«Ми не жертви. Ми ті, хто змогли вижити». Жінки, які пережили російський полон, поділилися спогадами на Книжковому Арсеналі

У суботу, 24 червня, на XI Міжнародному фестивалі Книжковий Арсенал відбулася дискусія «WOMEN’S VOICES — розповідь-сповідь звільнених бранок про російський полон». Захід відбувся в межах кампанії Prisover’s Voice – це ініціатива Центру громадянських свобод, яка працює над звільненням цивільних ув’язнених внаслідок російської агресії.

Учасниці події:

• Мар’яна Мамонова. Медикиня, капітан Медичної служби Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. З початку повномасштабного російського вторгнення служила в Маріуполі. Тоді вона разом з колегами та десятками цивільних переховувалися у металургійному заводі імені Ілліча та рятувала життя іншим. Ще до полону Мар’яна в одному із листувань повідомила рідним, що вагітна. З 4 квітня жінку утримували в Оленівці у полоні російські окупанти. 21 вересня Маряну звільнили з полону.
• Вікторія Андруша. Вчителька математики та інформатики у Броварському ліцеї. Родом з Чернігівщини. 25 березня 25-річну Вікторію Андрушу росіяни викрали з дому. Тривалий час Вікторію тримали в Курському СІЗО, до неї не пускали адвокатів і не підтверджували, що вона дійсно там. Її позбавили волі на пів року. 29 вересня Вікторію повернули. По поверненню з російської неволі нагороджена орденом «Народний герой України» та почесною відзнакою «За заслуги перед містом».
• Людмила Гусейнова. У 2014-му працювала інженеркою з техніки безпеки у Новоазовську, що на Донеччині. З початком війни допомагала розселяти переселенців. Наприкінці літа 2014-го місто окупували. Гусейнова дізналася, що Україна не встигла евакуювати дитячий сиротинець у Приморському на лінії фронту. Дітям з інтернату Людмила з підконтрольної території України возила взуття і одяг, а також українські книжки. У 2019 її заарештували. Людмилу тримали за ґратами три роки. Тепер вона захищає права інших жінок, яких силоміць утримують окупанти та допомагає тим, хто повернувся з полону.

Модераторка події: Анастасія Багаліка – радіоведуча, співавторка подкасту «Звільніть наших рідних» на «Громадському радіо», гендерна координаторка кампанії «Повага».

Деталі події:

Під час розмови учасниці поділилися своїми спогадами про російські тюрми, умови утримання в них та порушення прав людини в ув’язнені. «Ми мали доступ до медикаментів, поки ми мали запаси. А знаєте, яка від них була медична допомога – ніякої», – каже Мар’яна Мамонова, військова медикиня, яка потрапила у полон вагітною. «Між собою ми говорили українською. Їх це злило і вони били по дверях і попереджали, що зараз битимуть нас», – згадує Вікторія Андруша, вчителька з Чернігівщини, яку забрали з рідного дому. «Ми не жертви. Ми люди, які змогли вижити», резюмує свій виступ правозахисниця Людмила Гусейнова, яка три роки провела у російській неволі.

Нині Мар’яна бавить малечу, Вікторія навчає дітей, а Людмила допомагає іншим. Та для безлічі жінок, які лишаються за ґратами російських та окупаційних тюрем, такі звичні речі – недосяжні.

Довідково:

• До Центру громадянських свобод звернулися родичі та друзі понад 1000 цивільних, яких насильно утримувала чи утримує Росія. 12% з них – це жінки. Жінок здебільшого викрадали за проукраїнську позицію, волонтерство та громадянську діяльність.
• Відразу після затримання жінок і чоловік зазвичай тримають разом в підвальних приміщеннях, які непридатні для перебування людей. Часто їх не годують, не дають воду і можливості сходити в туалет.
• Після переміщення в СІЗО або вʼязницю, зазвичай відбувається розподіл ув’язнених за статтю. Та спільним є процес «прийомки»: побиття, катування електрошокером, інформаційний вакуум, психологічний тиск, відрізання волосся та сексуальне насильство.

Для ЗМІ: Якщо вас зацікавила тематика та історії учасниць, вам необхідні фахові коментарі на зазначену тематику чи інтерв’ю когось з учасниць події, то просимо звертатися до комунікаційниці Центру громадянських свобод: Христина Бучковська, 096 137 67 99 (телефон, WhatsApp).