«Ви хочете, щоб у нас були вибори? Дайте нам зброю. Тоді ми припинимо війну та проведемо їх». Відбувся правозахисний клуб на тему «Вибори 2024: (не)втрата легітимності Зеленського»
22 травня відбувся правозахисний клуб Центру громадянських свобод на тему «Вибори 2024: (не)втрата легітимності Зеленського». З експертами поговорили про те, чи можна провести вибори під час війни, чи справді є в цьому необхідність, а також що може трапитися, якщо вибори не відбудуться і будуть перенесені на час після війни.
Спікерами та спікерками клубу цього разу стали: експерти з конституційного права Центру політико-правових реформ Андрій Магера та Антон Чиркін, радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА, координатор Центру виборчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Павло Романюк, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, науковий директор Democratic Initiatives Foundation-Фонд «Демократичні Ініціативи» Олексій Гарань, а також старша радниця Міжнародної фундації виборчих систем (IFES Ukraine) Аліса Шушковська. Модераторкої події стала виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова.
«Війна почалася у 2014 році. Вона мала різний статус, різне оформлення, але за цей за різних обставин відбулися вибори президента. Але питання передовсім щодо того, чим є вибори. Вибори — це демократичний інструмент народного волевиявлення і, відповідно, індикатор демократичного життя держави. Ситуація воєнного стану, бойові дії, масові переміщення населення тощо — ці всі питання є тими факторами, які повинні слугувати нам парадигмою проведення президентських виборів. «Змімікровані» вибори або зовсім відсутність таких спричинить викривлення взагалі демократичного процесу та руху.
Питання щодо тоді легітимності президента, який буде обраний таким чином, буде стояти гостріше. Зараз з чинним президентом його не виникає. Це скоріше російський наратив, який штовхає в бік того, щоб створити якийсь турбулентний процес в державі, щоб скористатися її слабкістю. Чим слабкіша влада, тим легше Росії буде воювати на фронті. Це істина. І тут для нас є декілька викликів, передовсім запитання: «А коли реально можливі такі вибори?». Вони неможливі в умовах сьогодення. Чи можливі вони будуть, скажімо, наступного 2025 року? Адже війна може тривати і до 10 років, ніхто не знає. Єдина точна відповідь — після закінчення війни і після 90-денного періоду. Це такий законний шлях.
Є питання не скочування України в авторитаризм і існування демократичних процесів на тому рівні, на якому вони були, коли відбувалися попередні вибори і політична конкуренція, в результаті якої переміг Володимир Зеленський. І наскільки ці процеси залишаються чинними в умовах війни? Це, як на мене, дуже важливе питання», — зазначив Олександр Павліченко
«Вибори — це про умови. Адже індикатором демократичності виборів є довіра до результатів. Від експертного середовища буде залежати те, як ми зможемо допомагати державі комунікувати зі світовим суспільством. Бо комунікація є важливим інструментом.
Якщо говорити про які ж умови необхідні для проведення саме демократичних виборів, то ми маємо дивитись на них крізь призму трьох основних викликів, які існують на сьогодні. Це безпека, міграція, інфраструктура. А крізь призму цього ми маємо говорити про ключових стейкхолдерів, суб’єктів виборчого процесу, на яких впливають ці ключові три виклики.
Також ми маємо забезпечити в умовах війни безпечне голосування для виборця. Це не тільки подорож до виборчої дільниці і формальний акт волевиявлення, але й різні інші процедури. Коли ми говоримо про виборчу комісію, то це не тільки безпека роботи, але це ще й інфраструктура. Часто кажуть, що зруйнована та пошкоджена інфраструктура там, де вилися бойові дії. Але коли говоримо про організацію та забезпечення виборів за кордоном, при значному рості виборців там тієї інфраструктури вже недостатньо.
