У Франкфурті відбувся показ фільму «Голос Вікторії: щоденник викраденої вчительки»
7 листопада в Українському координаційному центрі Франкфурта відбувся показ документального фільму «Голос Вікторії: щоденник викраденої вчительки», створеного Центром громадянських свобод.
Ця стрічка розповідає історію Вікторії Андруші — української вчительки математики та інформатики, яку російські військові викрали з батьківського дому в Чернігівській області. Її майже пів року тримали у Курському СІЗО, де з нею знущалися морально та фізично. Вікторію вдалося звільнити 29 вересня 2023 року.
Після перегляду фільму відбулася дискусія «Вижити в неволі: свідчення, правда та боротьба за справедливість». Модерувала обговорення Ольга Новікова, директорка Маріупольського кінофестивалю «Кіно і ти», яка поділилася власним досвідом тривалого очікування на повернення свого сина з полону. Участь у дискусії взяли режисерка фільму і менеджерка взаємодії зі ЗМІ Центру громадянських свобод Анна Трушова, менеджерка партнерської взаємодії Центру громадянських свобод Сергіна Тарнавська, правозахисниця й колишня бранка Людмила Гусейнова, а також експерт Центру громадянських свобод, доктор політичних наук Михайло Савва.
Анна Трушова поділилася ідеєю створення стрічки, підкресливши, що історія Вікторії — це лише один з багатьох прикладів насильницького викрадення українських цивільних. Вона наголосила, що Центр громадянських свобод зібрав безліч свідчень про воєнні злочини, і публічний розголос стає потужним інструментом для привернення уваги світової спільноти та домагання справедливості. «Такі свідчення є основою майбутньої доказової бази, яка знадобиться для суду над воєнними злочинцями», — підкреслила вона.
Окрему увагу приділили зусиллям правозахисників, які невтомно працюють для повернення незаконно утримуваних українців додому. Сергіна Тарнавська відзначила: «Ми робимо все можливе, інколи навіть неможливе, і будемо це робити, поки усі наші громадяни не повернуться додому. Справедливість не приходить сама по собі — її потрібно створювати».
Реалії утримання українців у неволі є особливо близькою темою для Людмили Гусейнової, яка сама пройшла російські тюрми. Вона розповіла про тяжкі умови, психологічний тиск і тортури, яких зазнають українські жінки. «Нам важливо, щоб кожна жінка, навіть пройшовши через тортури, повернулася додому живою. Але, на жаль, реальність жорстока: не всі повертаються. Доля Вікторії Рощиної, журналістки, яку вбили в російській буцегарні, нагадує, якою є ціна, яку платять наші люди за свободу», — зазначила Гусейнова.
Своєю історією також поділився Олексій, наймолодший захисник Маріуполя, який повернувся з російського полону після більш ніж двох з половиною років ув’язнення. Його розповідь про нестерпні умови, нестачу харчування і фізичні випробування розкрила жорстокість, з якою стикаються українські полонені.
Завершив обговорення доктор політичних наук та експерт Центру громадянських свобод Михайло Савва. Він наголосив на правових аспектах цієї трагедії, підкресливши, що захоплення цивільних осіб і їхній обмін на військовополонених є грубим порушенням Женевських конвенцій. «Цивільних не можна утримувати як заручників — це пряме порушення міжнародного права, яке вимагає жорсткої міжнародної реакції», — зазначив Савва, додавши, що ці злочини потребують рішучої реакції з боку світової спільноти.
Ця подія стала частиною кампанії «Звільнити без умов і обмінів», що закликає міжнародну спільноту тиснути на Росію для звільнення всіх незаконно ув’язнених українців. За оцінками правозахисників, понад 7000 українських цивільних осіб досі перебувають в російській неволі.
