Нобелівська премія миру 2003. Як правозахисниця та перша жінка-суддя в Ірані Ширін Ебаді бореться за права людини в своїй країні

Ширін Ебаді – правозахисниця та юристка, яка стала однією з перших жінок-суддів в Ірані, а згодом – першою мусульманкою та громадянкою Ірану, що отримала Нобелівську премію. Правозахисниця робить чимало для підтримання справедливості в країні: активно займається захистом прав жінок і дітей, pro bono розглядає справи дисидентів та бере участь у законотворчості. Зокрема, допомагала складати текст закону проти фізичного насильства над дітьми 2002 року. Розповідаємо, чим ще визначна робота Ширін Ебаді та який внесок у міжнародну справедливість вона робить щодня. 

Перша жінка-суддя Ірану

Пані Ебаді народилася 1947 року в гірському місті Ірану – Хамадані, але згодом її сімʼя переїхала до Тегерану. Післявоєнний період у цій державі був часом глибоких політичних трансформацій, активного впливу західних держав та поступового переходу до автократії. Іранський уряд активно порушував питання виведення радянських військ з країни. Саме в цей період Ширін Ебаді пішла до школи, а у 1967 році вступила до Тегеранського університету на юридичний факультет. 

По завершенню навчання, пані Ебаді стажувалась у Міністерстві Юстиції, після чого успішно склала кваліфікаційні іспити на посаду судді 1969 року. На цій посаді вона здобула докторський ступінь в Тегеранському університеті.

Ширін Ебаді тривалий час працювала в системі Міністерства юстиції, обіймаючи різні посади, зокрема очолювала колегію міського суду, ставши першою жінкою-суддею в історії Ірану. Після Ісламської революції її, як і інших жінок-суддів, усунули від цієї діяльності та перевели на адміністративні й експертні ролі Міністерства. Не прийнявши таких обмежень, вона достроково вийшла на пенсію. Упродовж кількох років правозахисниця була позбавлена можливості займатися адвокатською практикою, однак у 1992 році отримала відповідну ліцензію та відкрила власну юридичну практику.

Нобелівська лауреатка 2003 року

Ширін Ебаді стала співзасновницею та президенткою Центру захисту прав людини в Ірані, який створила у 2001 році спільно із чотирма адвокатами-правозахисниками. Організація захищала права жінок, політичних в’язнів та меншин в країні. У 2003 році була відзначена Нобелівською премією миру за діяльність із просування демократії та захисту прав людини, зокрема прав жінок і дітей в Ірані.

З 2008 року пані Ебаді стикнулася з погрозами: після оголошення підтримки захисту представників бахаї – монотеїстичної релігії мусульманського походження, яку звинувачували у сектантстві – її критикували за звʼязки із вірою останніх, за захист представників ЛГБТ-спільноти та навіть за появу за кордоном без ісламської хустки. Тоді Ширін Ебаді заявила, що на офіційне отримання Нобелівки в Осло вона зніме хустку, адже за її переконанням, іранські жінки повинні мати право обирати, чи носити їм хіджаб. Щобільше, іранська преса звинуватила її дочку, Наргесс Тавассолян, у переході до віри бахаї, що карається смертю в Ісламській Республіці. 

Нобелівський комітет відзначив правозахисницю як людину, яка «ніколи не зважала на загрозу власній безпеці». Під час своєї промови з нагоди отримання премії, Ебаді наголосила на неправомірності репресій в Ірані та підкреслила, що іслам сумісний із демократією, свободою думки та правами людини. 

Пригноблена у своїй країні

Офіс Центру захисту прав людини іранська поліція разом зі співробітниками служби безпеки закрила у грудні 2008 року. Вони не надали жодних пояснень щодо рейду та не пред’явили ордер. Напівофіційне іранське інформаційне агентство Mehr повідомило, що чиновники наказали закрити центр, оскільки він не мав необхідних юридичних дозволів на діяльність. 

Наприкінці листопада 2009 року її медаль Нобелівської премії миру та диплом були незаконно вилучені з її банківської скриньки у Лондоні разом з Орденом Почесного легіону та перснем, який вона отримала від Асоціації журналістів Німеччини. 

Виступаючи в Лондоні, вона також заявила, що іранська влада вимагала податків на 1,3 мільйона доларів, попри те, що Нобелівська премія не обкладається податком згідно з місцевим законодавством. Авторитетні медіа, як-то BBC та The Telegraph, зазначали – всі ці предмети конфісковані іранською владою. Міністерство закордонних справ Ірану цей факт заперечило. «Вони сказали, що затримають мене, якщо я повернуся, або що зроблять середовище небезпечним для мене, де б я не була», – сказала пані Ебаді у коментарі ВВС, додавши, що її колег, які все ще перебувають у країні, також «затримали або заборонили їм виїжджати за кордон».

Правозахисниця попри все

Сьогодні пані Ебаді продовжує наголошувати на необхідності справедливості та дотримання прав людини на тлі іранських протестів. Вона закликає до негайного відновлення доступу в інтернет, проведення незалежного міжнародного розслідування та притягнення винних до відповідальності.

Нагадаємо, що з кінця зими в Ірані тривають протести через глибоку економічну кризу та інфляцію. Окрім того, зібрання людей за зміну режиму в країні зараз відбуваються по всьому світу: іранці в еміграції та небайдужі висловлюють позицію в столицях Європи, тримаючи в руках прапор «Вільного Ірану»: триколор із левом та сонцем. Іранські правозахисники продовжують активно реагувати на жорстокі порушення прав та свобод людини внаслідок придушення мітингів. Так, Ширін Ебаді закликала до термінових заходів для запобігання вбивствам мирних жителів в Ірані. В ексклюзивному інтерв’ю виданню DW вона заявила, що «це не що інше, як війна». 

Якщо в містах Європейського Союзу такі мітинги проходять із дотриманням правил та під наглядом правоохоронних органів, то в державі Західної Азії протестувальники зазнають величезних утисків: видання Time повідомляє, що справжня кількість жертв протестів може досягати 30 тисяч. Офіційні ж дані щодо жертв у Ірані значно менші: влада оприлюднила число у 3117 людей, із яких 2427 особи це «невинні люди, а також стражі порядку й безпеки», яких шануватимуть як мучеників.

Матеріал підготувала: стажерка Центру громадянських свобод, Олеся Лелека.