18 червня – Міжнародний день протидії мові ворожнечі
Міжнародний день боротьби з мовою ворожнечі започаткований ООН у 2019 році, відзначається щорічно 18 червня. Саме в цей день організація оприлюднила Стратегію та План дій ООН щодо мови ворожнечі.
Це важлива і необхідна основа на шляху до свободи слова, верховенства права та взаємної поваги. Особливо у світі цифрової інформації, де панують інформаційні стратегії, включно із найогиднішими стратегіями пропаганди на рівні держав, дію однієї з яких Україна відчуває на собі просто зараз. І де існують інформаційні «пожежі», які може спровокувати будь хто, кинувши «сірник» живих емоцій у поле болючих питань, чи стереотипів, що призводить до цькування людини чи цілої спільноти, до конфліктів, агресії, насилля та навіть екстремізму. Це реальні болючі наслідки мови ворожнечі, яка визначається ООН як будь-який вид спілкування або поведінки, який атакує, або використовує принизливу чи дискримінаційну лексику щодо особи чи групи на основі релігії, етнічного походження, національності, кольору шкіри, походження, статі, чи іншого факторів ідентичності.
Є низка питань без вирішення яких боротьба з мовою ворожнечі може зайти в глухий кут:
- Розробка дієвого механізму визначення та врахування контексту, у якому виникає мова ворожнечі, її причин та можливих наслідків.
- Чітке визначення агресора і жертви.
- Однозначна позиція щодо засудження агресора і тих, хто його підтримує. Особливо, якщо це впливові організації, публічні особистості – лідери думок, змі, або взагалі інформаційні мережі світового масштабу. Тіньовий бан українських користувачів Twitter – яскравий приклад використання компанією своїх технічних можливостей для підігрування російській пропаганді.
- Розробка комплексу відповідальності і механізму його впровадження.
Ці пункти так чи інакше включені до Стратегії ООН. Питання лише у їх реалізації. А для цього перш за все вільний світ і організації, що його представляють, мають відповісти на одне важливе питання: де межа між свободою слова і розповсюдженням брехні, викривлених фактів і пропаганди?
Чого не вистачає стратегії боротьби із мовою ворожнечі, так це глибокого аналізу ситуації. Саме тому реакція світової спільноти іноді нагадує реакцію дорослого, який карає обох дітей за конфлікт, не розбираючись, що один з них став жертвою іншого: прямої агресії, чи психологічного насилля у обгортці пристойності і добрих намірів, яке не є очевидним для інших. Ще гірший варіант, коли засуджується і карається саме жертва прихованої атаки, самозахист якої може сприйматись за агресію.
Фото: Jon Tyson on Unsplash
