Саме 12 січня 1972 року була велика хвиля арештів української інтелігенції. КДБ розпочав спецоперацію, другу після 1965 року, проти самвидаву, щоб нейтралізувати інтелектуальну еліту, свідомих українських патріотів.

На жаль, і сьогодні є українські політичні в’язні. Тільки стіни спротиву посунулись – тепер вони і в РФ, на окупованому півострові та на підконтрольній терористам території. Але ми віримо, що звільнимо наших співвітчизників, які боролись за правду та справедливість!

40 років тому у Львові та Києві розпочався погром шістдесятників

Львів – 12 січня 1972 року різдвяна коляда для багатьох українських інтелігентів завершилась арештом. У Львові та Києві 40 років тому кадебісти арештували 19 осіб. Серед них були Василь Стус, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Калинець, Стефанія Шабатура, Євген Сверстюк та інші шістдесятники.

КДБ розпочав спецоперацію, другу після 1965 року, проти самвидаву, щоб нейтралізувати інтелектуальну еліту, свідомих українських патріотів. 40 років тому розпочався погром українського шістдесятництва.

Новий рік і Різдво у Львові у 1972 році провів поет Василь Стус. Він долучився до учасників вертепу, організованого українською діячкою, лікарем, дружиною В’ячеслава Чорновола Оленою Антонів.

Це був виклик шістдесятників комуністичній владі, яка нищила українські традиції, забороняла релігійні свята, нав’язувала атеїзм. Коштами, зібраними від коляди, планували допомогти політв’язням і надати на випуск «Українського вісника», що його видавав Чорновіл.

Незабутній львівський вертеп 1972

З колядою ходили від помешкання до помешкання творчих людей і гадки тоді не мали, що радянська влада готує масові арешти і камери у слідчих ізоляторах…

Учасники вертепу, ті, хто мав причетність до самвидаву, люди зі власною позицією й переконаннями особливо цікавили КДБ. 12 січня 1972 року були арештовані Василь Стус, Стефанія Шабатура, Ірина Калинець, Іван Світличний, Леонід Плющ,Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий та інші.

Сумний вертеп 1972 року у Львові

У помешканнях проводились обшуки, вилучалась література, пригадує поет-шістдесятник Ігор Калинець, якого арештували через кілька місяців після дружини.

«У 60-і роки був час самвидаву, по руках ходили різні речі, вірші Симоненка і Костенко, великі праці. Перші арешти у Львові відбулись у 1965 році. Тоді з’явився наш ідеолог шістдесятництва Чорновіл. Це тоді була перша хвиля арештів. У 1966 році у Львові відбувались суди і приходило дуже багато людей, і міліція не давала собі ради. Пожежники водою розганяли людей. Це була перша політична демонстрація за совєтського Львова. Потім були арешти і вбивства. Чорновіл створив Комітет захисту політв’язнів на початку 70-х і почав виходити самвидавівський журнал «Вісник» Чорновола. КДБ зрозумів, що не залякав людей. І тут прийшло 12 січня 1972 року, коли масово арештували інтелігенцію, яка розповсюджувала самвидав. Я протестував проти судів і арешту дружини. Це була найбільша репресивна хвиля в Радянському Союзі. Потім ще тривали поодинокі арешти аж до кінця 80-х», – розповів Ігор Калинець.

Світлини з 1972-го нагадують про сумні роковини

У 1972 році були засуджені 89 шістдесятників, з них 55 – із Західної України. Судові процеси тривали до осені. Майже всіх арештованих засудили.

«Люди не боялись приходити під обласний суд. Звісно, реагували на ці судові процеси у Львові по-різному. Хтось старався переходити на інший бік дороги, щоб не зустрітись. Але я не чувся, що ми залякані. Ми підтримували один одного. Художник Богдан Сорока довідався, що в мене буде обшук, то він прийшов до мене свідомо, щоб я не був самотній. Він був останньою людиною, кого я бачив зі своїх друзів ще на волі. Не весь Львів був переляканий», – пригадав поет.

Сьогодні у львівському етнографічному музеї зберуться шістдесятники, щоб згадати сумні роковини, згадати тих, кого вже немає поруч.

У музеї представлені світлини того часу, а також відбудеться презентація книжки Михайла Шевеля з Дніпропетровська «Ув’язнена юність». Михайло Шевель поділився своїми спогадами про свій арешт КДБ у Трускавці. Він, тоді учень 9 класу, був засуджений лише за лист, в якому описав свої юнацькі враження від рідного села батьків на Дніпропетровщині, порівнявши його з галицькими селами. Михайлові Шевелю вдалося тоді вижити.

Оприлюднено на сайті “Радіо Свобода” 12.01.2016: http://www.radiosvoboda.org/a/24449106.html