Правозахисники оприлюднили подання до Міжнародного кримінального суду (МКС) щодо катувань РФ цивільних українців. Найголовніше з брифінгу

26 червня, у Міжнародний день на підтримку жертв катувань, правозахисники оприлюднили подання до Міжнародного кримінального суду (МКС) про систематичне застосування катувань проти цивільного населення на тимчасово окупованих територіях України. Цього ж дня у Пресцентрі Українського кризового медіацентру відбувся брифінг, в якому взяли участь представники Центру громадянських свобод, Харківської правозахисної групи та Української Гельсінської спілки з прав людини. Учасники представили комунікацію щодо масових випадків катувань цивільних осіб Росією, яку ініціатива «Трибунал для Путіна» подала до Офісу Прокурора МКС.

Спікерами події стали: Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи; Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини; Наталія Ящук, старша менеджерка з напрямку подолання наслідків війни Центру громадянських свобод. Вони говорили зокрема про причини та системність катувань, документування та міжнародну правову кваліфікацію цих дій, допомогу звільненим жертвам катувань, необхідність міжнародного тиску та підтримки.

Правозахисники зазначають, що російська окупаційна політика націлена на знищення активних громадян України, залякування населення, примус до депортації в Росію або залишення лише лояльних до окупаційної влади осіб. Під ударом в окупації найбільше перебувають колишні військові, які були в збройних силах у 2014–2021 рр., правоохоронці, прикордонники, рятувальники, а також працівники органів державної влади та місцевого самоврядування, депутати місцевих рад, громадські діячі, підприємці, журналісти, священники. Часто їх розміщують в місцях, непридатних для тримання людей. Крім того, до в’язнів застосовують жорстокі катування, намагаючись отримати від них потрібну інформацію або примусити до співпраці.

За свідченнями жертв, використовувалися такі способи катувань:

– побиття руками (зокрема, і у тактичних рукавицях), ногами, сторонніми предметами (прикладами від автоматів, гумовими кийками, дерев’яною битою, ременем тощо) по обличчю, голові та тілу жертв;

– катування електрострумом (застосування електрошокерів, шляхом під’єднання дротів до пальців, вух, носа жертви);

– катування шляхом здійснення надрізів на вухах і пальцях жертви чи через спроби відрізати частини тіла, зокрема, вуха, навіть коли такі спроби так і не були доведені до виконання; 

– катування через імітування розстрілу.

Більшість постраждалих відзначають особливу жорстокість.

Станом на 1 червня 2025 року ініціатива Т4Р задокументувала 990 інцидентів катувань, в тому числі 24 інциденти щодо дітей. 559 з них — у Харківській області, 144 — у Київській, 26 — у Запорізькій, 53 — у Херсонській, 68 — у Донецькій, 73 — у Чернігівській, 12 — у Луганській, 32 — у Миколаївській, 18 — у Сумській, 5 — в інших областях. Аналіз цих випадків показує, що цей злочин широкомасштабний — застосовується всюди в окупації, і є систематичним. Документування таких злочинів є ключовим елементом боротьби за справедливість для жертв війни та притягнення до відповідальності тих, хто стоїть за злочинами.

«Як відомо, російські розвідувальні служби поділили українців на тих, хто підлягає фізичному знищенню, кого слід залякати та придушити, кого можливо змусити до співпраці, і хто вже добровільно співпрацює. Відповідно до цього поділу будувалася політика окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях.

Складається враження, що росіяни мали списки колишніх учасників бойових дій на попередній стадії війни. Тих, хто працював раніше і зараз в поліції, в інших правоохоронних органах, прикордонників, рятувальників, а також працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад, громадських діячів, підприємців, журналістів і навіть священників. Саме ці люди в окупації найбільше опинилися під ударом. Вони всі опинялися разом в катівнях, де їх жорстоко катували.

Цьому феномену і присвячена наша робота, ініціативи “Трибунал для Путіна”, яка була закінчена в кінці минулого року. Вона охоплює інформацію про катування за період з 24 лютого 2022 року до 1 лютого 2024 року.

Яка мета катувань? На нашу думку, перша — отримання інформації від цих людей. Друга — це примушення до зізнання часто в тому, чого ці люди не робили, до публічної демонстрації лояльності до РФ або до співпраці з військовими РФ. І ще одна мета — просто знущання з жертв. 

В наше подання включені 66 добре вивчених і задокументованих кейсів, в яких була зібрана доказова база цих катувань. І де в деяких з них знайдена інформація про виконавців катувань. Крім того, ця книжка містить розділ, це фактично юридичний аналіз цього злочину. Ми доводимо, що його можна розглядати як імовірний злочин проти людяності та воєнний злочин — через його масштаб і системність. 

Ми визнаємо важливість триваючих слідчих дій Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду в Україні та вітаємо видачу шести ордерів на арешт російських вищих політичних і військових керівників. Водночас ми хочемо привернути увагу Офісу прокурора МКС до чинених злочинів катування в контексті незаконного позбавлення волі, які вчиняються в великих масштабах і систематично в Україні, особливо на окупованих територіях.

І ми закликаємо Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду надати пріоритет розслідуванню злочинів катування у контексті незаконного затримання, викрадення і зникнення безвісти. А також виявити окремих підозрюваних на найвищих рівнях російської політичної та військової ієрархії, які несуть найбільшу відповідальність за реалізацію політики терору цивільного населення на окупованих територіях. Це висновок з нашого подання», — наголосив під час зустрічі Євген Захаров. 

«На сьогодні РФ, яка вийшла з системи Ради Європи, однак несе відповідальність за всі дії, які вона вчиняла під час перебування в конвенційній системі. Однак Росія не вийшла з усіх договорів Ради Європи, вона є членом Європейської конвенції у запобіганні катуванням. І от європейський комітет у запобіганні катуванням (КЗК) має мандат здійснювати моніторингові візити до Росії. Що з області фантастики, адже ніяких безпекових гарантій там не дають. Відповідно, правовий механізм існує, але жодного моніторингового візиту КЗК ані під час повномасштабного вторгнення, ані з 2014 року на території Донецької та Луганської областей не відбувалося. Ще одне порушення Росією міжнародних зобов’язань. 

Але ці міжнародні зобов’язання призвели до того, що вчора ми стали свідками підписання між Україною і Радою Європи угоди щодо створення Спеціального трибуналу з питань агресії. Це шлях, який Україна і 42 держави пройшли за три роки. І зараз ми маємо потенціал і сподівання на те, що цей Спеціальний трибунал з питань агресії буде створений.

Агресія є материнським злочином і мотивом для вчинення низки інших, як-то катування і жорстоке поводження, які так само документуються, передаються в центр збору доказів щодо злочину агресії. Це має працювати на одну мету — притягнення до відповідальності та покарання воєнних злочинців. Нині в порядку індивідуально-кримінальної відповідальності їх будуть притягати в Міжнародний кримінальний суд, Спеціальний трибунал і Європейський суд з прав людини. Ці три міжнародні інструменти мають працювати на майбутнє. Це задача на роки, якій ми повинні так само допомагати нашими дослідженнями, практичними інструментами та провадженнями. 

Важливо, щоб ми говорили не лише про воєнних злочинців, а й жоден потерпілий не повинен залишитися без уваги, допомоги та компенсації. Тому що справедливість — це передовсім справедливість щодо жертв», — додав Олександр Павліченко. 

«Нашою метою є не лише інформування про вчинені воєнні злочини, але й активні дії. Один з таких шляхів — подання справи до МКС. Захоплення цивільних на окупованих територіях, розміщення їх в місцях, що не пристосовані для перебування, катування, тортури, під час яких люди гинуть та отримують доволі складні понівечення, РФ використовує на постійній основі. Росіяни навіть створили систему катівень на окупованих територіях.

Одна зі справ, яку ми розголосили, — історія родини Плачкових. 25 вересня 2023 року Тетяну Володимирівну та Олега Юрійовича, мешканців міста Мелітополь Запорізької області, затримали без будь-яких звинувачень вдома. За три тижні з їхньою донькою звʼязалась чергова адвокатка, яка сповістила, що Тетяну Плачкову звинувачують за статтею 276 КК РФ у шпіонажі, проте місце утримання невідоме. Згодом рідні дізналися, що Тетяна перебуває в надскладному стані, впала в кому, а 23 травня 2024 року померла. Що трапилося з пані Плачковою — досі невідомо, російська сторона відмовилась передати її тіло на підконтрольну територію України для поховання.

52-річна підприємиця, активна і життєрадісна жінка загинула під час перебування в місцях несвободи на окупованій території за 8 місяців за невідомих обставин. В довідці про смерть причину загибелі окупаційна влада вказала — легеневий набряк, пневмонія, неуточнена енцефалопатія (порушення функціонування мозку через невідомі причини). Доля ж Олега Юрійовича донині невідома, на всі запити окупанти заперечують його утримання.
Подібні повідомлення про зникнення цивільних людей на окупованих територіях надходять до сьогодні. Нами також було задокументовано справи людей, які потерпали від катувань на окупованих територіях, затримувалися та утримувалися в створених катівнях при місцевих адміністраціях. Тому, окрім представленого сьогодні подання до МКС, ми документуємо надалі вчинені воєнні злочини на окупованих територіях, встановлюємо факти незаконних затримань, утримань, катувань та тортур», — наголосила старша менеджерка з напрямку подолання наслідків війни Центру громадянських свобод Наталія Ящук. 

Повний текст подання до Міжнародного Кримінального Суду — за покликанням.