«Злочин без причин і пояснень». Родичі незаконно ув’язнених цивільних поділилися історіями під час зустрічі з представниками посольства США

26 липня Центр громадянських свобод провів зустріч з представниками посольства Сполучених Штатів Америки, щоб поговорити про незаконно ув’язнених цивільних внаслідок російської агресії в Україні. До події приєдналися також родичі останніх.

Зустріч тривала вкрай довго, проте була необхідною, адже рідні цивільних поділилися особистими історіями та звернулися до представників посольства з пропозицією вплинути на уряд РФ та звільнити незаконно ув’язнених.

«РФ розпочала практику незаконних увʼязнень з 2014 року в Криму. Її широко почали застосовувати надалі на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. З моменту повномасштабного вторгнення насильницькі зникнення та свавільне затримання цивільних масштабувалося. Це стало можливим, в тому числі через безкарність РФ і відсутність відповідальності за вчинені злочини щодо цивільного населення. Згідно з Римським Статутом наша ініціатива “Т4Р” задокументувала 5340 випадків насильницьких зникнень людини (стаття 7 (1) (i)). З окупованих територій ми щоденно отримуємо звістки про переслідування цивільного населення за проукраїнську позицію та відстоювання своїх прав, що виливається у свавільне затримання, тримання людей в катівнях та несправедливе засудження», — зазначила виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова.

Олена Юзвак, мама цивільного незаконно увʼязненого студента з Гостомелю Дмитра Юзвака, розповіла історію своєї родини: «Нас, тобто мене, мого чоловіка, якому в момент викрадення прострелили обидві ноги, та нашого сина російські військові викрали з дому, звʼязали і повезли на допит. Там тримали добу в катівні Гостомеля Київської області, після чого розділили: мене та одну медикиню викинули після допиту посеред вулиці, а чоловіка і сина спочатку лишили в холодильних камерах аеропорту “Антонов”, а потім перемістили до фільтраційного табору міста Норовля, Білорусь. Надалі чоловіка вивезли до Курського СІЗО, а сина — в Брянську область, місто Новозибків, СІЗО №2. Чоловіка до квітня 2022 року катували, в тому числі медична працівниця Курського СІЗО залякувала відрізати ноги без наркозу. Згодом його повернули при обміні. Сина, за словами звільненого, тривалий час тримали в ШІЗО, знущалися фізично і психологічно, після чого він почав суттєво худнути і його психофізичний стан погіршився».

«Російські солдати перелізли через паркан до нашого двору, обшукували подвірʼя, а потім перейшли до будинку. В нас з Максимом (чоловіком) троє дітей, найменшій було на той момент 2 роки і все це відбувалося у неї на очах. Старшого сина роздягли, шукали будь-яку зачіпку, татуювання. Потім чоловіку і сину стягнули руки, кудись увезли. Обіцяли повернути наступного дня, але то була брехня. Їх вивезли через місто Норовля на територію РФ, де утримують до сьогодні. Нещодавно у ворожому телеграм-каналі опублікували інтервʼю з моїм чоловіком, якого я не впізнала, адже він схуд вдвічі. Від звільнених з полону дізналася, що він ділиться своєю порцією їжі з сином, адже харчування там відверто дуже погане», — поділилася Ольга Манухіна, мама та дружина двох незаконно увʼязнених цивільних з Вишгородського району Київської області.

Роман Миколенко, син цивільного незаконно увʼязненого Ігоря Стеблевського 64 років з міста Гостомель, згадує: «Батько з дружиною Людмилою були в Гостомелі під час окупації. 22 березня в їхнє подвірʼя потрапила міна під час того, як вони намагалися приготувати на відкритому вогні собі їжу. Дружину батька і сусідку було важко поранено, ще одну сусідку — смертельно. Він намагався врятувати Людмилу, наклав джгути та попросив російських військових надати допомогу. Ті вивезли батька і жінку неподалік Гостомеля, першого запроторили до холодильника в Гостомельському аеропорту. А Людмилу, точніше її тіло, ми змогли знайти лише через 8 місяців.

Батько до тепер не знає, що його дружина загинула. Його самого я розшукував різними шляхами, намагався зʼясувати, де він і що з ним. Згодом прийшло підтвердження про його утримання в місцях несвободи на території РФ без причин і пояснень, лише з відповіддю, що не повернуть до завершення війни. Мій батько пенсіонер, у 2014 році ми виїхали з окупованої території і будували плани на мирне життя. Сьогодні я не маю з ним звʼязку або хоча б інформації щодо його стану. А також розуміння, чому його, цивільну людину, тримають в неволі. Тривалі пошуки, десятки написаних звернень і жодної свідомої причини його увʼязнення».

Після щемливих історій Центр громадянських свобод поділився своєю Стратегією звільнення цивільних та надав ще факти безперечного воєнного злочину щодо цивільного населення гостям. Ця зустріч зробила більш видимою цю проблему для представників уряду США.