Українці на чужині. Матеріал до Всесвітнього дня біженців

20 червня — Всесвітній день біженців, який щорічно організовує Організація Об’єднаних Націй. На жаль, з 2022 року ця дата стала вкрай близькою для українців, адже рятуючись від бомб та окупантів мільйони тікали за кордон. Два роки тому різні країни світу радо приймали у себе наших людей і надавали допомогу, адже всі розуміють, наскільки війна — страшне явище. Проте що змінилося за цей час і що означає бути біженцем з України сьогодні — розбираємося у матеріалі. 

Українські біженці у 2024

Після російського вторгнення в Україну у 2022 році, сотні тисяч українців були вимушені виїхати та шукати притулку за кордоном. Згідно з розрахунками Центру Економічної Стратегії, станом на кінець січня 2024 року за межами нашої країни знаходиться приблизно 4,9 млн українців, 1,4 млн до 2,3 млн з яких можуть залишитись там і після війни. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, 47% з біженців — це жінки, 33% — діти. 

Головні виклики, з якими стикаються біженці сьогодні

Найбільшим психологічним викликом для біженців є адаптація до нового місця. Різке переміщення, особливо до іншої країни, з іншою культурою та спільнотою, серед якої немає зв’язків та друзів, створює потужний психологічний тиск на особистість. В результаті може виникати відчуття самотності та ізольованості. Особливо це впливає на дітей, які пережили бойові дії. 

Крім того, нині в Україні діє заборона на виїзд за кордон для чоловіків — велика кількість родин через це зараз проживає окремо. А деякі діти вже понад два роки не бачили своїх татусів. Через це страждає комунікація та взаєморозуміння між членами родини, можуть виникати сварки, що своєю чергою іноді призводить до розпаду сім’ї.

В такому випадку процес розлучення теж стає окремим викликом, оскільки згідно зі статтею 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація шлюбу або його розірвання проводиться за особистої присутності нареченої та нареченого. І хоч жінки все ще можуть перетинати кордон з Україною без заборон, є багато причин, чому вони не можуть цього зробити. Як от хвилювання за своє життя, або неможливість залишити дитину без нагляду в іншій країні. 

Українці за кордоном стикаються з різними нюансами. Таким є бюрократія, адже в Україні ми звикли до цифрової держави, доступних сервісів, міських застосунків і швидкого реагування в структурах. Не всі країни можуть похвалитися такими досягненнями, а якщо ти маєш статус біженця, то процеси можуть затягуватися на куди довший період. Також складнощі можуть виникати як з перекладом, так і з визнанням документів за кордоном. Різні країни мають різні правила щодо тимчасового захисту біженців і їхнього оформлення — про це також не варто забувати. Ці положення зокрема можуть змінюватися щороку.

Пошук житла — також непроста задача для українських біженців, адже ціни на оренду значно відрізняються від звичних, а в багатьох країнах є криза на ринку нерухомості. Простіше кажучи, нормальних варіантів немає, а на хоч якісь захмарні ціни. Це неприємна новина, коли ти втікав від обстрілів зі свого дому і, можливо, ще не зміг влаштуватися на високооплачувану роботу на новому місці. Адже для працевлаштування часто основною проблемою стає знання необхідної термінології іншої мови та підтвердження кваліфікації. Окрім того, важливим буде питання законодавства окремої країни щодо цього або умови програми.

Нині країни, які прийняли українських біженців поступово скорочують витрати на їхнє утримання. Проте це компенсують програми, які забезпечуватимуть поступову інтеграцію у культуру країни. 

Нюансів багато і все ж таки це не та далека мрія «переїхати колись пожити за кордоном», це вимушений крок для того, щоб врятувати себе або дитину. Часто він ще й супроводжується набутими психологічними травмами та синдромом покинутого життя, тож мінімум, який має бути у біженців — це підтримка психотерапевта. 

Допомога українцям у світі

Лідером за кількістю прийнятих українських біженців у Європі є Німеччина, яка на березень 2024 захостила у себе понад мільйон українців, які були змушені виїхати через війну. З 2022 року Німецький уряд надавав їм фінансову підтримку, часткову компенсацію за житло або комунальні послуги, інтеграційні та мовні курси, доступ до обов’язкового медичного страхування та дитячу допомогу. З 2023-го у країні запустили програму Job Turbo, що фокусується на працевлаштуванні біженців, і зокрема допомагає подолати мовний бар’єр. 

Друге місце посідає Польща, яка прийняла близько 956 тис. українців з 2022 року. Вона надає номер PESEL, який підтверджує статус українських біженців та дає доступ до послуг у сфері охорони здоров’я, соціальної допомоги, навіть можливість відкрити свою справу у Польщі. Зокрема українці можуть отримувати щомісячну виплату у 800 злотих (7800 грн), якщо мають неповнолітню дитину, яка відвідує школу чи дитсадок у Польщі. Проте нещодавно прибрали разову оплату у 300 злотих, яку надавали після прибуття біженців у країну. 

На третьому місці Чехія, куди перебралися близько 380 тис. українців. Статус біженців у країні визначається актом Lex Ukraine, за яким надають фінансову допомогу на житло та гуманітарку. За даними Міністерства праці та соціальних справ Чехії, протягом перших 150 днів після надання тимчасового захисту для українських біженців їм виплачують: 4 860 крон – для дорослих; 3 490 крон – для дітей віком до 6 років; 4 188 крон – для дітей від 6 до 10 років. Після цього періоду суми дещо знижуються.

Діти, які рятувалися від війни

Притулку разом з батьками вимушені були шукати тисячі дітей, захист прав яких в контексті міграції, а тим паче вимушеної, вимагає окремих норм. За стандартами ООН, дітям мають бути забезпечені безпечне середовище, нерозлучність з рідними та контроль опікунів, доступ до освіти, охорони здоров’я, в тому числі психологічної підтримки. Їхні права мають захищатися, а окрема увага надається вразливим групам населення. 

Так само як і дорослі, діти стикаються зі складнощами адаптації до нового місця та нових шкіл, або ж ізоляції, якщо батьки нададуть перевагу онлайн навчанню. Організація інтеграційних класів часто вимагає поєднання різних вікових груп та нестачу викладачів. Грає роль також мовний бар’єр, який не дозволяє дитині відразу відвідувати стандартні заняття. На них своєю чергою дитина може зіткнутись з булінгом та цькуванням зі сторони дітей повністю іншої культури, що може змусити її відчувати себе чужою. Окрема справа — діти росіян, які виїхали з РФ і можуть бути агресивно налаштовані. 

Небезпека також криється в іншому — діти-біженці з України можуть стати жертвами торгівлі людьми чи їхньої експлуатації. З 2022 року на кордонах країн Євросоюзу з Україною співробітники прикордонного агентства ЄС Frontex допомагали ідентифікувати людей, ризик для яких стати жертвами експлуатації є найвищим, в тому числі дітей. Європротокол також збирав дані та навчав прикордонників, як визначити та відстежувати потенційних зловмисників. 

За різними даними зараз за кордоном перебуває 6-8 млн українських біженців. Російське вторгнення змусило їх повністю змінити своє життя, розлучитись з рідними, покинути домівку та адаптуватись до нових країни та культури. Виклики, з якими вони стикнулися, все ще є актуальним як для українського суспільства, так і для урядів нашої держави та країн, які прийняли біженців. Останні своєю чергою все ще потребують підтримки щодо інтеграції в спільноти та створення умов для їх повернення на батьківщину.

Автор: Богдан Горобець, волонтер Центру громадянських свобод