На сьогодні питання наступне: а чи легітимні органи влади? У нас в експертному середовищі відповідь очевидна. Але знову ж таки, тут два виміри: правовий і політичний. Ми фіксували такий соціологічний парадокс наприкінці 2023 року, що люди справді в абсолютній більшості говорили про вибори після припинення воєнного стану. Але якщо поглянути на рівень довіри до органів державної влади, зокрема до парламенту, то той рівень, який в нас був на хвилі 2022 року, нівельований. Коли є така значна недовіра, то є і запит на переформатування органів влади, що в умовах війни неможливо. Ми провели фокус-групу, щоб з’ясувати, яким чином зберегти або підсилити оцю політичну легітимність органів влади. Щодо парламенту рішення — це відкритість, потрібно відкривати парламент. Проте треба шукати рішення, як ще підтримати легітимність.
Коли ми говоримо про вибори, то розуміємо — війна має завершитися. Мають бути гарантовані конституційні принципи, які передбачені в Розділі 3 Конституції. І, звичайно, потрібно рухатись до зміни законодавства. Бо сьогодні виборчий кодекс каже, що після припинення воєнного стану вибори мають бути призначені і погоджені протягом місяця. Тому однозначно, що такі строки при таких значних руйнуваннях та наслідках, вимагатимуть подовження для належної підготовки і гарантування виборчих прав громадян», — дискутує Павло Романюк.
«У нас є пряма заборона в законодавстві на проведення будь-яких виборів і референдумів під час війни. Тому ми маємо використовувати той час, який є у нас зараз, на підготовку. Бо, як вже зазначалось, коли буде скасований воєнний стан, впродовж 30 днів мають бути оголошені загальнодержавні вибори. Але цього часу недостатньо, тому в експертному середовищі говорять про більший період. Навіщо він взагалі потрібен? Ми говоримо про 6-місячний період, впродовж якого Центральна виборча комісія зможе нормально підготуватись до організації підготовки виборів, впродовж якого Державний реєстр виборців буде повністю оновлений, оскільки на сьогодні держава не знає, де знаходяться її громадяни. Мають бути навчання, каскадні тренінги для майбутніх членів комісій, для поліціянтів, для суддів, для всіх, хто залучений до виборчого процесу.
Має бути відновлена повністю свобода слова, свобода преси, політична конкуренція, бо, звісно, без свободи і без політичного різноманіття, без реальної політичної конкуренції, ми не можемо говорити про демократичні вибори. Будуть серйозні виклики як для активного, так і для пасивного виборчого права. На сьогодні у нас понад 6 млн громадян за кордоном. З них 4 мільйони приблизно це виборці, інші 2 млн — це діти, які майбутні виборці. Держава має зробити все можливе, щоб вони могли проголосувати у майбутньому. Для цього потрібні правки до законодавства, для цього потрібна згода держави перебування тощо. Є організаційні питання про те, хто буде здійснювати, наприклад, охорону цих дільниць, охорону виборчої документації. І на це все потрібен час.
Окрім цього, держава має розв’язати питання з голосуванням внутрішньопереміщених осіб. На сьогодні у нас офіційно приблизно 5 мільйонів внутрішньоприміщених осіб, але ми розуміємо, що ця цифра є не досить релевантною. Теж обговорюються можливості додаткових виборчих дільниць, і це теж потребує зміни до законодавства. Обговорюються, знову ж таки, різні моделі і дочасне голосування, бо зрозуміло, що, напевно, в один день всім військовослужбовцям буде важко покинути свої місця дислокації.
Все це говорить про величезну кількість питань, проте експертне середовище і Центральна виборча комісія вже насправді активно працюють. Нагадаю, що є такий міжнародний стандарт, який передбачає, що будь-які змістовні зміни до законодавства мають бути прийняті принаймні за рік до виборчої події. Тому ми закликаємо наш парламент за кожної нагоди розпочати цю роботу якомога швидше», — розповідає Аліса Шушковська.
«Буквально кожен день хтось телефонує з західних чи з арабських журналістів. І питають, що у нас з виборами. Зрештою я психанув і сказав одному: “Ви хочете, щоб у нас були вибори? Дайте нам зброю”. Тоді ми припинимо війну, проведемо вибори. Проте якщо ми хочемо справді конкурентні вибори, ви виявляєте, що буде коїтися в країні? Влада на опозицію, опозиція на владу, навіть, враховуючи те, що відбувається зараз.
