05.09.2023

Сила науки, етики та розуму: що таке гуманізм і як світова спільнота просуває його цінності

Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова виступила на двадцятому Всесвітньому гуманістичному конгресі у Данії. Раз на три роки ця подія проводиться у тій чи іншій країні й збирає понад тисячу людей, які готові змінювати світ. Розповідаємо, в чому полягає глобальна ідея гуманізму, хто може вважати себе гуманістом і яких головних принципів має дотримуватися, на що впливають подібні події та з чим виступала цьогоріч на конгресі Олександра.

Раз на три роки організація Humanists International проводить неймовірну та важливий Всесвітній гуманістичний конгрес. Наймасштабнішу подію у світі, де збираються гуманісти та гуманістичні організації, а це понад 1000 делегатів з 60 країн світу. Кожен раз організацію конгресу бере на себе організація-член Humanists International у своїй країні. 

Взагалі перший Гуманістичний конгрес відбувся аж у 1952 році в Амстердамі. Його заснували для того, щоб створити глобальний гуманістичний рух, який захищає права людини. Учасники таких подій змогли б обговорювати та формувати важливі меседжі, а потім просувати гуманістичні цінності у всьому світі. По суті це потужне ком’юніті, яке мало розростатися з кожною конференцією, в результаті впливало б на міжнародну політику та об’єднувало різних людей навколо світогляду гуманізму. 

Остання ж подібна подія відбулася аж у 2014 році в Оксфорді, Англія, коли її готувала організація Humanists UK. Наступні гуманістичні конгреси у 2017 (Сан-Паулу, Бразилія) та 2020 (Маямі, США) роках скасувалися — через візові обмеження Трампа та пандемію коронавірусу відповідно. 

І от нарешті у 2023 році Humanists International знову зібрала розумних і впливових у Копенгагені, Данія — 4-6 серпня. Самі організатори теж були вкрай раді відновленню багаторічної традиції: «Ми сподіваємося, що це буде шанс зміцнити міжнародну гуманістичну співпрацю через майже десятиліття з того часу, як у нас востаннє була можливість зібратися на великому міжнародному гуманістичному конгресі».

ЦЬОГОРІЧНИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ

Цьогорічна подія, вже 20 за рахунком, охоплювала тему «Побудова найкращої демократії за допомогою гуманістичних цінностей». Адже демократія є однією з основних цінностей гуманізму. Це поняття всеохопне: механізм стримувань і противаг, який захищає всю систему; права та інтереси меншин; ефективно функціонуюче громадянське суспільство; прагнення до переговорів і компромісів; здатність розрізняти особистість і думку; здатність співіснувати попри різні погляди на речі. Проте головне — це здатність визнати, що деякі цінності є настільки фундаментальними, що під загрозою стоїть сама суть демократії.

Як зазначили організатори конференції, коли гуманістичний рух востаннє зібрався на всесвітній конгрес у 2014 році, на горизонті демократії були темні хмари. Популізм, фейкові новини, націоналізм ідентичності та авторитарні, навіть екстремістські, релігійні та політичні рухи та уряди. Проте навіть у часи злагоди та процвітання, а це точно не зараз, демократія потребує підтримки та роботи над своїм збереженням. Тому на події розглянули, що таке дієва демократія та що їй загрожує. А також які гуманістичні цінності можуть сприяти розбудові сильних і ефективних демократій.

Серед спікерів цього року були: датсько-британська активістка за права жінок та ЛГБТК+ Сенді Токсвіг; спеціальна доповідачка ООН з питань свободи релігії та переконань і професорка міжнародного права прав людини в Оксфордському університеті Назіла Ганеа; генеральний секретар Ради Європи 2009–2019 рр., президент норвезького парламенту та лідер Норвезького комітету Нобелівської премії миру Турб’єрн Ягланд; директор Іранського управління з прав людини Махмуд Амірі-Могаддам; доцент кафедри психології та політології Ісландського університету Хульда Торісдоттір; засновниця Faithless Hijabi Зара Кей та інші. 

Так про загрози демократії розповідала професорка політології Упсальского університету у Швеції Софії Несстрем. Про мистецтво як показник свободи самовираження дискутували Лусіні Джанян з Pussy Riot, мистецький куратор і письменник Айвор Стодольський і художниця по бодіарту Вікторія Гугенхайм. Про гуманізм і демократію розмірковував письменник, політолог і президент організації «Гуманісти Малаві» Вандешфул Мхутче, а допомагав йому президент організації американських атеїстів Нік Фіш. Учасники з країн Гватемала, Філіппіни та Шотландія розмірковували про те, як гуманісти можуть розв’язати проблему зміни клімату. 

Як слід покращити гендерну рівність як один з основних принципів демократії? Як гуманістам залучати молодь? Як контролювати штучний інтелект? Як смертна кара призводить до жорсткого придушування атеїзму і свободи слова в Ірані? Чим загрожує демократії конспірологічне мислення? На конференції розглядалися різноманітні запитання.

Звичайно, не оминули увагою й війну в Україні. Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова та журналіст, який з найгарячіших точок України пише для румунського видання Newsweek, Ремус Чернеа проводили засідання на тему: «Як зовнішній світ може допомогти відновити та зміцнити українську демократію після війни?».

ПОНЯТТЯ ТА АСПЕКТИ ГУМАНІЗМУ

Проте перш за все варто зрозуміти, що взагалі таке гуманізм. За визначенням організації Humanists International, гуманісти — це нерелігійні люди, які прагнуть вести повноцінне, осмислене та етичне життя, керуючись розумом і співчуттям у своїх рішеннях та діях. Ці люди не вірять у якісь божественні або надприродні сили, натомість будують своє розуміння світу на науці та фактах. Вони не схильні до забобонів або дискримінації у будь-якому вигляді, адже гуманісти вважають — ми маємо піклуватися одне про одного та жити в гармонії. Це означає, що ми маємо поважати права кожної людини, включаючи право на свободу релігії та переконань. Умовно кажучи, якщо все ж спиратися на думку, що гуманісти — атеїсти, вони не будуть тикати пальцем у людей, що вірують, і кричати «Бога немає». Натомість вони спрямовують свої зусилля у більш практичне джерело, як от захист природи, що також є одним з ключових принципів руху.

Враховуючи, що за останніми оцінками 1,17 мільярда людей у світі не мають релігійної приналежності, — а це означає, що вони ідентифікують себе як атеїсти, агностики чи описують свою релігію як «нічого особливого», — гуманізм процвітає.

Звичайно, в різних країнах, суспільствах і навіть організаціях розуміння цього поняття може відрізнятися. Адже немає якогось священного тексту або постулату, що буде казати «Тільки так і ніяк інакше». Тому і свідчення про гуманістів і їхні ідеї можна відшукати протягом всієї нашої історії. Так найраніші письмові гуманістичні ідеї прийшли з Китаю та Індії. В останній філософи школи Чарвака або Локаята понад 2600 років тому зазначали: «Немає ні раю, ні остаточного визволення, ні душі, ні іншого світу… Як може це тіло, колись порох чи попіл повернутися?». Мудреці того часу розглядали людину як частину природи, і навіть через багато років індійський гуманіст XX століття М. М. Рой пише: «Мораль природна, це соціальна умовність і зручність, а не божественний наказ. Мета життя — жити; і єдина мудрість — це щастя».

