ПРАВОЗАХИСНИКИ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН ВПЕРШЕ ДАЛИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛІТВ’ЯЗНЯМ
Правозахисники низки пострадянських країн завершили роботу над “Путівником щодо визначення поняття “політичний в’язень”. Дванадцятисторінковий документ розроблявся більш ніж рік групою досвідчених юристів із України, Білорусі, Росії, Азербайджану, Грузії, Литви, Польщі. Серед робочої групи – троє представників України, а саме – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ), директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, член правління УГСПЛ Володимир Яворський та голова правління ГО “Центр Громадянських Свобод” Олександра Матвійчук.
Документ був оприлюднений напередодні 30 жовтня, який із 1974 року відзначається як День політв’язня. Цього дня в радянські часи в таборах і в’язницях проводилися страйки та голодування, а на волі оприлюднювалися списки політв’язнів.
При розробці Путівника використовувався досвід Ради Європи, міжнародної організації Amnesty International та правозахисних організацій різних країн. Передбачається, що Путівник використовуватиметься правозахисним середовищем пострадянського регіону. Автори пояснюють потребу розробки такого документу передусім зростанням кількості кримінальних та адміністративних переслідувань із політичних мотивів, яке відбулося за останні роки на просторі колишнього СРСР. Окрім того, правозахисники констатують, що поняття “політичний в’язень” дедалі частіше зустрічається в міжнародних документах, ЗМІ, звітах національних та міжнародних організацій, і часто виявляється, що в це поняття закладається різний зміст.
“З іншого боку, – йдеться в Путівнику, – невизначеності цього поняття дозволяє державам уникати відповідальності у випадках політично мотивованого переслідування, оскільки дає їм можливість заявляти про необґрунтованість таких звинувачень.”
Сума саме цих факторів підштовхнула правозахисників до потреби уніфікації підходів до використання поняття “політичний в’язень”. Між іншим, вирішення цієї термінологічної проблеми знаходиться також у рамках виконання базових міжнародних договорів з прав людини.
Путівник пропонує визначення трьох понять: “позбавлення волі”, “політичні мотиви” та “політичний в’язень”, та обґрунтування запропонованих дефініцій. Треба зауважити, що зміст поняття “політичний в’язень” за останні 20 років зазнав певних змін. Якщо з радянських часів із терміном “політв’язень” прийнято було пов’язувати такі імена як Василь Стус, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, то тепер серед переліку осіб, визнаних ЄС політичними в’язнями, є чимало людей із неоднозначною біографією та значними капіталами сумнівного походження на зразок Юлії Тимошенко або казахстанського мільярдера, колишнього міністра енергетики Мухтара Аблязова.
«Звісно, портрет політв’язня змінився, але, так чи інакше, і тоді, і зараз ідеться про політичні мотиви влади у переслідуванні тієї чи іншої людини, – пояснює Євген ЗАХАРОВ. – У 70-80-х роках до політв’язнів зараховували всіх, хто перебував у певних колоніях – і колишніх поліцаїв, і шпигунів, і тих, хто отримав термін за «зраду батьківщини» (тобто тих, хто намагався втекти за межі СРСР), колишніх бійців УПА, які «тягнули» свої 25-річні терміни ще з 40-50-х років. Сьогодні за багато з цих речей отримати термін просто неможливо. Натомість, сьогодні політв’язні – це люди, які отримали термін покарання за те, що здійснювали свої фундаментальні права. Наприклад, у рішенні суду про вибір запобіжного заходу у справі Юрія Луценка написано, що однією з причин позбавлення волі є те, що він друкувався в газетах і давав інтерв’ю. Тобто фактично його позбавили волі за здійснення права на свободу слова. Що, власне, й визнав ЄСПЛ. Переслідувані за кримінальними справами у зв’язку з Податковим Майданом, члени організації «Тризуб», які відпиляли голову бюсту Сталіну і відсиділи за це чотири місяці, Ганна Сінькова, яка потрапила до СІЗО за те, що підсмажила яєчню на вічному вогні, – це типові політв’язні,» – каже правозахисник.
У Путівнику проблему новітнього визначення “політичного в’язня” правозахисники пропонують вирішити через застосування низки критеріїв. Серед них наступні. По-перше, позбавлення волі було застосоване виключно через політичні, релігійні та інші переконання, а також у зв’язку з ненасильницьким здійсненням свободи думки, совісті та релігії, свободи вираження поглядів та інших прав і свобод, що гарантовані Пактом про громадянські та політичні права або Європейською конвенцією з прав людини; по-друге, позбавлення волі було застосоване виключно через ненасильницьку діяльність, спрямовану на захист прав людини і основних свобод; по-третє, позбавлення волі було застосоване виключно за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, національного, етнічного, соціального або родового походження, народження, громадянства, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, майнового стану або іншими ознаками, або виходячи з наявності стійкого зв’язку зі спільнотами, що об’єднані такими ознаками.
Наявність бодай одного із вказаних критеріїв свідчить про те, що перед вами – політичний в’язень. Окрім того, політв’язнем пропонується визнати особу, що позбавлена волі вибірково порівняно з іншими або ув’язнення якої було засноване на фальсифікації доказів та ін.
“Зараз ми завершуємо підготовку щорічного звіту, в якому зафіксовані випадки переслідувань за політичними мотивами в Україні. Їх жертвами традиційно ставали політики, правозахисники, активісти, журналісти, як покарання за свою активну суспільну діяльність – розповідає Олександра МАТВІЙЧУК. – Утім, цього року додалася й нова категорія. Це адвокати, яким призупиняли ліцензії за будь-яку спробу критики нових органів адвокатського самоврядування. Дуже тривожною була спроба повернення до випробуваної за радянських часів форми переслідування у вигляді поміщення на примусове психіатричне лікування, маю на увазі справу громадської активістки Раїси Радченко із Запоріжжя. Словом, на жаль, українські реалії поки що дають достатньо приводів для тестування розроблених нами критеріїв.”
Наразі Путівник доступний тільки російською мовою. Найближчим часом будуть оприлюднені україномовний та англомовний тексти. Окрім того, плануються також французько- та німецькомовний переклади.
З часом, обіцяють правозахисники, буде сформовано міжнародну коаліцію громадських організацій, які поділяють запропоновані в Керівництві підходи, а також створено спеціальний веб-сайт, де кожна країна матиме власний розділ із переліком політв’язнів.
Путівник вже було представлено 30 жовтня на прес-конференції в Москві разом зі списком із 70 російських політв’язнів. Окрім того, документ був презентований у рамках Білоруського форуму з прав людини, який відбувався у Вільнюсі, де було заявлено про 11 білоруських політв’язнів. В Україні 30 жовтня була організована акція Комітетом визволення політв’язнів, який оприлюднив власний список із 22 українських політв’язнів.