70% інформації йде через телеграм-канали, всі знають, що це основне джерело про війну. За соціологічними дослідженнями, громадська думка в принципі виступає проти виборів. Чи це буде змінюватися? Цілком можливо, враховуючи, що недовіра до влади зростає, популярність президента падає. Але, знову ж таки, для мене головне питання, це як ці вибори вплинуть на нашу внутрішню єдність. Справді конкурентні вибори вплинуть негативно на нашу здатність воювати.
І це насправді теж може перетворитися на процес, коли підривається довіра не тільки до влади, а до інституцій громадянського суспільства, владних структур також», — додає Олексій Гарань
«Питання політичної вразливості Зеленського буде. З огляду на те, що у нас є Конституційні положення, а уряд може формувати лише парламентська коаліція або фракція, що має такі права, то ніщо не заважає їй включити туди представників різних політичних сил. Бо у нас іншого ворога для України, крім РФ, не існує. Немає жодної демократичної, патріотичної, політичної сили чи партії, яка є ворогом української держави. Вони завтра можуть бути в опозиції до влади, але це не означає, що вони в опозиції до держави.
Дійсно хорошим прикладом від президента України було б простягнути руку всім політичним силам і сказати, що ми всі єдині. Під час цієї агресії, під час цього воєнного стану. А вибори відбудуться після закінчення війни. І на них, на демократичних, з дотриманням усіх стандартів, буде обраний той, кого захоче український народ», — пояснює Андрій Магера.
«Норми європейських країн, наших партнерів та сусідів, мають умови щодо надзвичайного стану. Там є теза, що в умовах воєнного/надзвичайного стану, повноваження парламенту, органів місцевого самоврядування, глави держави, або продовжують використовуватися певний термін або подовжуються. Щобільше, конституція Португалії, наприклад, певним чином дублює частину української щодо того, що президент виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного президента.
Тут нам доцільно звернути увагу на досвід конституцій партнерів і наших сусідів. Мова йде про Польщу, Німеччину і Швецію. Перш за все, це окремий розділ у Конституціях. Тому, на нашу думку, в процесі післявоєнної відбудови України, після перемоги, очевидно, набуде актуальності питання щодо удосконалення Конституції і внесення відповідних змін. На наше переконання, окремий розділ там потрібен щодо надзвичайного стану, де може виокремлюватися, зокрема, і стан воєнний. І саме в цих розділах прописати повноваження вищих органів влади, ті запобіжники, які б унеможливили вакуум влади. Конкретний приклад в Німеччині. Там може створитися так звана постійна комісія, за умови неможливості виконання функції, до прикладу, канцлера або глави держави, президента. Цей орган створюється із 33 представників Бундестагу і 33 представників Бундесрату. Так, їхні повноваження обмежені шістьма місяцями, вони не можуть носити також зміни до Конституції, змінювати федеральний устрій тощо. Але певний механізм, як запобіжник вакууму влади в екстраординарних режимах, в цій країні передбачений. В Польщі на сторінку окремий розділ з приводу надзвичайних станів у цій країні, де також передбачаються умови функціонування і держави, і вищих органів влади у відповідних екстрених режимах.
Друга теза. Жодна країна континентальної Європи у другій половині XX століття не стикалася з викликами, які на сьогодні має, на жаль, Україна. Тому наш досвід в цьому контексті є і буде унікальним», — додає Антон Чиркін.
Ознаомитися з дослідженням ЦППР «Президент. Віійна. Легітимність» можна за покликанням.
Правозахисний клуб — це інтелектуальний майданчик рівних серед рівних для обговорення актуальних викликів прав людини. Ми ретельно обираємо тему кожного клубу та запрошуємо спікерів із різними поглядами. Нам важливо створити атмосферу виваженої та глибокої дискусії, якої так не вистачає нашому суспільству.
