Треба дійти туди, куди хотіли: ключове з експертного обговорення результатів цьогорічної спроби імплементації Римського статуту

Закон, прийнятий у жовтні Верховною Радою, що імплементує положення Римського статуту має ряд недоліків, наголошують правозахисники. Нові законодавчі положення викликають питання щодо їхнього застосування на практиці та потребують подальшого доопрацювання. 

Цього року український парламент нарешті ратифікував та додатково прийняв відповідний імплементаційний закон, котрий фактично завершив процедуру ратифікації Римського статуту, що тривала понад два десятиліття. Попри з аналізу прийнятий імплементаційний закон від 9 жовтня ц.р., зробленого експертами Центру громадянських свобод має, насправді не виконав свою повну роль. Про це правозахисники та залучені фахівці говорили в межах круглого столу Центру громадянських свобод та ініціативи «Трибунал для Путіна» «Римський статут та його імплементація: що і як працюватиме?», який пройшов 13 листопада.

Офіційно Україна стане учасницею Римського статуту з 1 січня 2025 року, а певні положення, зокрема Кампальські поправки щодо злочину агресії, набудуть чинності лише з 2026 року. Експертне обговорення імплементації Римського статуту мало на меті звернути увагу фахівців на те, які переваги і вади має імплементаційний закон та те, що як повинен продовжуватися цей процес, адже він не є закінченим. 

Є низка головних новел імплементаційного закону, які можна оцінити позитивно, зазначає програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський. До них, зокрема, як зазначив правозахисник, можна було б віднести запровадження універсальної юрисдикції щодо злочинів за міжнародним правом, хоча й не має процедур її реалізації, запровадження інституту командної відповідальності, автономна криміналізація злочинів проти людяності та нова редакція статті 442 Кримінального кодексу по геноциду, що тепер краще відповідає міжнародному праву. 

Попри це, імплементаційний закон має багато проблем та недоліків, котрі потребують належного опрацювання щодо відповідності нормам Римського статуту, наголошує Костянтин Задоя, експерт Центру громадянських свобод, кандидат юридичних наук, професор КНУ імені Тараса Шевченка. Загалом фахівець виділяє 3 типи проблем імплементаційного закону:

• зміни, що не сталися,
• зміни, що принесли нові проблеми чи поглибили старі,
• проблеми, що приховані у, в цілому, позитивних змінах.

Позитивними є зміни формулювання злочину геноциду, поява злочинів проти людяності та командної відповідальності у статтях Кримінального кодексу. Але і в таких змінах криються юридичні деталі, що на практиці можуть викликати проблеми, вважає експерт.  «Проблемою є те, що формулювання серйозної шкоди в формулювання злочину геноциду не відображає його повного розуміння за міжнародним правом, де перелік таких можливих діянь не є вичерпним. До прикладу, у практиці Міжнародного кримінального суду проявом серйозної шкоди є і насильницьке переміщення. На мій погляд, це треба було переформулювати», – зазначає Костянтин Задоя. 

Іншими проблемними моментами імплементаційного закону є те, що розширене поняття катування все одно не відповідає формулюванню цього злочину у Римському статуті, а у статті 438 Кримінального кодексу, котра відтепер має назву “воєнні злочини”, так і немає каталогу воєнних злочинів відповідно до положень самого Римського статуту.  Це, своєю чергою, створює вади у криміналізації, зазначає експерт. 

Водночас  Аркадій Бущенко, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду України, переконаний, що ключову роль у цьому процесі має також відігравати національна правова система. «Ми маємо створювати національне законодавство на підставі принципів тлумачення Римського статуту та пристосувати його положення до того, що існує в нас, а не дослівно включати переклад Римського статуту в національний закон», — вважає суддя. 

Аліна Павлюк, координаторка проєктів Ukrainian Legal Advisory Group, Коаліція «Україна. П‘ята ранку», вважає, що наразі можна говорити лише про косметичний ремонт положень Кримінального кодексу, наслідки якого будемо розглядати дуже довго. Тому важливо розробляти подальші зміни. Крім того, як каже експертка, буде дуже цікаво слідкувати, як ці норми реалізовуватимуться на практиці у щоденній правовій практиці слідчих та прокурорів. «Додаткових змін потребують  положення кримінального процесу, до прикладу, щодо доказування», – переконана юристка. 

В цілому, усі експерти прийшли до спільної думки щодо того, що імплементаційний закон не зміг врахувати всі необхідні зміни процесу імплементації Римського статуту в українське законодавство. З огляду на це, потрібна консолідація органів влади, правозахисників та науковців для вироблення спільних рішень для закінчення імплементації. На сьогодні в парламенті є проєкт закону № 11538, однак він має багато критичних зауважень, оскільки повністю суперечить всім раніше прийнятим законам щодо цього питання. З іншого боку, є проєкт закону №2689, що був давно прийнятий парламентом і знаходиться на підписі у президента вже понад два роки.

Міжнародні злочини скоюються в Україні з початку агресії Росії, з 2014 року, і до сьогодні ми не маємо належного правового регулювання, котре б забезпечило належний розвиток практики розслідування цих злочинів. 

Відеозапис круглого столу можна переглянути на сторінці Центру громадянських свобод. Презентацію Костянтина Задої щодо проблем змін імплементаційного закону доступна за посиланням.