«Імплементація норми Римського статуту в Україні». Найголовніше з другої панелі правозахисної НеКонференції
Восьмий рік поспіль Центр громадянських свобод проводить традиційну Національну правозахисну НеКонференцію – 10 грудня, у Міжнародний день захисту прав людини. Цьогоріч це особливий день, адже з моменту ухвалення Загальної декларації з прав людини пройшло рівно 75 років. Представники громадськості, органів державної влади, міжнародних структур зібралися для осмислення та пошуку відповідей на актуальні виклики, які постали перед Україною. А темою цьогорічного заходу стала «Права людини та війна». В цьому матеріалі публікуємо найцікавіше з другої панелі.
Темою другої панелі у межах події стала «Імплементація норми Римського статуту в Україні». Її модераторкою виступила виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова. Спікерами стали: експертка та старша юридична радниця Truth Hounds Зера Козлиєва; кандидат юридичних наук, адвокат, науковий співробітник відділу дослідження проблем кримінального процесу та судоустрою, Ндівпз ім. Академіка Сташиса Національної академії правових наук України Микола Пашковський; національний консультант Фонду Народонаселення ООН в Україні – UNFPA Ukraine Вікторія Мозгова.
«Україна мала декілька підходів до змін кримінального законодавства з метою наблизити їх до Римського статуту. Це перший законопроєкт 2016-2018 року 9438, який не був розглянутий лише через те, що закінчило свою каденцію попереднє скликання Верховної ради України. Це і законопроєкт 2689, який був прийнятий Верховною радою, але не підписаний президентом України. Це і новий законопроєкт – усічений варіант 2689, який зареєстрований і знаходиться на розгляді Верховної ради України під номером 7290.
Існує певна правова проблема, пов’язана з тим, що станеться з долею старого законопроєкту 2689, якщо новий буде підписаний президентом України. Відразу виникне конфесійне питання про конфесійність останнього закону про внесення змін до Кримінального кодексу України.
Римський статут передбачає не лише основні міжнародні злочини, передбачені статтями 5, 6 і 8: злочини агресії, геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. А й ще таку категорію по суті міжнародних злочинів, без яких неможливе функціонування міжнародного кримінального правосуддя, як злочини проти відправлення правосуддя. Ця категорія передбачена статтею 70 Римського статуту. Вони полягають у кримінальному переслідуванні за надання неправдивих показань, за надання сфальсифікованих доказів, за здійснення впливу на учасників провадження, перешкоджання або залякування посадових осіб, помста посадовій особі, вимагання або одержання хабаря тощо.
Практика показує, що переслідування за подібні злочини можливе не лише Міжнародним кримінальним судом, але й в рамках національної кримінальної юрисдикції. Тому очевидно, що Кримінальний кодекс України має бути доповнений відповідними положеннями для того, щоб забезпечити стійкість та ефективність Римської системи в цілому», – пояснює Микола Пашковський.
«Незалежно від того, ратифікує Україна чи ні Римський статут, зміни до Кримінального і Кримінально процесуального кодексу мають відбутися в частині Міжнародного гуманітарного права. Це той процес, який не має залежати від ратифікації. Є нагальна необхідність, якщо ми хочемо долучитися до певної цивілізованої складової держав світу.
Міжнародне гуманітарне право, яке існує на сьогодні, дуже молоде і почало формуватися лише в кінці XIX – на початку XX століття. До того, як ми почали взагалі про нього говорити, у нас діяло так зване “право завойовників”. Тобто коли завойовували певний населений пункт, якщо він здався без бою, то мирні жителі могли покинути це місце, не зазнавши тортур і насильства. Якщо ж вони не покидали місця або населений пункт брався силою, то працювало так зване “право завойовників”, могли початися звірства тощо. В 1863 році першим відповідним документом став кодекс Лібера, тоді вперше проговорили, що не можна чогось робити щодо цивільного населення під час війни. Потім почалася відома нам Гаазька конвенція. Потім говоримо про Женевські конвенції, а потім – про діяльність Міжнародного Комітету Червоного Хреста. І вже після – Римський статут Міжнародного кримінального суду.
Будь-який трибунал або суд існує в межах певного правового поля – документу. Цей документ має регулювати матеріальне право, тобто які справи цей суд розглядає, і в який спосіб він це робить. Відповідно, Римський статут – документ, на підставі якого діє саме Міжнародний кримінальний суд. Чому ми так часто говоримо, що ратифікація Римського статуту вплине на нас? Тому що він є найкращою кодифікацією норм Міжнародного гуманітарного права. Він зібрав всі ці норми, які за останнє століття напрацювали в міжнародному праві щодо того, що є міжнародним злочином і ні, за що карати, за що переслідувати тощо. І виклав це в гарній і зручній для розуміння формі з урахуванням тих же Женевських конвенцій», – зазначає Вікторія Мозгова.
«В Міжнародному праві є ряд термінів, які розкриваються через практику міжнародних судів. Але враховуючи нашу правову систему, більш врегульовану, важливо, щоб зміни до законодавства давали визначення таким термінам, яких немає. Законна військова ціль або незаконна військова ціль, що таке напад і так далі. Такі ключові для елементів міжнародних злочинів поняття, розуміння яких має бути не таким, що потребує власного розтлумачення, а таким, у якого має бути визначення.
Що стосується кримінального-процесуального права. Хочу відзначити позитивні моменти, тому що нещодавно були прийняті зміни, які стосувалися строків дострокового розслідування по окремих категоріях проваджень саме щодо воєнних злочинів. Це є безумовним плюсом, який давно був на порядку денному. Також є розділ в Кримінальном процесуальному кодексі та були останні зміни в 624 статтю стосовно того, щоб надати можливість працівникам офісу прокурора Міжнародного кримінального суду здійснювати власні процесуально-слідчі дії на території України. Плюс-мінус це питання врегульовано, але досить частково», – додає Зера Козлиєва.
Повністю правозахисну НеКонференцію можна подивитися за посиланням.
