«Ви вірите в людську гідність?». Олександра Романцова на Львівському медіафорумі
Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова виступила в межах Львівського медіафоруму (LMF), що відбувся 15-17 травня. Цьогоріч подія пройшла під темою «Називати речі своїми іменами: вибір, рішення відповідальність».
LMF є однією з найбільших медіаконференцій у Центральній та Східній Європі, що об’єднує учасників з найширшого кола країн регіону. З 2013 року громадська організація «Львівський медіафорум» зміцнює медіа, інституції та громадських діячів, здатних сприяти здоровому громадському діалогу в Україні та за її межами. Для побудови демократичного суспільства, об’єднаного здоровою комунікацією.
Олександра Романцова взяла слово 16 травня під час панелі «Вигнані, але відповідальні. Українська відповідь на дилему “непутінських росіян”». Разом з правозахисницею на сцені виступали український підприємець та громадський діяч Валерій Пекар, а також виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства та експерт зі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Дмитро Золотухін. Модераторкою розмови стала керівниця відділу демографії та міграції Інституту прикордонної політики та журналістка NV.UA Ольга Духніч. Також Олександра висловилася в межах програми «FuckUp Night» на тему «За лаштунками: Адвокація та дипломатія без фільтрів». Зокрема, Олександра розкрила свою позицію щодо «хороших росіян».
«Я представляю Центр громадянських свобод, організацію, яка отримала Нобелівську премію миру 2022 року разом із російською правозахисною організацією “Меморіал” та Олегом Біляцьким з білоруської ініціативи “Вясна”. Більшість населення України пам’ятає цей конфлікт (ред: тоді українську сторону закликали відмовитися від премії та не виходити на одну сцену з росіянами).
Але це питання не для добрих росіян, це запитання до нас. Що саме ми бачимо як майбутню стратегію побудови суспільства? Тому що я знаю близько 2000 правозахисників, які мають російське громадянство. Деякі з них досі живуть в Росії, деякі — через свою діяльність були вигнані з країни, деякі навіть змінили громадянство. Вони вже 11 років допомагають нам документувати воєнні злочини в регіонах, куди ми не маємо доступу. Ці люди залишаються вірними своїм принципам, коли вони навіть не меншість, а невелика група, яка сприймає свою державу, РФ, як про свою відповідальність. Вони — це захисники прав людини.
Іноді права людини як систему хтось називає соціальною релігією. Це правда. Ви вірите в людську гідність? Це не лише те, що всі навколо повинні захищати (вас, ваш голос, ваші права), йдеться про свободу. Її використовують, щоб щось робити чи скласти руки, підтримувати конкретні ідеї чи виступати проти них, визнавати свою відповідальність як громадянина за те, чи розпочне ваша держава війну. І ці люди вірять у це. А деякі з них навіть потрапляють до в’язниці за цю віру, бо вважають, що це один зі способів висловити свою політичну позицію у власній державі. Ось чому я пишаюся тим, що ми разом з двома іншими правозахисними організаціями були на одній сцені.
Це величезна кількість різних груп росіян, які нам допомагають. Існують люди, які добровільно допомагають українцям покинути територію Російської Федерації. Або ті, які досі намагаються боротися як адвокати. Але це не означає, що нам треба пробачити всім. Ні, йдеться про особисту відповідальність кожної людини. Це народ, повністю контрольований російською пропагандою. Тому я завжди думаю про кілька моментів.
Перший — я хочу знати, ця людина за війну чи за перемогу України. Другий — чи робить вона щось для того, щоб зупинити агресію? Є росіяни, які надсилають гроші на відбудову будинків, наприклад, в Україні після запуску ракет.
Третій — чи готова людина усвідомити, що це не повністю її відповідальність, але все ж частково, і зробити щось, щоб за неї відповісти.
Таким чином я розумію, я спілкуюся з людиною, або з просто частиною російської машини», — ділиться Олександра Романцова.