Китайська гуманістична традиція почалася з Конфуція та його учнів, один з яких, Мен-цзи, висловив ідею — людям від природи притаманно бути добрими, їм просто потрібно відповідне середовище, щоб почати діяти. В інших частинах світу також впливали на зародження гуманізму як такого. В Греції та на Близькому Сході 2600 років тому розвинули поширену гуманістичну культуру, яка, поряд з політеїстичною релігією, юдаїзмом і зороастризмом, домінувала в середземноморському житті майже тисячу років до приходу християнства. В арабському світі близько 800 років тому вчені та мислителі просували безліч гуманістичних ідей. В Африці концепція Ubuntu пропагує співчуття, взаємоповагу, гідність, гармонію та людяність. Нельсон Мандела чудово підкреслив це: «Я той, хто є, тому що ви такі, які ви є».

Стараннями наших пращурів зараз маємо сучасне розуміння гуманізму, в центрі якого — гідність і цінність людського життя, опора на розум і науку. І попри те, що визначення гуманізму можна трактувати по-різному, існує документ, що є керівним для гуманістів в усьому світі — Амстердамська декларація.

АМСТЕРДАМСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ

На першому Всесвітньому гуманістичному конгресі 1952 року засновники Humanists International створили документ про основні принципи гуманізму — «Амстердамську декларацію». Вона була оновлена спочатку у 2002 році та зовсім нещодавно, у 2022-му, щоб відобразити сучасні реалії. Згідно з декларацією, основи гуманістичного руху такі:

1. Гуманісти прагнуть бути етичними

Мораль властива людям, заснована на здатності живих істот страждати і процвітати, мотивована перевагами допомоги, а не заподіяння шкоди, підтримується розумом і співчуттям. Гуманісти підтверджують цінність та гідність особистості та право кожної людини на максимально можливу свободу та максимально повний розвиток, сумісний із правами інших. Підтримують мир, демократію, верховенство закону та універсальні законні права людини.

Гуманісти зрікаються всіх форм расизму та забобонів, а також несправедливості, що випливає з них. Натомість сприяють процвітанню та братерству людства у всій його різноманітності та індивідуальності. Також вони переконані — особиста свобода має поєднуватися з відповідальністю перед суспільством. Вільна людина має обов’язки щодо інших, зокрема щодо майбутніх поколінь і всіх живих істот.

«Ми визнаємо, що є частиною природи, і беремо на себе відповідальність за вплив, який ми чинимо на неї».

2. Гуманісти прагнуть бути раціональними

Розв’язання світових проблем лежать у людському розумі та діях. Гуманісти виступають за використання науки у дослідженні цих проблем, пам’ятаючи, що хоча вона надає засоби, людські цінності повинні визначати цілі. Вони застосовують науку та технології для підвищення добробуту людей, а не бездушно чи руйнівно.

3. Гуманісти прагнуть самореалізації у житті

Цінують всі джерела індивідуальної радості та задоволення, які не завдають шкоди нікому іншому. Адже особистий розвиток через розвиток творчого та етичного способу життя є справою всього життя. Гуманісти цінують художню творчість та уяву, визнають трансформуючу силу літератури, музики, образотворчого та виконавського мистецтва. Цінують красу природи та її потенціал дарувати трепет та спокій, а також індивідуальну та колективну фізичну активність та можливості, які вона відкриває для товариства та досягнень. І звісно, прагнення до знань, мудрість і проникливість, що вони дарують.

4. Гуманізм як джерело сенсу та мети є альтернативою догматичній релігії, авторитарному націоналізму, племінному сектантству та егоїстичному нігілізму

Гуманісти визнають, що ніхто не є непогрішним або усезнавцем і що пізнання світу і людства можна отримати лише за допомогою безперервного процесу спостереження, навчання та переосмислення. Тому вони не намагаються нав’язати свою точку зору всьому людству. Навпаки, прагнуть до безперешкодного обміну ідеями та співпраці з людьми різних переконань — заради побудови кращого світу.

«Ми впевнені, що людство має потенціал для розв’язання проблем, з якими ми стикаємося, за допомогою вільного дослідження, науки, співчуття та уяви в ім’я миру та процвітання людства. Ми закликаємо всіх, хто поділяє ці переконання, приєднатися до нас у цьому захоплюючому починанні».

