуру.

«У ході дослідження ми виявили низку проблем, з якими стикаються незаконно ув’язнені цивільні, звільнені поза процедурою взаємних звільнень. Головна причина — неактуальність Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Внаслідок цього громадяни, яких держава не змогла захистити і вони потрапили в ув’язнення, після свого самостійного звільнення опиняються в нерівних умовах з тими, хто був звільнений за сприяння Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Відтак їх право на соціальний захист, який, зокрема, передбачає медичну допомогу та психологічну підтримку, обмежене, а процедура доведення факту незаконного позбавлення особистої свободи через її надмірну тривалість, складність і забюрократизованість перетворюється для таких людей на ретравматичний досвід», — відзначила Катерина Левченко, керівниця юридичного напряму Об’єднання родичів політв’язнів Кремля.

«Цей аналітичний матеріал пропонує системний підхід до правового та соціального захисту людей, які повернулися з неволі. Дуже важливими є ідеї щодо змін законодавства України, яке наразі є серйозною перешкодою для захисту прав цих людей. Зокрема, дослідження вказує на необхідність спрощення процедур і створення інституційної відповідальності за підтримку незаконно ув’язнених цивільних осіб. Без системного реформування законодавчої бази та роботи комісій, тисячі постраждалих громадян ризикують залишитися без захисту й підтримки», — додав доктор політичних наук, експерт Центру громадянських свобод Михайло Савва.

              Що потрібно зробити державі?

1. Актуалізувати Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Документ прийнятий до початку повномасштабного російського вторгнення Росії і не враховує поточних реалій. Зміни мають розширити перелік цивільних осіб, які можуть бути визнані незаконно ув’язненими.
2. Регламентація роботи Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Зокрема, дотримання строків розгляду заяв, надання мотивованої відповіді на звернення.
3. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими може розробити порядок звернення незаконно ув’язнених цивільних, який передбачав би спрощену процедуру, на рівні з особами, що були звільнені в результаті взаємних звільнень:

• відновлення документів;
• отримання медичної допомоги та психологічної підтримки;
• сприяння у встановленні факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Також для незаконно ув’язнених цивільних, які звільнилися поза межами процедури взаємного обміну розробили на основі глибинного опитування розробили низку рекомендацій, які допоможуть ефективно зібрати усі необхідні документи та докази, які можуть сприяти у підтвердженні факту незаконного позбавлення волі.

«Обмеження дії Закону на певні категорії незаконно ув’язнених цивільних призводить до того, що громадяни, які пережили незаконне ув’язнення, але не змогли, на думку Комісії, довести цей факт, позбавлені державної підтримки. Це своєю чергою, знижує рівень довіри до держави в цілому, внаслідок чого незаконно ув’язнені цивільні, які самостійно звільнилися, вважають за краще залишитися після звільнення на території третіх держав, або попри усі ризики, повертаються на окуповані території, де залишилося їхнє житло. Зазначу, що ми можемо говорити про тисячі незаконно позбавлених волі осіб, які самостійно звільнилися поза межами процедури взаємних звільнень», — зауважив керівник Об’єднання родичів  політв’язнів Кремля Ігор Котелянець.

Довідково: На початок жовтня 2024 року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) у своїй Резолюції 2573 (2024) зазначає, що зниклими безвісти, військовополоненими та незаконно ув’язненими цивільними визнано понад 65 тисяч осіб.

У межах процедури взаємного обміну, за даними Координаційного штабу, було звільнено 3767 осіб, з них цивільними є лише 168 осіб. Водночас ми можемо говорити про сотні, а то і тисячі незаконно позбавлених волі осіб, яких РФ вже звільнила з різних причин поза процедурою взаємних звільнень.За даними Концепції вдосконалення національної системи засобів правового захисту та підтримки осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії РФ проти України, що була презентована 5 липня 2024 року, станом на 17 листопада 2023 року встановлено факт позбавлення волі лише щодо 4337 осіб (3574 військових та 763 цивільних). При цьому щодо цивільних Комісія відмовила приблизно в 30% звернень.

Підготовка аналітичного звіту здійснена за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріали представляють позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Захід відбудеться в межах Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цього заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.