Катування є одним з найтяжчих порушень прав людини

26 червня 1997 Генеральною Асамблеєю було встановлено Міжнародний день на підтримку жертв катувань. Цього дня 10 років тому (26 червня 1987) була прийнята Конвенція проти катувань і інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів та покарання. Нагляд за виконанням конвенції здійснює Комітет ООН проти катувань.

Україна ратифікувала конвенцію у 1987 році. Станом на квітень 2022 року Конвенція налічує 173 держави-учасниці. Конвенція складається з преамбули та 33 статей, об’єднаних у 3 розділи.

Частина I (ст. 1–16) містить визначення катування. “Катування” означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання,  покарати її за дії,  які  вчинила  вона  або  третя  особа   чи   у   вчиненні   яких   вона  підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи  з будь-якої причини,  що  грунтується  на дискримінації будь-якого  виду,  коли  такий  біль  або  страждання заподіюються державними  посадовими особами чи іншими особами, які виступають як  офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. В  цей  термін  не включаються  біль  або  страждання,  що   виникли  внаслідок  лише  законних санкцій,  невіддільні від цих санкцій чи  спричиняються ними випадково. (стаття 1)

Частина II (статті 17–24) регулює звітність та моніторинг Конвенції та кроки, вжиті сторонами для її виконання. Стаття 17 створює Комітет проти і надає йому повноваження розслідувати заяви про систематичні катування (стаття 20). Він також встановлює необов’язковий механізм вирішення спорів між сторонами (стаття 21) і дозволяє сторонам визнати компетенцію Комітету розглядати скарги окремих осіб на порушення Конвенції стороною (стаття 22).

Частина III (статті 25–33) регулює ратифікацію, набуття чинності та внесення змін до Конвенції. Цей розділ включає факультативний арбітражний механізм для вирішення спорів між сторонами (стаття 30).

Відповідно до Загальної декларації прав людини (1948 рік, стаття 5): “Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського,  або  такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.” На жаль катування та інші форми неналежного поводження – повсякденна сучасна практика майже в усіх куточках світу.

Заборона катувань імперативна та абсолютна. Тобто ні за яких підстав або будь-яких супутніх обставин жодна людина не повинна піддаватись катуванню або іншому нелюдському поводженню.

Катування є одним з найтяжчих порушень прав людини.

Ми заявляємо про неприпустимість катувань, жорстокого, нелюдського або іншого поводження чи покарання, що принижують гідність людини.