Тобто якщо сформулювати аспекти гуманізму коротко: ми живемо у природному світі, де немає богів, привидів, безтілесних духів, безсмертних душ. Божественного царства теж немає. Світ піддається раціональному вивченню, його варто пізнавати за допомогою розуму, науки, досліджень, досвіду та логіки. Ми надаємо нашому життю сенс та мету, тому маємо використовувати його на повну. Мораль виникає з людської природи та культури. Те, що морально правильно, сприяє добробуту та самореалізації.

ТЕРМІН

Походження слова «гуманізм» корінням простягається до епохи італійського Відродження. Тоді був рух «Уманесимо», який контрастував з догматичною та релігійною середньовічною традицією. Його учасники в центр свого світорозуміння ставили людський інтелект, мистецтво, філософію та ідею вільного громадянина. Сьогодні англійською його все ще часто називають «гуманізмом епохи Відродження».

Німецький педагог і письменник Ф. Дж. Нітхаммером у 1808 році згадував гуманізм, але для опису особливого типу освіти. Він описував «духовну природу людини в її автономії, її незалежності від матеріального світу». Наприкінці XIX та XX століття деякі автори почали використовувати термін «світський гуманізм» і пов’язували його з християнством, що суперечить сучасній чинній концепції.

ЦЕНТР ГРОМАДЯНСЬКИХ СВОБОД НА ГУМАНІСТИЧНОМУ КОНГРЕСІ

Головне з виступу виконавчої директорки Центру громадянських свобод Олександри Романцової:

— Робота з документування, яку виконує Центр громадянських свобод, допомагає винести на порядок денний питання, які потребують негайного розв’язання, — щоб запобігти подальшим масовим порушенням прав людини. Зокрема серед них примусове переселення сотень тисяч громадян України на територію РФ, деякі з яких не можуть покинути її на законних підставах без паспортів. Щоб розв’язати цю проблему, потрібні скоординовані зусилля Міжнародного Комітету Червоного Хреста та ООН.

Трибунал для Путіна (T4P) — глобальна ініціатива, заснована українськими громадськими організаціями: Центр громадянських свобод, Харківська правозахисна група та Українська Гельсінська спілка з прав людини у березні 2022 року. З самого початку російське вторгнення в Україну в лютому 2022 року супроводжувалося величезною кількістю воєнних злочинів. Метою T4P є збір і порівняння інформації про ці випадки для майбутніх судових слухань. Для цієї мети об’єдналися 24 організації та сотні волонтерів. 

— В межах T4P збирають інформацію з відкритих джерел, направляють мобільні групи на місця подій та опитують свідків, щоб відтворити хронологію скоєних міжнародних злочинів навіть у найменшому населеному пункті кожної області України. У своїй роботі правозахисники та волонтери керуються Римським статутом 1998 року, який створив Міжнародний кримінальний суд. Статут визначає воєнний злочин як: напади на цивільних осіб, руйнування цивільних будівель, захоплення заручників, використання осіб як «живого щита», примусову міграцію, катування, викрадення та інші злочини, вчинені під час війни.

— Інформацію про конкретні злочини вносять в спеціальну базу даних, готують судові справи та надсилають їх до Міжнародного кримінального суду в Гаазі та інших установ. Співпрацюють з національними слідчими органами та міжнародними судами, насамперед з Міжнародним кримінальним судом та Європейським судом з прав людини, юрисдикція яких поширюється на РФ до 16 вересня 2022 року.

«Ми працюємо з Міжнародним кримінальним судом вісім років і маємо намір продовжити цю співпрацю після того, як Суд розпочне повноцінне розслідування. Однак через свою політику МКС обмежуватиметься деякими вибраними справами та вищими посадовими особами. Це означає, що нам потрібно – створити міжнародний трибунал проти злочинів агресії. Тому що не тільки Путін не зупиняв ту війну протягом 9 років», — зазначає Олександра Романцова. 

