Російська неоголошена продовольча війна. Як РФ використовує голод як чергову зброю

7 червня відзначають Всесвітній День продовольчої безпеки, який покликаний звернути увагу людства на проблему продовольства. Ще 10 років тому голод був викликаний внутрішніми конфліктами та природними катаклізмами, але тепер загроза нестачі продовольства перетворилася на державну російську політику. У статті ми дослідили юридичні рамки, фундаментальні права та наслідки дій країни-терориста на світову стабільність.

Голод як виклик населенню

Населення планети невпинно збільшується, зʼявляються інноваційні технології та швидка урбанізація, нові виробництва та бізнеси, а питання голоду все ще стоїть гостро. Голод стає хронічним, коли людина на регулярній основі перестає споживати достатньо калорій для ведення нормального, активного та здорового способу життя. Людина вважається «позбавленою продовольчої безпеки», якщо не має регулярного та повноцінного доступу до їжі. Останні наймасовіші випадки голоду фіксувалися у Сомалі у 2011 році та у Південному Судані у 2017-му.

Організація Об’єднаних Націй використовує п’ятиступеневу шкалу, відому як  Інтегрована класифікація фаз продовольчої безпеки. Класифікація голоду є найвищою за шкалою (фаза 5) і виникає, коли принаймні 20% населення стикається з крайньою нестачею їжі, а рівень гострого недоїдання перевищує 30%. Це означає, що люди відчувають найбільш екстремальну та помітну форму недоїдання, а двоє з 1000 осіб (дорослих або 4 серед дітей) щодня помирають від голоду.

Відповідно до цієї шкали, ми можемо говорити про загрозу продовольчій безпеці країни або регіону вже тоді, коли настає друга фаза класифікації — домогосподарства споживають мінімально достатню кількість їжі. Третя фаза характеризується недоїданням або станом, коли мінімальні потреби в їжі задовольняються коштом виснаження основних засобів існування, а четверта відзначається гострим недоїданням та надмірною смертністю.

Сьогодні найбільше від голоду потерпають континенти Африка, Азія та Латинська Америка. Криза спровокована внутрішніми конфліктами, природними катаклізмами та війною в Україні.

Право на їжу дорівнює праву на життя  

Проблема доступу людства до їжі та відвертання голоду знаходила своє відображення у численних угодах, конвенціях та деклараціях, які фіксували, в тому числі, і фундаментальні (невідчужувані) права людини. Загальна декларація прав людини закріплювала стандарт про право на рівень життя, а Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права має положення про «основоположне право кожного бути вільним від голоду». 

Загальна декларація про викорінення голоду та недоїдання від 1974 року зазначає: «Кожен чоловік, жінка та дитина мають невідчужуване право бути вільними від голоду та недоїдання». Всесвітня декларація з питань харчування від 1992 року стверджує: «Доступ до адекватної та безпечної їжі є правом кожної людини». Римська декларація про всесвітню продовольчу безпеку підтверджує: «Фундаментальне право кожного на свободу від голоду». 

Ці документи, а також численні інші, що втратили свою чинність (як от Конвенція про продовольчу допомогу 1999 року), у своїх текстах магістрально прописували природу прав людини — від фундаментального (воля від голоду) до соціальних, економічних та інших. Можемо казати про знак рівності між фундаментальним правом на свободу від голоду та фундаментальним правом на їжу. 

Це значить, що держави наділені певними обов’язками, які не можуть зводитися лише до військових конфліктів чи катаклізмів. Тобто права на здоров’я, життя, свободу совісті знаходяться на одному рівні із правом доступу до їжі. Тому держави повинні не лише захищати життя, здоров’я та свободу віросповідання (розуміючи ці права як невід’ємні), але і прямими чи опосередкованими способами уникати голоду.

Імперія зла підкорює голодом

Розпочавши повномасштабне воєнне вторгнення в Україну, Росія вчинила численні злочини проти людства та створила загрози світовій стабільності в цілому. Чинна воєнна агресія, цілеспрямовані вбивства цивільних, знищення інфраструктури (в тому числі портової), ускладнення процесу експорту важливого продовольства — все це загострило кризу для ряду країн в Африці та Азії.

Розпочавши відкриту війну проти України, агресор запустив також приховану, поставивши на межу голоду численні народи на віддалених континентах, які не мають кордону ні з Росією, ні з Україною. Відкрита політика тиску призвела до невизначеної позиції ряду країн щодо російської агресії в Україні та принципах завершення війни для світової безпеки.

Через вторгнення Росії в Україну світові ціни на харчові продукти досягли історичного максимуму в березні 2022 року. Станом на вересень і жовтень 2023 року понад третина країн з низьким рівнем доходу і країн із рівнем доходу нижче середнього зазнали зростання цін на продовольство понад 15%. При цьому інфляція цін на харчові продукти становила 30% на той період.

Уряди були налякані не лише загрозою голоду, але і дезінформацією та фейками, що поширювала РФ. Адже вони могли спровокувати політичну нестабільність. Наслідуючи свої політичні цілі, розмінною монетою для РФ стали десятки і сотні мільйонів людей з усього світу.

Подальші дії міжнародних органів повинні призвести до створення  контролюючих і санкційних механізмів, які були б здатні змінити політику країни-агресора. Поки цього не буде зроблено, пусті полиці магазинів і недоїдання можуть поширитися далеко за межі Африки і Азії.

Авторка статті: Катерина Штепа, волонтерка Центру громадянських свобод, студентка історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка.