«Система допомоги й підтримки цивільних, що повертаються з російської неволі, має бути зрозуміла і доступна». Учасники тематичного круглого столу

Чи в Україні є усе необхідне для того, щоб цивільні, які повертаються з російської неволі, могли інтегруватися до повноцінного життя? Про це дискутували учасники міжсекторального круглого столу, присвяченому реінтеграції та реабілітації звільнених. Цей круглий стіл організував Київський хаб з прав людини спільно з Центром громадянських свобод 30 жовтня у «Освіторія Хаб».

Подія підсвітила різні аспекти шляху повернення цивільних до нормального життя — починаючи від моменту, як ті уперше ступають на рідну землю після неволі, і закінчуючи викликами реабілітації, розв’язанням соціальних та організаційних питань.

Олена Юзвак, яка на початку жовтня дочекалась повернення сина з неволі, а до того сама пережила катування росіян у 2022 році, говорить, що після визволення люди перебувають в стані соціальної депривації та дезорієнтації. Звичні для речі можуть здатися їм абсолютною новинкою. Наприклад ті, хто був ув’язнений росіянами ще за часів АТО і провів за ґратами багато років, можуть не знати, хто такий сімейний лікар або що таке ЦНАП. Зрештою, вони не знають, чи живі їхні рідні й що сталося вдома за їхньої відсутності.

Цим людям потрібен всебічний супровід і негайне відновлення документів. Чоловіки мають отримати відстрочку на час фізичної та психологічної реабілітації та фіксації свідчень. Поза тим, як відзначає пані Олена, держава вже значно краще піклується про тих, кого визволяють з полону, однак чимало моментів потребують доопрацювання.

З іншого боку, реінтеграція неможлива без взаємодії з соціумом, переконана керівниця організації «Блакитний птах» Ганна Мокроусова. Вона наголошує, що важливим аспектом є чітка і зрозуміла програма державної підтримки для всіх, хто повертається з неволі. А супровід не повинен перетворюватися на дискримінацію.

Під час круглого столу Людмила Янкіна з ГО «Civis Fortis» озвучила перелік основних проблем, з якими стикаються звільнені цивільні на волі:

• Відсутність чіткого правового статусу. Звільнені цивільні можуть оформити лише статус ВПО. Натомість це допомагає у взаємодії з, наприклад, системою охорони здоров’я, під час якої має враховуватися травматичний досвід людей.
• Затягнутість всіх процедур: відновлення документів, встановлення факту полону, трудові відносини тощо. У людини немає ресурсів до життя і, ймовірно, житла. Водночас можливості вийти з цієї ситуації для неї також не видно.
• Відсутність оперативної підтримки. А саме — фінансової допомоги, яку людина після повернення може отримати без зайвих процедур.
• Недостатньо тривала психологічна реабілітація. 21 день, що передбачений державою, надто малий строк для того, щоб людина могла належно реабілітуватися. Після повернення треба значно більше часу.
• Проблеми з працевлаштуванням та житлом, які підсилюють одна одну. Центри зайнятості не знають, як взаємодіяти з тими, хто був у неволі. Також для звільнених цивільних не існує спеціального житлового фонду.

Допомога — це підтримка, завдяки якій людина могла встати та піти далі після того, як вона впала, каже керівник «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець. Організація працює з бранцями та їхніми сім’ями вже понад 10 років. Якщо від 2014 року росіяни ув’язнювали активістів за політичними мотивами, то після 2022-го ситуація кардинально змінилась — достатньо просто жити на тимчасово окупованих територіях. Це вимагає переосмислення законодавства, де зараз йдеться про механізм підтримки тих, кого ув’язнили за протидію окупантам. Допомога має надаватися всім, для цього слід розробити чіткий недискримінаційний механізм.

Олег Гущин з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими каже, що з такими викликами раніше ніхто не стикався, а отже всі напрацювання є постфактум реакцією. Через це не завжди виходить врахувати всі фактори. Розмова під час круглого столу підсвітила певні деталі й нюанси, які будуть корисні в доопрацюванні механізмів і процедур. 

Поки ж цього не сталося, саме громадський сектор має люфт для швидкого реагування там, де держава ще не зуміла налагодити систему. Лише централізована, доступна кожному і продумана підтримка може забезпечити гідне повернення і реінтеграцію звільнених цивільних до нормального життя.

Міжсекторальний круглий стіл спільно провели Київський хаб прав людини та Центр громадянських свобод у співпраці з Норвезьким Гельсінським комітетом та за підтримки Norad.