Свобода мирних зібрань під час війни: що варто знати ініціаторам акцій?

7 червня, під час події, яку організував Центр громадянських свобод та Київський хаб прав людини у межах фестивалю Docudays UA, учасники обговорили, як зараз реалізується право на протест, з якими викликами стикаються активісти, і як змінюється підхід поліції до мирних зібрань. Модерувала зустріч координаторка проєкту Київського хабу прав людини, за сумісництвом — координаторка Моніторингової групи ОЗОН Центру громадянських свобод, Іванка Мальчевська. А спікером події — Вадим Ушаков, заступник начальника відділу превентивної комунікації управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Києві.

Попри війну, в Україні зберігається можливість організовувати мирні зібрання. Це –  результат багаторічної еволюції у ставленні держави до протестів, а також запровадження нових практик поліціювання, зокрема — скандинавської моделі діалогу. За мотивами цієї розмови ми зібрали головні тези і практичні рекомендації, які можуть стати в пригоді всім, хто вдається до інструментарію мирних зібрань. 

Поліція діалогу: в чому її особливості і як вона працює?

В Україні вже понад 8 років діє поліція діалогу – підрозділ, який супроводжує мирні зібрання, підтримує зв’язок між організаторами, учасниками акцій, органами влади. Модель для її створення запозичили зі скандинавських країн і адаптували під специфіку українських реалій.

Три ключові принципи роботи, якими послуговується поліція діалогу:

1. Володіти інформацією від підготовки напередодні акції і після її завершення, знати її контекст.
2. Комунікація і сприяння через постійний контакт із організаторами, а також готовність вирішувати ситуації, запобігаючи їх ескалації.
3. Диференційований підхід, тобто розуміння, що не всі учасники протестів однакові, і до кожного потрібен відповідний підхід.

Що важливо знати організаторам мирних зібрань:

1. В обов’язках поліції діалогу – супровід акції від самого початку. Вони телефонують напередодні, з’ясовують формат, очікувану кількість учасників, домовляються про логістику, зокрема й про комунікацію з владою.
2. Їхнє завдання –  допомогти організаторам акції реалізувати свою мету. У тому числі через сприяння у налагодженні контактів з органами влади й донесення повідомлень від ініціаторів зібрання.
3. Наявність діалогу не виключає конфліктів, але дає шанс зменшити їх. Наприклад, у випадках, коли протест може перерости в насильницькі дії, поліція оцінює ризики й часом свідомо не втручається, щоби не загострювати ситуацію. Водночас фіксує факти порушень, які будуть передані в роботу після акції.

Чому важливо моніторити роботу поліції?

Моніторинг роботи поліції – передумова для удосконалення цієї інституції. Під час взаємодії з правоохоронним варто зважати на елементи ідентифікації – наявність жетонів і шевронів, дотримання стандартів застосування сили та етичність поводження поліції з громадськістю.

Наприклад, на основі звітів, які готує «ОЗОН» відбуваються службові розслідування, керівництво приймає рішення про додаткове навчання для особового складу чи вдається до корегування поведінки працівників в інший спосіб.

Практичні поради для організаторів акцій:

• Встановіть контакт із поліцією діалогу заздалегідь. Це знизить імовірність виникнення конфлікту і підвищить ефективність вашої акції.
• Плануйте сценарії розвитку подій. Визначте, хто відповідальний за комунікацію з поліцією та як діяти в разі провокацій.
• Пам’ятайте про учасників із травматичним досвідом. Організовуйте простір так, щоб вони почувалися безпечно.
• Фіксуйте дії поліції. Це ваш інструмент захисту і підстави для оскарження дій у разі порушень.

Свобода мирних зібрань – це не лише право, а й інструмент громадського впливу. Його ефективність залежить від того, як підходять до його організації активісти, ініціативи, спільноти. Розуміння механізмів взаємодії з поліцією діалогу та іншими структурними підрозділами  допомагає зберегти людську гідність, навіть у складних умовах, та досягти результатів, які ініціатори акцій ставлять перед собою.