Випустили рекомендації для медійників «Як розповідати про звільнення українців з російської неволі?»

Центр громадянських свобод разом з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, Інститутом масової інформації та соціальним психологом Іллєю Бачуріним створили рекомендації для медійників і комунікаційників — про те, як говорити про звільнення українців з російської неволі так, щоб не нашкодити. Професійно, з повагою та обережністю до тих, кого це стосується. 

«Коли ми розповідаємо про звільнення з неволі — важливо не забувати: за кожною новиною стоять живі люди. Їхній біль, досвід і гідність. Водночас світу важливо знати правду про злочини Росії», — зазначає Центр громадянських свобод.

«Ці рекомендації з’явилися у відповідь на дуже реальну і складну практику, з якою стикаються медійники та комунікаційники. Як коректно висвітлювати тему звільнення українців з полону? Бо кожен такий сюжет — це завжди баланс між суспільним інтересом і гідністю людей, які пройшли через крайній досвід насильства.

Цю роботу ми робили спільно: Центр громадянських свобод, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Інститут масової інформації, а також наш think tank психологів, яку я представляю.

Наш внесок полягав у тому, щоб додати до юридичних, етичних та професійних стандартів ще й психологічну і травмо-інформовану оптику. Тобто як працювати з людьми, які можуть бути дуже вразливими після пережитого досвіду неволі.

Ми орієнтувалися як на сучасні підходи травма-інформованої роботи, міжнародні практики BBC, Dart Center for Journalism and Trauma, клінічні дослідження про посттравматичний стрес, так і на досвід наших українських колег і організацій, які щодня працюють з людьми, які пережили травму після звільнення. Ми також узагальнили, інтегрували та адаптували для більш зручного включення в редакційні політики кожну рекомендацію — щоб був приклад\ антиприклад і роз’яснення.

Основна ідея була в тому, щоб допомогти журналістам зробити свою роботу так, щоб з одного боку суспільство мало доступ до правди про російські злочини, а з іншого — щоб звільнені не зазнавали вже медійного тиску, який може мати наслідки для їхніх психічного і фізичного здоров’я. Щоб залишити за людьми право контролювати, скільки та про що вони готові говорити. Це про гідність, повагу до меж, делікатність, професійну чутливість і людяність», — ділиться Ілля Бачурін.

«Ми з колегами консультувалися з психологами, опрацьовували практичні кейси, враховували запити звільнених і досвід польових журналістів. Важливо було не просто “заборонити шок”, ми точно проти стерильності медійного простору в умовах війни. Важливо було запропонувати етичні і дієві альтернативи, практичні рішення: як ставити питання, як знімати, коли зупинитися, як розповісти історію так, щоб не травмувати, і при цьому поінформувати суспільство. Тому ці рекомендації не про обмеження свободи слова. Вони про силу свідомої журналістики, яка інформує про суспільно важливі речі професійно і відповідально, без експлуатації емоцій. На нашу думку, в центрі роботи з такими історіями має бути жива людина, яка повертається з темряви, повага до її гідності і співпереживання до її досвіду», — додає директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк. 

Подивитися та завантажити рекомендації можна за покликанням.