— Національна система не впорається з величезним обсягом роботи. Тому важливо знайти шляхи підвищення спроможності реагувати на заклики до справедливості від усіх жертв цієї війни. Слід знайти або створити інструменти, які допоможуть залучати міжнародні елементи до національних розслідувань і правосуддя, наприклад, за моделлю змішаного міжнародного трибуналу.

— Ця війна має інформаційний вимір, тому дані про вчинені злочини становлять великий суспільний інтерес як для України, так і для світу. З цією метою ми співпрацюємо з інституційними та конвенційними органами Ради Європи, країновими та тематичними мандатами системи ООН, дипломатичним корпусом та політиками, міжнародними правозахисними організаціями, а також з іноземними та національними ЗМІ.

— Коли війна закінчиться, історики повинні показати повну і чесну картину того, що сталося. Навіть якщо деякі свідчення та матеріали не матимуть юридичної цінності як докази, вони все одно будуть важливими для роботи національних архівів, дослідників, музейних виставок, творів мистецтва тощо.

ЩО ЗАЗНАЧАЄ ПРЕЗИДЕНТ ОРГАНІЗАЦІЇ HUMANISTS INTERNATIONAL

Колишній виконавчий директор Humanists UK, президент Humanists International і співавтор книги «Книга Little Book of Humanist Funerals. Remembering and celebrating a life» Ендрю Копсон відповів на кілька наших запитань, щоб детальніше розповісти про цілі та результати конгресів. 

«Починаючи з 1952 року, наші конгреси об’єднували глобальний гуманістичний рух і допомагали його представникам зміцнити себе для роботи, яку кожен з нас виконує у своїх країнах щодо боротьби за розум і права людини. Наші події присвячені певним темам. Попередні з них: кліматична криза в Рейк’явіку, свобода думки та вираження в Оксфорді, мир в Осло, секуляризм у Парижі. Задля обговорення збираються гуманісти від провідних світових авторитетів у цій темі до всіх тих, хто на передовій боротьби за цінності гуманістів щодо цього. Після конгресу ми всі знову повертаємось додому, наповнені силами для нашої справи».

Ми також запитали Енрю про те, що взагалі таке гуманізм та кого можна назвати гуманістами: «Протягом усієї історії існували нерелігійні люди, які вірили, що це життя — єдине життя, яке ми маємо. Що Всесвіт — це природне явище без надприродного боку. Що ми можемо жити етичним і повноцінним життям на основі розуму та людяності. Вони довірилися науковому методу, доказам і розуму, щоб відкрити правду про Всесвіт, поставили добробут і щастя людини в центр ухвалення етичних рішень, зосереджуючись на правах людини. 

Сьогодні людей, які поділяють ці переконання та цінності, називають гуманістами, а таке поєднання поглядів — гуманізмом. Багато мільйонів людей у Великобританії розділяють такий спосіб життя та погляд на світ, але багато з них не чули слова «гуманіст» і не усвідомлюють, що воно описує те, у що вони вірять. 

Грубо кажучи, слово гуманіст стало означати того, хто: 

  • довіряє науковому методу, коли справа доходить до розуміння того, як працює Всесвіт, і відкидає ідею надприродного (і тому є атеїстом або агностиком); 
  • ухвалює свої етичні рішення на основі розуму, емпатії та турботи про людей та інших живих істот; 
  • вірить, що за відсутності загробного життя та будь-якої конкретної мети від Всесвіту люди повинні діяти, щоб надати власному життю сенс, шукаючи щастя в цьому житті та допомагаючи іншим робити те саме.

Для конгресів ми шукаємо доповідачів, які є провідними в сучасному світі на тему конкретної події. Тому було цілком доцільно запросити Центр громадянських свобод на наш Конгрес з демократії, адже українці сьогодні знаходяться на передовій боротьби за демократію в Європі».

Назад
Попередня Наступна
buttons