Геноцид в Україні: поняття, склад злочину та міжнародна відповідальність

У понеділок 3 жовтня 2022 року в рамках Варшавської конференції з людського виміру Центр Громадянських Свобод разом із колегами з Регіонального центру прав людини провели тематичний захід на тему: “Геноцид і відповідальність: відповідь спільноти громадських організацій”.

Співорганізаторами заходу виступили: Lemkin Institute for Genocide Prevention, ЦГП “Альменда”/CCE “Almenda”, Харківська правозахисна група (ХПГ).

20% українських територій було окуповано з моменту широкомасштабного російського вторгнення. Понад 1 млн цивільних було насильно депортовано до Російської Федерації. Тисячі дорослих не пройшли російські фільтраційні табори через їхні зв’язки зі ЗСУ та нелояльність до Москви. Тисячі дітей уже депортовані до Росії, сотні вже нібито передані на виховання російським сім’ям. Убиті, закатовані, зґвалтовані, кастровані тисячі українців лише через вірність Батьківщині. 

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього визначає геноцид як будь-які з наступних дій, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

• вбивство
• нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень
• навмисне створення життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення
• дії, розраховані на унеможливлення народження дітей
• насильницька передача дітей цієї групи іншій

Конвенція про геноцид чітко встановлює, що на відміну від переслідувань як злочину проти людяності в рамках Нюрнберзького процесу, щодо геноциду не потрібна наявність зв’язку зі злочинами проти миру або військовими злочинами.

Геноцид є одним із найтяжчих злочинів, відомих людству, і його тяжкість знаходить відображення у суворій вимозі щодо наявності у винних конкретного наміру знищити.

Конвенція про геноцид “спрямована на захист права на життя груп людей як таких”. Тому вона робить геноцид виключно тяжким злочином та відрізняє його від інших тяжких злочинів, зокрема від переслідування, тим, що винний обирає своїх жертв через їхню приналежність до певної спільноти (Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (далі по тексту – МТЮ), справа Радислава Крстича).

З одного боку Конвенція дає чітке визначення поняттю геноцид та складу злочину, з іншого певні держави заперечують геноцидні звинувачення щодо їх дій в минулому (Туреччина щодо вірмен).

14-го квітня Верховна Рада визнала дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, геноцидом українського народу. Станом на сьогодні декілька держав (8 держав – Україна, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Канада, Чехія, Ірландія) визнали геноцид українців у війні 2022 року.

Конвенція вплинула на право як на національному, так і на міжнародному рівні. Визначення геноциду було прийнято міжнародними та змішаними трибуналами, такими як Міжнародний кримінальний суд.

Статут МКС надає право Суду розглядати такі міжнародні злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії. Ратифікація Римського статуту МКС це крок до ефективного розслідування злочинів РФ в Україні. Включаючи злочин геноциду.

Представники Російської Федерації, здійснюючи збройну агресію в Україні, практично щодня вчиняють воєнні злочини та злочини проти людяності. Напади на цивільне населення, використання цивільних в якості живого щита, примусова мобілізація, використання заборонених видів озброєння, катування, знищення культурних цінностей та багато інших – це не просто акти тероризму, як їх класифікує українська прокуратура, це міжнародні злочини, за які немає строків давності. 

На сьогодні чинний Кримінальний кодекс України не надає чіткого переліку міжнародних злочинів, які вчиняють представники Російської Федерації, що в подальшому створюватиме суттєві проблеми у притягненні до відповідальності винних. Ратифікація дозволить Україні суттєво пришвидшити процедури роботи МКС.

ЦГС нагадує, шо 26 лютого 2022 року МКС розпочав судову справа щодо неіснуючого «геноциду» російськомовних в Україні або Судовий процес проти Російської Федерації через вторгнення російських військ в Україну.

Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти Російської Федерації) є справою, поданою до Міжнародного Суду (МКС), головного судового органу Організації Об’єднаних Націй. Вона була подана Україною 26 лютого 2022 року проти Росії після її вторгнення в Україну в 2022 році, яку Росія намагалася частково виправдати необґрунтованими заявами про те, що Україна була причетна до актів геноциду в Луганській та Донецькій областях. Україна зазначила, що ці претензії спричинили суперечку відповідно до Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, і ґрунтується на застосуванні юрисдикції Міжнародного суду щодо вирішення спорів, пов’язаних із Конвенцією. 16 березня 2022 року суд постановив, що Росія повинна “негайно припинити військові дії” в Україні, дочекавшись остаточного рішення у справі.

Отже, геноцид це дії направлені на знищення певної національної, расової, етнічної або релігійної групи.

Модератор: Ірина Усманова, Регіональний центр прав людини

Доповідачі:

Катерина Рашевська, юридичний експерт Регіонального центру прав людини
Марія Суляліна, координатор програм Центру громадянської освіти «Альменда»
Еліза фон Джоден-Форгі, співпрезидент Інституту Лемкіна з запобігання геноциду
Ірен Вікторія Массіміно, співпрезидент Інституту Лемкіна з запобігання геноциду, онлайн
Євген Захаров, Голова Харківської правозахисної групи
Олександра Романцова, виконавчий директор Центру Громадянських Свобод

Під час заходу спікери обговорили проблемні питання щодо злочину геноциду проти української нації, а саме: виокремлення стадій злочину геноциду; ролі російської пропаганди, виступів політичних та релігійних діячів, роботи медіа у викоріненні української ідентичності; примусові депортації українських дітей до Російської Федерації; необхідність жертво-центричного підходу до процесів правосуддя та особливості доведення злочину геноциду на території України з моменту повномасштабного вторгнення тощо.

Учасники презентували рекомендації для компетентних органів іноземних держав та міжнародних організацій, які направленні на притягнення Росії до відповідальності за злочин геноциду проти української нації та інші вчиненні злочини.