«Укриття — це не просто підвал». Координаторка моніторингової групи ОЗОН про те, якими мають бути бомбосховища

Від початку повномасштабного вторгнення група громадського моніторингу ОЗОН перевіряє бомбосховища в різних містах України. Менеджерка проєктів Центру громадянських свобод і координаторка ОЗОН Іванка Мальчевська розповіла газеті «Експрес», чим мають бути облаштовані укриття та яка наразі ситуація з ними насправді. 

Як зазначає Іванка, вимоги щодо укриттів чітко прописані в наказі МВС №579. Зокрема, мають бути маркування напрямків руху, які ведуть до укриття, а також інформаційні таблички на вході. Бомбосховища повинні бути облаштовані вентиляцією, каналізацією, туалетом, водопостачанням. А ще там мають бути місця для сидіння й декілька розеток. Насправді ж, наявність туалерту — це рідкість, але такі приклади все ж є.

В Києві, за даними ОЗОН, лише 48% з бомбосховищ мали позначки «Укриття» з напрямком руху, стільки ж були відкриті або на місці був комендант із ключем від укриття. 62% перевірених укриттів мали несправне електропостачання. А у 27% бомбосховищ не вдалось знайти за тими адресами, які були позначені на карті.

«Одне з найболючіших питань: доступ до укриттів для маломобільних груп. Приміром, з-поміж сотні перевірених бомбосховищ у Києві лише 13 виявились доступними для осіб з інвалідністю, бо це паркінги. Тоді як у підвальних приміщеннях будинків усіх міст відсутні пандуси та й місця для їх встановлення немає. Тому органи влади мають розробити альтернативне рішення, як зробити укриття доступними для такої групи громадян. Після кожного моніторингу ми готуємо рекомендації, які передаємо місцевим органам влади. Хоч, чесно кажучи, реакцію отримуємо не завжди. І це сумно, бо йдеться про вкрай важливе питання безпеки громадян», — розповідає координаторка ОЗОНу.