«За яких умов Україна може провести вибори?». Дискурсивний протокол правозахисного клубу 

Правозахисний клуб «За яких умов Україна може провести вибори?» відбувся 23 квітня у Києві. Організатори  — Центр громадянських свобод та Громадянська мережа ОПОРА. Зріз висловлених думок не є дослідженням, до нього не слід ставитись як до узагальненого виразу ідей. Усі позиції та думки анонімізовані відповідно до правила Chatham House, яке забороняє пов’язувати цитату та автора.

Навіщо говорити про це сьогодні?

Бо завтра може бути пізно, якщо не буде гарантій та довіри громадськості. Готуючись до виборів зараз — ми зберігаємо не лише демократію, а й цілісність держави. Вибори — це не лише бюлетень, а й наша відповідь на виклики війни.

Ми не знаємо, коли саме в Україні відбудуться наступні вибори. Але готуватися до них потрібно вже зараз, аби зберегти демократію навіть під час війни. Адже вибори — це не лише про дати чи процедури, але й про довіру, репрезентацію й право на участь кожного та кожної у визначенні майбутнього. 

Коли ми говоримо про можливість проведення виборів, пріоритетними питаннями мають бути: розробка спеціального законодавства; аудит безпеки та посилення виборчої інфраструктури; включення зацікавлених сторін у процес розробки рішень; проведення виборчих реформ; врахування змін в межах інтеграції України до Європейського Союзу. Головними викликами при цьому постають безпека, міграція та інфраструктура.

На сьогодні ми маємо ситуацію, коли в Україні через російську агресію та воєнний стан своєчасно не відбулися дві виборчі кампанії — парламентська та президентська. Це ставить перед державою важливе запитання: які вибори мають відбутися першими? Відповідь на нього неможлива без законодавчого врегулювання. Також знайти відповіді на низку актуальних запитань міг би Конституційний Суд, надавши за відповідним зверненням офіційне тлумачення деяким нормам Конституції України.

Доцільною є розробка спеціального закону, який би врегульовував порядок проведення післявоєнних виборів, положення якого були би спеціальними та мали би пріоритет щодо загальних норм Виборчого кодексу України. Депутати вже зараз мають працювати над таким законопроєктом. 

Необхідно також враховувати важливість просвіти виборців та навчання органів влади, відповідальних за адміністрування і безпеку виборів.

Як забезпечити можливість проголосувати широкому колу виборців?

• Доступ до виборів для зовнішньо та внутрішньо переміщених осіб має стати обов’язковою частиною організації процесу. Якщо мільйони людей не зможуть проголосувати лише тому, що змінили місце проживання — це буде порушенням фундаментального права. Разом із цим необхідна перевірка для запобігання фальсифікаціям.
• Вибори не мають наражати людей на небезпеку. Там, де немає електрики, зв’язку і гарантій безпеки, не може бути повноцінного голосування. Усе це потребує рішень на рівні законодавства і технічної готовності.
• Військовослужбовці, які ризикують життям, також мають бути забезпечені виборчими правами. Це не жест вдячності — це питання рівності. Ідеться не тільки про їхнє право обирати, а й бути обраними. Гарантування представництва військових у парламенті та надання можливості балотуватися — це частина широкої дискусії про нову політичну культуру.

Як чинити з правом голосу для колаборантів?

• Питання люстрації під час війни залишається болючим. З одного боку, ми маємо запит суспільства — не допускати колаборантів до участі у виборах. З іншого — право голосу не можна обмежувати без суду і доказів. Це питання має бути врегульоване чітко: де межа між справедливістю і вибірковими репресіями?

Як гарантувати право бути обраним під впливом наслідків війни?

• Чи має людина, яка змушена була покинути рідне місто, право брати участь на місцевих виборах у цій громаді? У контексті цензу проживання ми маємо враховувати особливості нової реальності: мільйони українців зараз мешкають не вдома, але активно підтримують зв’язок зі своєю громадою. Ідеться не тільки про механізми голосування, а й про довіру: люди мають бути впевнені, що їхній голос врахують і що вони не будуть дискриміновані, бо не живуть «за місцем реєстрації».
• Громадяни, що зараз перебувають за кордоном, покинувши країну після 24 лютого — це не громадяни, що здійснили свідомий вибір, а зробили це за форс-мажорних обставин. Пасивне виборче право має бути забезпечене для осіб, які виїхали, і не має ставитися під сумнів через голосування з іншої країни. Права людини — це не питання політичної доцільності та не сфера впливу окремих політичних груп.
• Водночас варто також враховувати, що нехтування конституційним цензом осілості може призвести до невизнання результатів виборів та їхньої легітимності. 

Як готуватися до виборів, щоб не втратити довіру?

• Вибори не повинні ставити під загрозу життя людей. Слід чітко проаналізувати загрози й підготувати план дій для захисту як виборців, так і членів комісій. Мають бути враховані й терористичні загрози, і обмеження свободи пересування в певних регіонах.
• Організації працюють над тим, щоб забезпечити інформаційну безбар’єрність: люди з інвалідністю, ті, хто перебуває в ізоляції або вимушено переміщені, мають отримати доступ до виборчого процесу.

Що робить громадянське суспільство?

• Було проведено десятки зустрічей — з народними депутатами, представниками Центральної виборчої комісії та іншими зацікавленими сторонами, щоб сформувати повне уявлення про позицію державних інституцій щодо підготовки до виборів. 
• Варто розуміти: голос громадянського суспільства у цьому процесі є не менш важливим. У 2023 році понад 250 авторитетних організацій підписали спільну заяву щодо необхідності підготовки до виборів — хоча спочатку планувалося лише 100 підписантів. Це показало масштаб запиту на участь та готовність брати відповідальність. А у лютому 2025 року понад 400 громадських організацій підписали заяву про неможливість проведення демократичних виборів без сталого миру. 
• Необхідно зосередити зусилля на адвокаційних кампаніях для захисту виборчих прав та залучати широку громадськість до обговорення виборчих питань.

Як висвітлювати вибори, без шкоди процесу?

• Ми маємо негативний досвід, коли на місцевих виборах 2020 року зустрічалися випадки, що порядок (правила) заповнення бюлетеня був незрозумілим деяким виборцям.
• Виборцям необхідно забезпечити можливість знати, де та як отримати інформацію про кандидатів. Доступне інформаційне поле означає незалежність людей у цьому контексті, перспективу самостійного ознайомлення та власних висновків. 
• Потрібно зважати на баланс між свободою слова та інформаційною гігієною. Дезінформація, пропаганда і тиск — усе це загрози, які легко можуть змінити результати. Медіаграмотність — це ключ, аби розуміти, де є дезінформація, а де даними маніпулюють. В еру соцмереж це стало напрочуд легко зробити. Важливо забезпечити різноманітність медіа та їхню незалежність від політичного впливу.

Матеріал підготувала волонтерка Центру громадянських свобод Олеся Лелека.