У Центрі громадянських свобод обговорили відповідальність РФ за удари по критичній інфраструктурі

26 березня Центр громадянських свобод провів правозахисний клуб на тему «Від національних проваджень до орденів МКС: відповідальність РФ за удари по критичній інфраструктурі». Зустріч відбулася в закритому форматі.

Вихідною точкою дискусії стало розуміння – атаки на критичну інфраструктуру мають не поодинокий, а системний характер. Йшлося про формування певного патерну дій, зокрема про використання інфраструктури як інструменту впливу на цивільне населення. Такі атаки розглядалися не лише як фізичне руйнування об’єктів, а як дії, що спричиняють масштабні та довготривалі наслідки, включно з екологічною шкодою, поширенням небезпечних речовин, психологічним тиском на населення.

Значна частина дискусії стосувалася саме правової кваліфікації. Учасники обговорювали, чи доцільно розглядати такі атаки як злочини проти людяності, чи варто шукати інші підходи. Зокрема через склади злочинів, де простіше довести елемент умислу — такі як катування, геноцид або тероризм. Звучала думка, що доведення наміру у випадку злочинів проти людяності може бути значно складнішим, що створює додаткові ризики для ефективності розслідувань.

Системний характер атак і їхні наслідки

Обговорювали співвідношення національних розслідувань і роботи Міжнародного кримінального суду. Учасники правозахисного клубу висловили свою підтримку розслідуванню, що здійснює МКС, в межах якого видали низку ордерів на арешт російських військових командирів найвищого рівня. Проте наголосили – необхідно врахувати принцип комплементарності та координації дій, щоб українські розслідування не суперечили або не ускладнювали роботу Офісу прокурора МКС. 

При цьому доступна інформація обмежена, є багато невідомих, що ускладнює створення цілісної стратегії розслідування. Учасники правозахисного клубу припускають, що будуть нові ордери на арешт у справі про розслідування ударів по українській критичній інфраструктурі. Щоправда, не обовʼязково про такий крок повідомлять публічно. Ймовірною підставою для засудження тих осіб, щодо яких МКС вже видав ордери, мають стати їхні накази про вчинення злочинів проти людяності.

Практичні кейси та подвійні удари

Практичний вимір став одним із ключових у дискусії. Учасники підкреслювали розрив між теоретичними підходами міжнародного права та їх застосуванням у національній системі. Навіть при напрацьованих міжнародних стандартах, у національному кримінальному процесі залишається багато невизначеностей, як саме ці підходи мають реалізовуватися на практиці.

Найбільше питань викликала тема доказування. А саме – які саме докази можуть бути достатніми для фіксації наслідків атак: чи йдеться про офіційні документи органів влади, чи необхідні свідчення постраждалих, і якщо так — то в якій кількості. Як саме доводити наслідки для населення та де проходить межа достатності доказів у справах про злочини проти людяності.

Важливі – експертні висновки. Звучала думка, що саме вони можуть стати ключовим елементом доказової бази, особливо коли йдеться про такі складні категорії, як системність, масштабність або наявність політики. Поняття «політики» не обов’язково має бути зафіксоване у формальному документі, а може виводитися через сукупність дій і повторюваних патернів.

Також обговорювали окремі практичні кейси, зокрема ситуації, коли внаслідок ударів гинуть працівники інфраструктури або рятувальники. Учасники правозахисного клубу вважають, що кваліфікація певних дій як злочинів проти людяності не виключає кваліфікації таких дій ще й як воєнних злочинів. При цьому, оскільки удари критичній інфраструктурі України відбуваються в умовах збройного конфлікту, при кваліфікації таких дій як злочинів проти людяності доцільно встановлювати, які конкретно норми міжнародного гуманітарного права порушували зазначені дії.

Не виключено, що навіть один складний напад на критичну інфраструктуру, що відбувся впродовж доби чи навіть кількох годин, може бути кваліфікований як злочин проти людяності. Співрозмовники наголошували на необхідності тримати в голові цілісну правову картину порушень міжнародного права, що систематично допускаються російською стороною. Українське розслідування ударів по критичній інфраструктурі як злочинів проти людяності також має торкнутися осіб, що посідають високі посади в російській військовій та владній вертикалі, хоча й не охоплювати тих осіб, що опинилися у фокусі уваги МКС, на їхню думку.

Екологічний вимір атак

Окрему увагу приділили питанню екологічного виміру таких атак. Екологічна шкода може виступати не лише як наслідок, але і як елемент, що впливає на подальшу кваліфікацію діянь, зокрема в контексті злочинів проти людяності. Учасники звернули увагу на підходи, які формуються на міжнародному рівні, де екологічні наслідки – фактор, що може призводити до ширших гуманітарних наслідків.

В блоці доказування саме в українському кримінальному процесі учасники підкреслили – підходи МКС не можуть бути автоматично перенесені. Також залишається відкритим питання, як саме доводити відповідні наслідки та які стандарти доказування застосовувати в межах національного законодавства.

Обговорення показало, що попри наявність міжнародних підходів і вже розпочаті розслідування, значна частина питань залишається відкритою. Зокрема, про вибір правової кваліфікації, визначення меж доказування, встановлення наслідків та координацію між національними органами та міжнародними інституціями.

Вони потребують уточнення та спільного напрацювання — як у практиці розслідувань, так і на рівні експертного обговорення.

Цей захід профінансований Європейським Союзом. Його зміст є відповідністю Центру громадянських свобод і не обов’язково відображається поглядами Європейського Союзу.