«Росія не почала терор і депортацію у 2022-му, — це лише продовження столітньої практики». Центр громадянських свобод на фестивалі в Авіньйоні

5 липня у французькій провінції Авіньйон розпочався найбільший в Європі театральний фестиваль, який щороку об’єднує тисячі колективів найрізноманітніших жанрів в основній та додаткових програмах. Цьогоріч в межах останньої також провели правозахисну конференцію «Авіньйон з Україною», щоб привернути увагу митців та гостів до поширених воєнних злочинів Росії в Україні, а також пояснити, як війна впливає на суспільство, культуру та, зокрема, театральне мистецтво.

Конференцію організувала асоціація «За Україну! За їхню свободу і за нашу» (Pour l’Ukraine, pour leur liberté et la nôtre!), заснована професорами та професорками провідних французьких університетів у 2022 році. Зараз в роботі асоціації  три напрями: звільнення всіх поневолених і депортованих внаслідок російської воєнної агресії в Україні (у межах кампанії People First!), поширення інформації про масштаб і конкретні кейси щодо злочинів сексуального насильства під час конфлікту (разом з Sema Ukraine) та ініціативи проти знищення й розкрадання української культурної спадщини (зокрема ініціатива щодо виключення Росії з Міжнародної ради музеїв – ICOM).

Відкрив конференцію показ та обговорення фільму Ігоря Мінаєва «Ізоляція», що розповідає історію закинутої радянської фабрики ізоляційних матеріалів, на якій в Донецьку зорганізували центр сучасного мистецтва, і яку після окупації міста російські військові й сепаратисти перетворили на центр незаконного утримання й тортур.

Увечері того ж дня режисер фільму долучився до круглого столу, в якому взяли участь журналістка й науковиця, голова міжнародного відділу Українського кризового медіацентру Тетяна Огаркова, історик мистецтва та куратор Костянтин Акінча, документалістка та членкиня правління асоціації Sema Ukraine Аліса Коваленко та координаторка адвокаційних кампаній Центру громадянських свобод Анастасія Головненко. Під час заходу говорили про те, як українські організації попри все доставляють книжки на фронт та в сірі зони; як захистити від обстрілів та розкрадання російськими військами українських музейних фондів; про актуальні ініціативи з документування воєнних злочинів та притягнення винних до відповідальності; про кампанію People First!, як інструмент повернення поневолених, та про те, як глибоко в усі сфери людського життя в Україні проникла війна та її наслідки. Супроводжували круглий стіл читання французьких перекладів текстів Вікторії Амеліної, Станіслава Асєєва, Артура Дрона та Максима Кривцова.

Наступного ранку режисерка та активістка Аліса Коваленко представила документальний фільм «Аліса у війнокраї» (Alice in Warland), де розповідає про трансформацію української молоді, яка з початку Революції гідності, анексії Криму та часткової окупації Донецької та Луганської областей була надовго втягнута у війну. Сама авторка спершу знімала документальне кіно, але з початком повномасштабного вторгнення доєдналась до війська та брала участь в операціях звільнення Київської та Харківської областей, продовжуючи знімати документальні кадри війни, своїх побратимів та фіксуючи зміни, які відбувалися з ними.

Костянтин Акінча, куратор виставок, дослідник культурної спадщини представив під час конференції свою лекцію «Українська культурна спадщина під час війни», під час якої розказав про виклики війни, на які Україна все ще не змогла зреагувати ні вчасно, ні правильно. Він говорив про українські музейні фонди, які не бувши евакуйованими до безпечних сховищ в країнах Європи, з одного боку, перманентно перебувають під загрозою фізичного знищення, а з іншого, як сталося з музеями на окупованих територіях, зокрема в Херсоні, постають перед загрозою розграбування окупаційною владою та російськими військами. Також Костянтин представив поодинокі приватні ініціативи, яким частково вдається протистояти українській бюрократичній машині й вивозити частини експозицій в складі окремих виставок, тим самим забезпечуючи їм збереження та презентацію для міжнародного глядача.

Окремою подією конференції стала презентація «Мова та література українського спротиву», на якій відбулася презентація щоденників Ольги Куровської та її сестри Олександри, які з 2022 року щодня фіксували те, що відбувається в Україні для провідного французького видання Le Monde. Наразі записи 2022-2023 років були опубліковані у Франції як окреме видання, а щоденники, вже в іншій формі, видання продовжує оприлюднювати на сторінках газети раз на місяць.

Закривала конференцію панельна дискусія, в якій взяли участь адвокаційний менеджер асоціації «За Україну! За їхню свободу і за нашу» Крістіан Катанья та координаторка адвокаційних кампаній Центру громадянських свобод Анастасія Головненко. Анастасія представила кампанію People First! та інші ініціативи Центру громадянських свобод, а Крістіан розказав про те, як у Франції долучитись до кампаній асоціації, які націлені на поширення інформації про російські воєнні злочини та притягнення винних до відповідальності. Під час заходу вдалось заручитись підтримкою Авіньйонської мистецької школи та місцевих митців, студентів та активістів.
«Те, що України майже немає на театральній мапі Європи — це не випадковість. Це наслідок російського терору, який триває не перше століття. Так само, як на фестивалі в Авіньйоні свого часу не зміг побувати видатний український режисер і реформатор театру Лесь Курбас, знищений радянською владою, сьогодні не можуть представити свої роботи сотні інших митців. Вони або утримуються в російській неволі, або мали покинути культуру й мистецтво, щоб доєднатися до сил оборони. Тож щоб повернути Україну на сцени світу, ми спершу маємо зупинити Росію й звільнити всіх людей», — наголосила Анастасія Головненко.