Правозахисні діалоги: які стандарти прав людини має забезпечити Україна для євроінтеграції
25-26 травня у Києві відбулася велика правозахисна подія від Центру громадянських свобод — правозахисні діалоги. Це серія тематичних дискусій з українськими правозахисниками, посадовцями та фахівцями у галузі євроінтеграції. Цьогоріч обговорювали актуальне питання вступу України до Європейського союзу, адже у червні уже мають розпочатися офіційні перемовини щодо цього кроку. Надважливими тут є й аспекти української євроінтеграції, які стосуються забезпечення дотримання прав людини на національному рівні.
Два насичені дні обговорень та аргументів у пошуках коректних відповідей на наступні запитання: чи можлива безпека України без прав людини? чи готова українська система захисту прав людини до вступу ЄС? чи є ризик для України втратити власну свободу? як впливає війна на права людини та на вступ до ЄС? свобода слова та доступу до інформації: чи достатньо українських стандартів для вступу в ЄС? чи потрібно Україні змінювати міграційну політику для вступу в ЄС?
«Дискусія щодо прав людини — одна з фундаментальних частин вступу України в ЄС. У воєнний час “червоні лінії” обмеження особистих свобод є доволі абстрактними. Ми не можемо розділяти права людини та безпеку», — влучно висловилася пані Посол Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова щодо ваги прав людини в контексті безпеки України.
Попри те, що скоро термін Володимира Зеленського закінчиться, в частині ЄС немає питання щодо того, чи мають бути в Україні вибори, зазначила пані Посол, додавши: «Неможливо їх проводити, коли 20% не контролює український уряд, щоб не сегрегувати населення, яке там проживає. Якщо ж українці самі вирішать, що треба вироби, ЄС то в цьому випадку їх підтримає. Зараз є російський наратив, що Зеленський нелегітимний президент. Проте ЄС вважає його повністю легітимним».
Катаріна Матернова відмітила, що для вступу до ЄС країна повинна мати високий ступінь захисту прав і свобод людини. «Сила громадянського суспільства України — це один з ваших головних аспектів на вашому шляху до свободи та євроінтеграції. Я вважаю, що Україна готова почати переговори про вступ в ЄС. Проте реформи повинні продовжуватися», — підсумувала пані Посол.
Які напрацювання має Україна: позиція уряду
Віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина розповіла, що з права людини в Україні зараз та що ще треба зробити, щоб наші шанси на вступ до ЄС підвищилися: 28 лютого Україна надіслала заявку на членство в ЄС, аби «закарбувати в пам`яті Європи мирну Україну».
Подача заявки 28 лютого — декларація про наміри: яку країну ми хочемо побудувати, зазначила пані Стефанішина. «Тому ми продовжуємо реформи і тримаємо тут планку навіть під час війни. У країні дотримуються основних конвенцій, які Україна ратифікувала, та є свобода вираження поглядів. За даними досліджень, 59% українців переконані, що демократична система важливіша, ніж сильний лідер».
Як було зазначено, ми наближаємося до переговорного процесу всього з 4 рекомендаціями. «ЄС буде тестувати спроможності України бути гнучкою і організовувати заходи, які можуть йти всупереч інтересам владних кіл. В ЄС ніколи не кажуть, що Україна не є демократією — Союз вже розглядає нашу державу як країну-член європейської родини.
Ми пам’ятаємо, що ЄС тримає високу планку щодо прав людини. Ми більш відповідально ставимося до принципу стримування та противаг. Для України пріоритетними є перемога та територіальна цілісність, але цього досягнути неможливо без громадянського суспільства, трансформацій, постійного тиску на державу, яка ще стає спроможною».
Стратегічний план України, за словами віцепрем’єр-міністерки отримати більше військової допомоги та перемогти, а процес її вступу до ЄС необхідний для виживання країни у війні.
«Війна сколихнула Європу і перше, що вона усвідомила з початком повномасштабного вторгнення в Україну: виявляється, що за цінності треба боротися. Ми маємо постійно це робити, нічого не треба сприймати як даність».
Свобода для людей: чому це важливо в умовах війни
«Війна отруює. Це відбувається в будь-якому суспільстві і це виклик. Ми пам’ятаємо, що навіть ставлячи питання виживання на перше місце зі зрозумілих причин, ми боремося за свободу. Нам важливо про це не забувати, адже війна почалась у 2014 році», — впевнена голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.
Права людини завжди на часі, особливо коли перед країною стоять виклики її свободі та демократії, вважає правозахисниця.
«Завдання перше — захистити свою державу, людей, наш демократичний вибір і людську гідність в умовах агресії. І друге — провести цю демократичну трансформацію. Ми не знаємо: ми на початку, всередині чи наприкінці війни. Ми не можемо відкладати зміни на післявоєнний період.
Права людини завжди на часі. Це не те що записано в конвенціях, деклараціях і Конституції, а це кисень, яким ми дихаємо. Процес дихання та існування залежить від середовища, в якому ти знаходишся. І я розумію, наскільки звужується простір для прав і свобод. Багато чого приймається як даність – до того моменту, коли кисню починає бракувати.
Свобода задля людей України – не просто гасло чи дефініція, це те, за що ми платимо кожного дня дуже високу ціну. За свободу не бути російською колонію, зберігати свою українську ідентичність та мати вільний, демократичний вибір. Свобода — це коли суди справедливі та незалежні, поліція на боці громадян, а люди вільні.
Сила українських громадян — є головним шляхом до європейської інтеграції. Коли всі думали, що Росія непереможний ворог, а міжнародні організації почати виїжджати, звичайні люди стали робити незвичайні речі. Вони продемонстрували світу, що ми сильніші за російську військову машину. Демократія є живильною силою, бо її неможливо просто зруйнувати. Це джерело енергії та розвитку нашої країни, яку ми маємо зберегти».
Чому не все виглядає так добре, як хотілося? Проблемні питання урядування, медіаринку та антидискримінації
«Права людини — надзвичайно важливий аспект, вони зафіксовані у міжнародних документах та у Конституції. В Україні є вся система органів, які покликані їх забезпечувати», — зауважує Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.
Експерт також аргументує чому, на його думку, ми як країна таки просідаємо в питаннях євроінтеграції: Але уряд не спромігся створити інституційну систему розвитку прав людини. У нас забагато адміністративних повноважень, але відсутнє формування політики розвитку країни. Цим займаються міністерства в ЄС. За реформою директорати мали бути аналітичними центрами, які всередині міністерств виконували б цю функцію. Директорати мали реагувати на погіршення роботи того чи іншого міністерства. Вони цього не роблять, тому ми пробуксовуємо у євроінтеграції».
«У нашій урядовій системі все побудовано на дорученнях зверху. Ми не реагуємо інституційно на виклики, а Міністерство юстиції не робить прямого моніторингу реалізації прав людини, немає системного підходу.
Найважливіші права людини: гідність, вираження поглядів, участь в громадському житті тощо. Україна змогла зберегти ці базові ланки, попри те, що всі президенти хотіли їх обмежити. Але українці відповіли майданами, які змогли організувати, тому що в країні є середній клас, громадянське суспільство, свобода ЗМІ, місцеве самоврядування, достатньо незалежний парламент. Завдяки цим 5 факторам майдани й відбулися».
Голова громадської організації «Детектор медіа» Наталія Лигачова під час панелі про свободу слова та доступ до інформації зазначає: «Зараз, як і були, викликом залишаються олігархічні медіа. Держава займається активним фінансуванням олігархічних каналів, вони увійшли в суспільне мовлення. Під час війни я не бачу варіантів від влади проявити бажання в припиненні цієї колаборації. Тому, наприклад, Суспільне вийшло з телемарафону. Держава підсилює монополізацію інформаційного простору, хоча в Україні все одно розвинені незалежні медіа на таких платформах як YouTube. Інше запитання — наскільки розкручені ці платформи. Поки ми бачимо, що найбільш популярним методом комунікації з суспільством є телебачення. Держава зробила все, щоб найпопулярнішим месенджером був Телеграм. Хоча прямих доказів того, що він співпрацює з Росією, немає, є натяки на це».
Керівниця напрямку «Адвокація» Fight For Right Ірина Федорович розповіла про стандарти захисту від дискримінації в ЄС та Україні. І хоча у нас, в Україні, на законодавчому рівні заборонено дискримінацію, але європейські стандарти – не тільки про заборону, але і про практичне втілення прописаних формул.
«В Україні з боку держави маємо відсутність комплексної урядової статистики дискримінації. Немає інституції рівності, ми не є членами FRA (Fundamental rights association), не використовуємо вироблені міжнародні підходи до збору інформації щодо дискримінації. А наявність інструментів захисту ще не гарантує їхнє належне функціонування або можливість для громадян скористатися ними.
Омбудсман виконує свій мінімум, але не аналізує ширшу рамку, здається, що не справляється зі своїм об’ємом та навантаженням. Він має втілювати ширші завдання по дискримінації, однак наразі відсутні фінансові та людські ресурси.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має виконувати функції Інституції з рівності, але ця посада не працює, вона не виступає як інституція, що збирає і аналізує інформацію. Наразі ГО закривають потреби збору та аналізу дискримінації за різними ознаками в Україні, а також виробляють рекомендації – це суттєвий ресурс держави.
Наразі єдиний спосіб для українців отримати рішення по своїй справі — обійти всі пекельні круги українських судових органів та звернутися до ЄСПЛ, бо українські суди не працюють. ЄС каже, що так не має бути.
На шляху до ЄС ми маємо здійснити ґрунтовний перегляд законодавства стосовно захисту прав людини, а не лише формально вписати те, що є в директивах. Для імплементації захисту від дискримінації — як мінімум налагоджували спільну роботу поліції та прокуратури. Коли Україна працювала щодо лібералізації візового режиму, вона прискорено виконала всі заходи, крім тих, що стосувалися питань прав людини. Якщо під час переговорів із ЄС ми будемо робити те саме, то будемо повільно просуватися. Треба сприяти розумінню, потрібно ґрунтовно переглянути законодавство, варто орієнтуватися на весь масив директив ЄС».
Послухали виступи всіх спікерів дводенних правозахисних діалогів можна за посиланням.
