«Я іноді вночі просинаюся і не можу заспокоїтися». Інтерв’ю з дружиною незаконно ув’язненого волонтера Сергія Цигіпи, а також фото його листів з полону та вірші

Центр громадянських свобод поговорив з дружиною волонтера та журналіста Сергія Цигіпи з Нової Каховки, якого у жовтні незаконно засудив окупаційний «верховний суд» Криму до 13 років колонії. Олена Цигіпа поділилася історією затримання чоловіка зі свого боку, своїми переживаннями та передала листи Сергія з в’язниці. 

Детальніше почитати про винесення вироку Сергію Цигіпі можна у нашому матеріалі.

«Я дізналася про те, що його інкримінують 276 статтю “Шпіонаж” якраз напередодні Нового року 2023. Звісно, у мене був розпач, тому що я не знала, куди телефонувати. У мене були контакти всіх і правозахисників, і адвокатів, і журналістів, але на той момент я ніби відчула маленьку смерть. Я просто не знала, що мені робити, куди спершу звертатися, за що хапатися. У мене дихання перехопило. Я зателефонувала одразу у ZMINA, пояснила ситуацію і запитала, що мені робити. Вони сказали, що треба укладати договір з адвокатом і одразу нехай він береться до роботи.

Весь цей час, аж до 7 серпня, мого адвоката не допускали до Сергія. Тричі я писала в адвокатську палату Криму, зверталася і просила, щоб допустили мого адвоката до Сергія. Я знаю, що щоразу коли були слідчі дії, Сергія змушували підписувати відмову від адвоката. Ближче до серпня, до засідання самого суду, адвокат мені зателефонував. Сказав, що вчергове Сергія змушують писати відмову, але той просить і вимагає адвоката. Через інших в’язнів домовилися, щоб він припинив це робити, адже його можуть кинути у підвал і ми взагалі втратимо з ним будь-який зв’язок.

Це дуже важко, це енергетичний відтік кожного разу, коли я дізнаюся погану новину. Мені навіть вдалося отримати фотографії відмови від адвоката Сергія, і мені здалося, що це підробка, що це не його рукою написано. Я навіть звернулася в Києві до експертизи. Вони підтвердили, що написано Сергієм, але видно, що під тиском.

Щоразу, коли я отримую якусь маленьку звістку від нього, тим паче зараз у мене на руках вже є його акровірші, він відкрито ніколи не жалівся про те, що його б’ють чи катують. Але є акровірш “Полон” і перший рядок там: «Приниження, тортури, приниження». Можна уявляти, що він переживає. Був також акровірш “Дзвінок ОПУ”. Там розкривалося про катування електричним струмом. Є два етюди. Перший про те, як його допитували у кабінеті мера ще у Новій Каховці, одразу після того, як його затримали. Другий етюд знову про те, як катували електрострумом.

У нас з ним тісний зв’язок. І я, буває, іноді вночі просинаюся і не можу заспокоїтися. Серце так дуже сильно вискакує, думаю: “Боже, щось відбувається”. На якомусь вищому рівні я відчуваю дистанційну весь його біль, те, як він себе почувається, те, як з ним там поводяться.

Минулого року десь 23-24 липня мені зателефонувала старша донька Сергія, яка за кордоном. Розповіла, що на неї вийшла якась невідома людина, і запевнила, що потрібні документи Сергія, одяг, взуття, що нібито його будуть випускати. Коли я стала спілкуватися з цією людиною, не розуміла, навіщо їй закордонний паспорт, український паспорт, військовий квиток, його винагороди, грамоти? Виявилося, що це поліція РФ. Звісно, я була шокована, але все ж таки якась надія була. Зібрала всі речі, була готова передати через іншу людину пакунком у центрі міста. Поліція ж почала вимагати паспортні дані ще й цієї людини зі словами: «Что вы начинаете мне цирк устраивать? Мы все равно его задерживаем и допросим».

Тоді я сказала, що ми припиняємо будь-які перемовини, тому що невідомо, чи випустять Сергія, а я ще й підставлю одну людину. І наголосила, що якщо ви мені надасте відео зв’язок з моїм чоловіком, він скаже, що можна передавати, я все зроблю. А сама побігла в секонд-хенд, купила собі білу футболку і синіми літерами написала: “Тобі не можна повертатися в Нову Каховку”. Тому що на той момент окупаційна влада вже намагалася запустити видрук газети і я хвилювалася, щоб вони його не повернули та не використали в черговий раз.

Звісно ж, дуже емоційно сприймаю все близько до серця. У мене погіршився стан здоров’я, проблеми із серцем і з молочними залозами. Можна сказати, що я переживаю дистанційно цей полон Сергія», — ділиться Олена.

А ось листи, які Сергій Цигіпко передав дружині: