«Півтора року великої війни: як працюють міжнародні та національні механізми покарання за воєнні злочини?», — найголовніше з дискусії

У понеділок, 17 липня, у межах Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя відбулася панельна дискусія на тему «Півтора року великої війни: як працюють міжнародні та національні механізми покарання за воєнні злочини?». Експерти зокрема обговорили розслідування, яке проводить Міжнародний кримінальний суд, створення Спеціального трибуналу для покарання злочину агресії проти України, притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах і вирок Окружного суду Гааги в справі MH17. Ми зібрали для вас найголовніше. 

«Ми в ситуації, коли міжнародне правосуддя або зробить новий еволюційний ривок — і тоді в нас будуть відповіді на нові, гібридні форми війн у правовому полі. Або ми з вами ще довго будемо дивитися на те, як війни мають не тільки руйнівну силу у фізичному плані, а для міжнародного права», — виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова.

«На перший план виходить міжнародне правосуддя. Оскільки Україна, як ні одна інша держава на сьогодні, вмонтована в цю систему правосуддя. І це перспективний розвиток. Наше завдання та завдання вищих навчальних закладів у країні в тому, щоб гарно навчити студентів, тому що ми лише закладаємо підвалини. А наше майбутнє — випускники та абітурієнти, будуть впроваджувати в життя все, що ми їм дамо і напрацюємо», — завідувачка кафедри кримінально-правової політики та кримінального права Навчально-наукового інституту права університету імені Тараса Шевченка Анжела Стрижецька.

«Застосування інструментарію кримінального права дозволяє зробити критично важливу річ, а саме: індивідуалізувати відповідальність. Саме індивідуалізована відповідальність є шляхом для побудови мирного майбутнього. Немає раціональної причини не ратифікувати Римський статут, немає раціональної причини не підписувати ухвалений Верховною Радою України закон про зміни Кримінального кодексу України. Це є, на жаль, нерозуміння», суддя Європейського суду з прав людини, український юрист і науковець Микола Гнатовський.

«Викрадення, незаконне переміщення українських дітей — офіційна політика РФ. Карім Хан досить часто заявляє про те, що його пріоритетом є розслідування злочинів проти особливо вразливих груп, до яких належать діти. Як на мене, справи, які будуть розслідувати в МКС, стосуватимуться 2-5 людей, які займають високі посади, керівництва РФ.

На мою думку, прокурор МКС буде дотримуватися досить обережного підходу розслідування тих справ, у яких є чіткі, переконливі докази. Виконання ордерів на арешт — завдання для держав, які є учасницями Римського статуту. І, власне, від волі цих держав та їхнього бажання дотримуватися рішень МКС залежить і те, коли ми побачимо наступні кроки та судовий розгляд», — викладачка кафедри міжнародного та європейського права Національного університету Києво-Могилянська академія і дослідниця проєкту «FAKENEWS» в Університеті Тромсе (Норвегія) Ґаяне Нуріджанян.

«Ми не зможемо говорити про повну відповідальність за російську агресію або війну проти України без відповідальності за злочин агресії. Маємо важливий проміжний результат — коаліцію, до якої входять представники 38 держав світу та декількох міжнародних організацій. Ми провели 4 зустрічі, напрацювали солідну базу правових, технічних, процесуальних документів, які стануть основою трибуналу», — держслужбовець, науковець і кандидат юридичних наук Антон Кориневич.

«Міжнародне кримінальне право повинно бути імплементовано, мають бути внесені відповідні зміни до законодавства, які це узгодять. Підтримка міжнародна є безпрецедентною на сьогодні. Але лідерську позицію в розслідуванні цих злочинів має взяти Україна», — старша юридична радниця Truth Hounds Зера Козлиєва.

«Введення нових відповідальностей не мають ретроспективної дії. Зараз некоректно говорити про відсоток тих, хто вчиняв ці воєнні злочини, буде притягнений до відповідальности. Як на мене, найбільш прискіпливо мають розслідуватися насильницькі злочини. Наша система неготова і недосконала. І в цьому велика проблема, тому що на рівні судових процесів ми матимемо величезні затягування. Це проблема, яка вимагає зміни в процесуальному законодавстві, введення принципу безперервності», — виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

««Вже 10 років як триває російська агресія проти України, вчиняються воєнні злочини. Але, на жаль, я не можу констатувати, що бачу прогрес в розумінні міжнародного гуманітарного права, як документувати воєнні злочини.

Важливо, розслідуючи воєнні злочини, робити це, не підганяючи під себе міжнародне гуманітарне право, а сприймаючи його таким, яким воно є. Бо ми зобов’язані Європейською конвенцією з прав людини. Ми повинні забезпечити тим, кого ми судимо у тому числі за воєнні злочини, право на справедливий суд. Ми повинні їм гарантувати право на незасудження за діяльність, яка не визнавалася злочином за міжнародним правом та національним законодавством», — професор кафедри кримінально-правової політики та кримінального права університету імені Тараса Шевченка та експерт Центру громадянських свобод Костянтин Задоя.

«Вірю, що всіх осіб, яким національні суди винесли вироки заочно, рано чи пізно знайдуть, а правосуддя та покарання їх торкнеться. Уже після перемоги ми побачимо і національне, і міжнародне правосуддя в дії. МКС, трибунал, безумовно, потрібні! Нам важливо самостійно збирати докази й орієнтуватися на те, що як би держава агресор Росія не ставилася до міжнародних інстанцій, вона в будь-якому випадку збирає доказовий матеріал, щоб виправдати свої злочини», — національна експертка з Фонду народонаселення ООН по Стамбульській конвенції та старша наукова співробітниця Вікторія Мозгова.

«Кримінальне переслідування має завдання — зупинити майбутні злочини. Тортури є масовими й системними, але я не знаю кримінального провадження за фактом тортур з боку російських представників влади. Нам потрібно зробити все можливе, аби дати можливість цим людям вижити і повернутися», — фахівець з експертизи політичних мотивів кримінального переслідування та оцінювання проєктів, постійний експерт Центру громадянських свобод Михайло Савва.

Нагадуємо, що з 17 по 21 липня триває Український тиждень міжнародного кримінального правосуддя, який організовує Центр громадянських свобод з партнерами. Він складається з 3 панельних дискусій українською мовою та 5 академічних лекцій англійською з експертами: юристами, дослідниками, державними службовцями та представниками міжнародних і регіональних організацій громадянського суспільства.

Розклад можна подивитися за посиланням.