Фаєри, волонтери й поліція діалогу. У Києві підбили підсумки акцій проти закону №12414
4 серпня Київський хаб прав людини та Моніторингова група ОЗОН Центру громадянських свобод організували пресконференцію «Без кийків та насильства: уроки мирної акції “людей з картонками”», щоб узагальнити ключові моменти протестів, які тривали в Києві майже десять днів поспіль. Йдеться про зібрання, що розпочалися з 22 липня як реакція на прийняття законопроєкту №12414 і подальше підписання закону Президентом.
Передусім, варто відзначити співвідношення поліцейських та мітингарів: у перший день, коли на вулиці вийшло понад 5 тисяч, за порядком пильнували 11 правоохоронців, семеро з яких – представники «поліції діалогу». Наступного дня, 23 липня, коли на площі перед театром було вже близько десяти тисяч людей, кількість поліціянтів зросла до 17. Десятеро з них – поліція діалог». Обидва дні – по троє від вказаної кількості правоохоронців стандартно несли службу, охороняючи простір, наближений до державних споруд. Про це розповіла Іванна Мальчевська менеджерка Київського Хабу прав людини, координаторка моніторингової групи ОЗОН Центру громадянських свобод. За її словами, силове крило взагалі не було залучене, а «поліція діалогу» найперше працювала на попередження конфліктів та потенційно небезпечних ситуацій.
Щоб досягти такого результату, включитися в процес і прагнути діалогу мають всі залучені сторони. Зінаїда Аверіна, одна з координаторок протестів, добровільно взяла на себе підтримку подій у правовому полі: вона писала листи органам влади, спілкувалась з поліцією, а також координувала учасників зібрання у донесенні вимог до влади. Саме така структурна взаємодія і обмін інформацією стали передумовою до діалогу і взаємної підтримки. Наприклад, у випадку, коли кілька учасників почали палити фаєра, або на іншій акції з’явилися плакати з вимогами, що виходили за рамку вимог, з якими від початку вийшли мітингарі. Завдяки самоорганізації учасників, ті самостійно модерували провокативні повідомлення, якщо такі з’являлися в спільному координаційному чаті.
Інша координаторка, Софія Півторак, пояснила, як виглядала самоорганізаційна «кухня»: простір, де зібралися мітингарі, був поділений на умовні 30 квадратів, за якими закріплювалися волонтери. Ті стежили за перебігом подій і повідомляли про нештатні ситуації. Також на волонтерських засадах до акцій долучилися медики, в тому числі з бойовим досвідом. Як показала практика, ефективно співпрацювати в парі, коли є налагоджена комунікація між волонтером і «поліцією діалогу» – це дозволяє швидко поділитися інформацією і зреагувати на проблему, що виникла. Важливо також, щоб усі сторони знали, що робитимуть інші – непроговорені дії можуть бути сприйняті за провокацію. Загалом, із мирних протестів проти законопроєкту №12414 можна зробити кілька висновків, підсумували учасниці пресконференції.
- Перший – це зсув у взаємодії правоохоронців і громадян. Якщо до Революції Гідності поліція охороняла не свободу мирних зібрань, а державу від протестів, то нині йдеться про координацію дій як запоруку того, що це сприятиме безпечному перебігу акції й що вона відбудеться.
- Другий – цінність кооперації зусиль. Це допомагає зберегти суть і природу мирного зібрання. Організатори не можуть відповідати за кожну присутню людину, але вони мають силу слова, яка має вагу, зокрема, у потенційно провокативних ситуаціях.
- Третій – відбулися суттєві зміни з часів Революції Гідності, що базуються на відповідальності і довірі. Якщо тоді народ воював з поліцією, то нині можна говорити про вивчений урок Майдану, і про те, що поліція діалогу створена для того, щоб подібного не відбувалося. З боку учасників можна говорити про зростання довіри до поліції, і водночас – всі сторони демонстрували відповідальність за свої дії і перед іншими.
- Четвертий – зростання свідомості всіх сторін. Ядро організаторів нездатне витягнути на собі великі обсяги задач, але це під силу великій волонтерській мережі. Це допомагає знизити градус напруги й невизначеності, налагодити безпечну і комфортну комунікацію.
