«Свобода — це, першочергово, відповідальність за своє життя і за наслідки своїх рішень». Олександра Матвійчук завітала на день народження «Української правди»
16 квітня видання «Українська правда» святкувало свій 25-й день народження. На урочистий вечір у головній залі музею Другої світової війни запросили героїв репортажів УП — політиків, спортсменів, громадських активістів, військових, — друзів і партнерів редакції, редакторів і журналістів інших медіа. Слово на події взяла також голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.
«Усе почалося з мрії. З однокімнатної квартири, яка стала офісом редакції. З п’яти людей, без грошей, без гарантій. В країні, яка заплуталася в багатовекторності і стрімко скочувалася до автократії. Ці п’ятеро людей мали віру у те, що правда важливіша за комфорт», — розпочала вечір головна редакторка Української правди Севгіль Мусаєва.
«Українську правду» у 2000 році заснували Георгій Гонгадзе разом з Оленою Притулою — як відповідь на цензуру, що панувала в медіапросторі пострадянської України. З перших років інтернету і до сьогодні видання зростало та продовжувало правдиво та неупереджено висвітлювати події в Україні та про неї. Нині медіа щодня читає близько мільйона людей.
Під час публічної розмови головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва поцікавилася в Олександри Матвійчук, як за роки роботи у правозахисті змінилося її розуміння свободи.
«Я завжди вважала, що в людині закладено прагнення до свободи. Я й досі так думаю, але є ще дещо. У 1941 році, вже в еміграції, німецький психоаналітик Еріх Фром написав книгу “Втеча від свободи”. Він, аналізуючи початки тоталітаризму в німецькому суспільстві, вивів кілька психологічних механізмів щодо того, як люди тікають від свободи та позбавляються від відповідальності. І саме тому я стала все частіше говорити, що свобода — це не вседозволеність. Свобода — це, першочергово, відповідальність за своє життя і за наслідки своїх рішень.
Є книга нобелівських лауреатів, один з яких, Джеймс Робінсон, нещодавно приїжджав в Україну й ми зустрічалися. В книзі “Вузький коридор” автори описують трансформації суспільства, які відходили від тоталітаризму або після війн. І вони наголошували, що це доволі вузький коридор, який може вивести до стану свободи або повернути інерційно назад. І насправді мені здається, що треба чітко пам’ятати, за що ми боремося. Бо ця війна почалася не тому, що Путін боїться НАТО, а тому, що після Революції Гідності ідеї свободи підійшли ближче до російських кордонів.
Тому для мене виграти і вистояти у цій війні з Росією і самим на Росію не перетворитися — це здача ціннісного виміру, за який ми боремося. Я знаю, що в житті нема гарантій, але в нас є шанс пройти цей вузький коридор. І мені здається, ми маємо його використати. Війна — це не дарма крах цивілізації, розрив соціальної тканини і повний удар по всій Європейській конвенції з прав людини, по всім статтям, які там є. Але в лютому 2014 року ми відправили першу мобільну групу в Крим. Ми були першою правозахисною організацією, яка почала документувати воєнні злочини в Криму, а потім в Луганській і Донецькій областях. У перші роки війни, я опитала сотні людей, які вижили в російському полоні. Вони говорили, як їх били, як їх катували, як їх забивали в дерев’яні ящики, як їм відрізали кінцівки, як їм дробили коліна, як їм проводили струм через геніталії. Тому для мене війна і обличчя війни, якщо говорити мовою цієї Європейської конвенції, це право на життя, на свободу і особисту недоторканість, свобода від тортур. І це багато чого іншого, чого зараз, на жаль, у багатьох людей в Україні і тих людей, які знаходяться в полоні, немає», — наголошувала правозахисниця.
Також під час вечора провели благодійний аукціон, ведучим якого став комік Василь Байдак. Одним з лотів стала ілюстрація митця Сергія Майдукова до майбутньої книжки про УП, що має вийти цього року. Саму ж ілюстрацію придбали за 1,5 млн грн, а всі кошти передали на відділ розслідувань журналіста Михайла Ткача. Всього вдалося зібрати понад 5 млн грн.
