В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа “Хізб ут-Тахрір“

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

“Кримська четвірка“

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші…

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017